Work Text:
Після важкого дня та дуже вдалої вистави, трупа повернулась додому. Ну як… вони всі прийшли до Цукаси. Майже не питаючи кайнда. Просто в наглую.
Спочатку все здавалось дуже невинним, коли всі в чотирьох повертались з театру. Це був їхній крайній день з п’єсою “Parade to Heaven”, тож тепер вони могли відпочити. Слово за слово, кожен описував власні враження. Як людей в залі ставало все більше, як кожен з них втомився. Усе ж таки це була перша їхня подібна вистава. А це означало, що вони всі заслужили на гарний відпочинок!
А саме в будинку Тенми. Дівчата швидко розбулись при вході та побігли в залу. На них вже чекала Сакі, яка мило привіталась та обійняла обох на радостях.
— Сакі, Сакі, це було так круто! Так весело! Ти ж бачила, так? Ти була на виставі! Така крута! – бурмотіла Ему, яка не могла встояти на місці. Сакі весело підігравала їй та хлопала в долоні.
— Я все бачила! Нене, ти так добре грала Амелію, правда! Я перейнялась цим..
— Дякую, Сакі.. – засоромилась Нене, але все одно посміхнулась.
— А той крик Руї, коли його потягнули в пекло… вау просто. Я не знала, що Руї так може! – ахнула Сакі, зловивши Ему.
Навели вони гаміру в будинку, який до цього був тихий. От тільки це поки не хвилювало Цукасу, оскільки він досі був біля вхідних дверей. У нього склалась одна.. проблемка.
Ще після самої п’єси, коли всі перевдяглись, Руї, підозріло, схопився за його руку та не відпускав весь час. Буквально весь час, поки вони йшли. Цукаса на початку намагався не сильно зважати на це, ну бо… різне. Можливо, Руї втомився, тому потребував зараз плече свого вірного друга! Тож Цукаса тут, аби допомогти йому в цьому!
Але коли вони зайшли до його будинку, то його руки перемістились на талію блондина, а голова впала між шиєю та ключицею. Це налякало трохи Цукасу, тому він на кілька секунд завмер. Поки дівчата весело розмовляли у вітальній, ці двоє навіть бутів ще не зняли. Цукаса був збентежений..
— Руї.. – вирішив усе ж покликати Цукаса. З відповіді було тихе “мм” і нічого більше. Блондин лише важко зітхнув на це та продовжив: – Треба зняти взуття, інакше весь час тут простоїмо.
Нічого не змінилось. Вони досі стояли при вході, і жоден не зробив бодай рух униз. Цукаса почав втомлюватись, бо його ноги й так боліли після вистави, так ще й це… йому не хотілось ночувати біля вхідних дверей.
Спочатку він потягнувся до власного взуття. Проблема полягала в тому, що Руї приклеївся до нього як жук, і тому вони обидва ледь не полетіли вниз одразу. Їбалом в землю так би мовити. Тож на другій спробі Цукаса спробував повільніше це робити. Але чим нижче він опускався, тим важчий тягар був на його не винній спині. Цей великий приставучий пес його навпіл зараз зламає…
З пихом і ахом, але Цукасі вдалося зняти власне взуття. Тепер.. щось треба було зробити з Руї.
— Знаєш.. я не хочу тут спати, тож знімай взуття, – спробував ще раз він уже в більш наказовому тоні.
Хлопець позаду нього невдоволено промимрив, але, нарешті, послухався. Однією рукою він тримався за живіт Цукаси, а іншою знімав взуття. Неначе той збирався тікати від нього. Але все одно той знову поклав усю вагу свого тіла на блондина, тому Цукаса спробував стримати себе. Той знімав бути, тож нехай. Зараз зайдуть нормально до хати і той від липне. Дівчата вже давно посідали на дивани та розмовляли з хвилин п'ятнадцять. Поки ті двоє були досі біля дверей.
Дива не сталось, бо в результаті Цукаса зайшов до вітальні з Руї, який обхопив його талію та лежав на його ключиці. Ходити з такою тушкою за спиною було важко.. принаймні той сам ходив, а не блондин його ніс. Коли ті, нарешті, приєднались до дівчат, то Сакі одразу їх помітила та помахала.
— Цукаса, Руї, привіт! Невже ви так довго біля вхідних дверей були? – здивувалась дівчина та підійшла до них.
— Руї весь час такий після вистави! Він липне до Цукаси як піявка! Як ЖУК! – радісно підстрибнула Ему, яка також підійшла до тих двох.
— Без жуків у моєму домі, – попередив втомлено Цукаса.
— Тобі б уже щось зробити треба з цим страхом комах–
— Сакі-і! – вигукнув переляканий блондин та тикнув їй пальцем в уста. Вона злобно подивилась на нього, попереджуючи, тому він швидко прибрав руку.
Нене просто втомлено спостерігала за цим усім, сидячи на диванчику. Їй точно не хотілося вставати, а особливо приєднуватись до цього гаміру. Сакі окинула двійку хлопців з ніг до голови. Руї навіть і не бачив цього, бо його обличчя було сховане між шиєю та ключицею Цукаси. Він щось і забув про нього.
— Я бачу, що ви хочете усамітнитись, – сказала Сакі та розвернулась назад до дивану. – Не будемо вам заважати. Якщо що знаєте, де нас знайти.
Це трохи збентежило Цукасу, але той вирішив не наполягати та попрямував до себе в кімнату. Повільно та принизливо.. він бачив, як Нене зиркала своїм поглядом на них. Коли хлопці піднялись та закрились у кімнаті, то дівчата на деякий час затихли та переглянулись.
— З Руї точно все добре? Та й Цукаса мене теж хвилює… він виглядає дуже виснаженим.. – почала нервуватись Сакі. Вона в надії подивилась на дівчат, які просто знизили плечима.
— Скоріш за все це через те, що сталось на сцені, – почала Нене а потім замовкла. Вона спробувала зібратись з думками.
— А що там було? Цукаса ж чудово грав!
— Нас хвилює не його гра, а те, як він готувався до неї…
Сакі після цього затихла та кивнула.
— Розумію… він, схоже, усіх нас налякав цим методом..
Тим часом хлопці вже дістались до кімнати та закрились. Цукаса дуже хотів прилягти на своє ліжечко, але от тільки з багажем на його спині це було неможливо. Вони стояли вдвох біля нього і блондин просто тяжко зітхав. Його справді хвилював стан його директора.. бо чому він раптово такий? Чи.. він зробив щось не так і засмутив його?
— Руї.. – покликав Цукаса, на що знову отримав лише тихе “мг”. Це починало втомлювати. – Я хочу лягти на ліжко, але з тобою це буде важко.
І знову той ніяк не відреагував. Та шо ж такоє..
— Руї… я.. я ж добре зіграв, так? – раптово запитав Цукаса.
По тому, як Руї заворушився на його плечі, дало йому зрозуміти, що той занервував, або щось наближене до цього.
— Це була найкраща твоя гра, – вперше за весь час хоч щось сказав Руї.
Щоки почервоніли, але хлопець спробував не відволікатись. Обличчя Цукаси намагалось повернутись до іншого, аби подивись йому в очі, але це було важко, оскільки той й досі ховався.
— Тоді чому ти такий.. сумний?
— …
Ця пригнічена тиша лише більше хвилювало серце Цукаси. Він підніс свою руку до чужої голови та почав гладити, у спробах усе ж таки привернути до себе увагу.
— Руї, будь ласка?
— Мені.. сумно, що я не зміг тебе підняти так само високо, як це зробив Сакакі, – зізнався, нарешті, Руї. Це вразило зірку, оскільки той навіть й не задумувався про це. – Мене це.. бісить. Але з іншої сторони мені не подобається те, до якого стану він довів тебе.
— Руї, я хочу, аби ти подивився мені в очі.
На це прохання хлопець лише агресивно запротестував та сильніше притиснув до себе іншого. Але Цукаса не збирався здаватись, тож почав свої спроби вислизнути з міцної хватки.
— Руї-ї, я хочу поговорити нормально! – вертівся той як вуж на сковорідці, проте в обіймах Руї. А той продовжував тримати.
— Не хочу.
— Руї!
Цукаса магічним чином (завдяки автору) повернувся все ж обличчям до Руї та схопив своїми руками його здивоване обличчя. Чужі руки й досі охоплювали його талію, але очі, нарешті, були направлені на блондина.
— Ти єдиний, хто зможе зробити мене зіркою, чуєш? Ти той, кому я довіряю свою акторську кар’єру! Тому що ти — Руї! Ти дуже талановитий директор, з яким я вже так багато пройшов! І ще багато попереду, – впевнено говорив Цукаса, жодного разу не відвівши погляд.
Руї намагався бігати очима навколо кімнати, але через те, що його обличчя було зафіксоване між чужими руками, той здався та подивився на іншого.
— Я.. я не впевнений…
— Згадай інші наші вистави, які були так само успішні! Завдяки тобі, Руї, – казава далі Цукаса, після чого зробив свою м’яку та фірмову посмішку. Він сам не мав уже сил, але все одно намагався підтримати свого друга.
Може, й не зовсім друга. Від подібної підтримки щоки Руї трохи почервоніли, а бажання знизу трохи привстало. Його обличчя підсунулось ближче до іншого, що трохи налякало блондина.
— Цукасо..
— Що таке?
Золоті очі пильно дивились на блондина, трохи лякаючи його. Проте вони опустились нижче, неначе на щось натякаючи. Цукаса теж опустив, потім швидко повернув назад, а його щоки так само почервоніли.
— Можна тебе поцілувати? – раптово запитав Руї, глядіючи то на губи, то на очі зірки.
Це, звичайно, здивувало хлопця. Але, чомусь, той ані хвилини не барився, тому перемістив свої руки на чиїсь плечі, обіймаючи шию. Це неначе означало запрошення до дій, а заплющенні очі підтвердили це. Тож їхні губи торкнулись в ніжному поцілунку.
Спочатку це були не винні малі цьомчики, які переростали в щось більше, в щось більш інтимне та пристрасне. Їхні роти вже почали відкриватись в очікуванні, коли ж інший торкнеться їх. А головне що кожен поки що не задумувався про те, що робить. Ними керували почуття, про які, схоже, тільки що відкрили для себе.
Ну бо вони не зустрічались.. та й не знали, що закохані. Та й не знали, що це взаємне. А тут, раптово на емоціях після вистави.. стоять і цілуються в кімнаті Цукаси. Вони ж навіть не самі в будинку, і будь-хто з дівчат міг піднятись і побачити їх. Але це їх не зупиняло.
Одна з рук Руї перемістилась на потилицю Цукаси. Таким чином хлопець направляв іншого в таку сторону, з якої йому було краще цілувати свою зірку, стаючи трохи егоїстом при цьому. Блондин не так щоб сильно мав щось проти цього. Якщо бути відвертим, то, можливо, це його навіть збудило трохи більше, ніж міг подумати чи уявити собі. Усе ж таки це його директор, який знає, як краще.
Після деякого часу подібних поцілунків, вони все ж таки відсунулись від себе, аби перепочити. Але дивлячись на таке миле обличчя перед собою, Руї не стримався та почав ніжно розціловувати його скрізь, при цьому викликавши здивований сміх іншого.
— Р-руї, ти.. ха-ха! – сміявся Цукаса, коли хлопець цілував його щічки, носик, лобік та й так по колу.
— Пробач, не стримався, – прозвучало від іншого, який точно не відчував сорому.
Їхні очі знову зустрілись. Але усвідомлення того, що тільки що сталось, почало приходити до них.
— Це… гм..
— Це було несподівано.. але весело!
Руї подивився на зірку та кивнув. Але він помітив, як посмішка на устах швидко згасла, неначе не в силах триматися й надалі в такій формі.
— Цукасо..
— М?
— Чи можемо тепер поговорити про тебе?
— В якому сенсі.. – цього разу сховатись від розмови хотілося Цукаси, тож він почав шукати можливість для відступу.
— Як ти себе почуваєш?
Це питання здивувало хлопця, але він швидко похитав головою.
— Зі мною все добре, справді, – відповів Цукаса, що прозвучало зовсім не переконливо.
— Ти закрився від усіх нас, – нагадав Руї. Хлопець намагався вирватись з його хватки, очевидно бажаючи уникнути розмови. Але це працює в обидві сторони, і якщо Руї не зміг втекти, то й інший теж.
— Мені шкода, справді.. але це було для ролі… ти знаєш..
Руї просто затих та дивився на хлопця перед собою. Його внутрішнє чуття давало йому зрозуміти, що варто почекати та не тиснути на зірку. Усе ж таки Руї не тільки переймався через Сакакі. Його засмутило те, що той зміг підняти Цукасу на такий рівень. Але ще більше його хвилювала сама зірка, яка хоч і яскраво сяяла на сцені, проте як тільки зайшовши залаштунки…
Йому хотілося, аби зараз Цукаса довірився йому так само та спробував пояснити свої почуття. Той мусить зрозуміти, що те, що він уявляв, та те, що грав — різні речі.
Раптово, Руї відчув, як його власні руки були стиснуті чужими. Не для того, аби нашкодити, а більше як.. налякані. Проте коли той побачив погляд Цукаси, то йому стало гірше, а серце почало боліти.
— Я їх вбив, – твердо вимовив блондин, будучи абсолютно впевнений у тому, що сказав тільки що.
— Ні, ти нікого не вбивав, – натомість відповів йому Руї.
— Батьків і Сакі.. я їх вбив… вони мертві.. – руки, що тримали іншого, лише більше стиснулись від згадки.
Натомість Руї знову обійняв обережно хлопця та почав водити колами на спині зірки, нагадуючи йому, що він тут.
— Ти нікого не вбивав, і ніколи цього не зробиш. Ти не вб’єш своїх батьків, і ти не вб’єш Сакі, Цукасо, – прямо відповідає Руї. Він правильно зрозумів, що хвилювало його зірку насправді. Усе ж таки, цей метод дуже небезпечний. Проте саме для цього хлопець тут, аби підтримати та витягнути іншого з цієї пастки відчаю.
— Але ж воно таке справжнє.. це я зробив… а як я всіх налякав, чи не так? Я… – Цукаса давно дивився десь у простір, майже забувши про Руї. Його очі майже втратили блиск, що змусило Руї діяти лише більш наполегливо.
— Ти б ніколи не нашкодив своїй родині, Цукасо.
— ……
— Повір мені, моя зірочко.
Голова Цукаси піднялась, проте вона звернула увагу в сторону, де знаходилась вітальня, в якій перебували дівчата. Руї прослідкував його погляд, намагаючись зрозуміти, що робити.
— А якби я вбив Амелію на сцені? Я хотів це зробити, – раптово зізнався блондин.
Хлопець біля нього похитав головою, невірячі. Схопивши обличчя Цукаси, той повернув до себе і подивився так само, як це зробив Цукаса раніше.
— Ти б не вбив Нене, тому що вона твоя подруга, – твердо вимовив Руї.
— Нене?
— Так. Не існує жодної Амелії, лише Нене, з якою ти грав.
— Нене…
Погляд Цукаси знову опустився.
— Я нікого не вбивав?
— Ні, зіронько, ти цього не зробив. І не зробиш.
Йому було боляче. Руї було боляче дивитись, як радісний погляд блондина перетворився у відчай та потемнів, а тепер переріс у звичайний смуток. З зіркових очей почали йти сльози, а від хлопця біля нього доносились тихі схлипи.
— Я.. я нікого не вбивав.
— Саме так. Ти нікого не вбивав.
Почувся гучний схлип, після якого Руї просто притягнув до себе в обійми, заспокоюючи. Ніжна рука гладила Цукасу по голові, поки інша осіла на спині, роблячи те саме. Важко було зрозуміти, чи це заспокоювало іншого, але Руї й не збирався поки що ніде йти.
— Я радий… я радий…
— Ти добре впорався, Цукасо. Ти був найкращим на сцені, справді. Усі дивились на тебе і відчували твого персонажа. Ти молодець, – повторював як мантру Руї біля вуха іншого.
— І мене ніхто.. ніхто не забуде.. так… ніхто..
— Тебе будуть завжди пам'ятати, тому що це ти — Цукаса Тенма, майбутня світова зірка, чи не так?
Від цих слів хлопець лише ближче поринув в обійми іншого, плачучи. Руї на це лише відреагував легким та ніжним поцілунком у чоло.
— Ми тебе не забудемо, повір, Цукасо.
Минув деякий час, після чого істерика почала потроху спадати. В якийсь момент хлопець просто затих, але не вилазив з обіймів.
— Хочеш лягти?
Блондин ліниво, але підняв свою голову, аби подивитись на іншого. Його обличчя було повністю заплакане, проте й досі миле. Руї ніжно повитирав залишки сліз та цьомнув у носа. Схоже, вони не гласно прийняли таке положення речей. От тільки хтось виглядав ображеним.
— М? Що таке?~
— Я хотів лягти.. деякий час тому, – пробубонів Цукаса та відвернувся.
— Ах~, моя провина. Мені шкода, справді.
— Тобі не шкода.
— Мммм~
Цукаса просто зиркнув повторно на Руї та знову відвернувся ображено. Ще й руки склав на грудях. Може ще б і ніжкою тупнув, але занадто втомлений був.
— Ти почуваєш себе краще? – натомість запитав Руї.
— Так.. дякую… – тихо промовив Цукаса та почервонів знову. Хлопець біля нього на це лише посміхнувся та розтріпав волосся.
— Тоді йдемо ляжемо.
— Я з тобою не лягатиму. Ти злий.
Руї ахуїв від такої раптової заяви.
— Я? Злий? Та ти хіба не бачив мене~, – здивовано відповів Руї та зробив щенячі оченята. Цукаса майже повівся на це, але, аби уникнути такої атаки на себе, той просто повністю відвернувся.
Хлопець не збирався так легко здаватись. Він, не питаючи, підняв Цукасу на руки у весільному стилі. Це дуже здивувало зірку, тож його руки інстинктивно обхопили шию Руї.
— А-агов?? Руї?? Що ти–
Той кинув вредного хлопця на ліжко. Проте Цукаса не встиг оклемати, як на нього впала сто вісімдесяти дво сантиметрова туша, придавивши під собою. Від іншого почулося лише тихий видих крику.
— Руї! Ти величезний.. злазь! – промовляв Цукаса, борючись за життя.
— Ні. Тепер ми будемо так спати. Добраніч, – швидко промовив задоволений Руї та почав робити звуки, наче він спить.
— Ти ніфіга не спиш! Злізь!
Але той не відповів. Тепер у них усе добре. Кожен з них проговорив, що їх хвилювало, і на душі стало легше. Ну, принаймні Руї, бо на душі Цукаси зараз лежала величезна туша, і тому точно не було легко. Але якось переживе хлопець. Не з таких висот падав, не такі речі падали і на нього.
Звичайно, що пізніше хлопці проговорили і про раптові поцілунки, і про почуття. І почали зустрічатись, чим абсолютно не здивували дівчат. А ще Сакі застукали їх тоді. Як Руї обіймав уві сні Цукаси, і як мило вони сопіли р
Happy End. No one is dead.