Work Text:
вона скрадається по своїх нитках,
і в думках несеться одне "не впасти".
вона планети тримає в своїх руках —
ті почергово втрапляють у пастку.
вони надихають її — тії руки.
свою силу вона вже давно не боїться.
її не лякають ні знаки, ні звуки,
ні укрите минуле, ні що буде після.
сповите майбутнє — ось це її пісня.
такі, як вона, не знають ні страху,
ні тоскного жалю, ні піку блаженств.
їх прозвали відьмами зухвало від жаху,
та вони ближче до божеств.