Work Text:
От і почались літні канікули. Університецьку самотоху можна залишити позаду, оскільки всі екзамени були здані, а оцінки майже виставлені. Ніщо тепер не буде дратувати твою нервову систему, даючи можливість насолодитись свободою.
Цукаса і Руї навчались в одному університеті, проте винятково в цьому семестрі блондин поїхав за кордон на навчання по обміну, тож вони не бачились майже півроку. Це дуже засмучувало обох, але вони були майже весь час на зв'язку завдяки телефону, тож це було добре. Це можна було витримати.
Хоч Руї дуже сумував за своєю зірочкою. Кожен вечір вони розмовляли, допоки зірочка не вирубався першим, завдяки чому Руї мав можливість дивитись на це. Його хлопець був дуже милим, коли спав.
І от, повертаючись з останнього дня університету, Руї задзвонив своїй коханій зірці, аби похизуватись тим, що закінчив семестр знову на відмінно. Відеодзвінок одразу відобразився, а в телефоні з'явився яскравий блондин з найяскравішою посмішкою в цілому світі. Останні пару днів були насичені, тож вони не бачились так багато, як хотіли б.
— Я вже вийшов з останньо іспиту. Твій хлопець, як і до цього, склав усе на відмінно, – хизувався Руї, показуючи результати іспиту. З телефону він почув гучний візг радості, а чиєсь обличчя наблизилось до нього.
— ВАА, РУЇ ТИ — НАЙКРАЩИЙ! Що і варто очікувати від МОГО директора, – зрадів Цукаса та зробив гучне уточнення, кому належить інший.
— Таак, я радий, що це все закінчилось. Тепер можна і відпочити.. – Руї затих, коли помітив, що його, схоже, поклали на стіл, бо тепер він бачив лише стелю. Це засмутило його, бо йому хотілось споглядати його зірку, а не.. стелю. Зараз хтось образиться. – Зірочко, покажи себе. Мене не приваблюють стелі.
У телефоні почулося шарудіння, а потім хтось швидко схопив телефон у руки та попрямував десь.
— Ойй, вибач, Руї. Ти просто подзвонив, коли я збирав свої речі, – почувся голос зірки, а потім ще більше зайвого шуму. Це виникало через те, що хлопець переміщався по всій кімнаті, поки телефон літав туди сюди з ним.
— Збираєш речі? Навіщо? – Руї аж завмер посеред вулиці.
— Як це? У мене теж іспити вже всі закриті, і я повертаюсь додому! – радісно вигукнув Цукаса. Навіть через екран телефона можна було помітити, як в хлопця світились очі від щастя. Це гріло серце Руї, тому той продовжив свій рух по вулиці.
Він якраз проходив повз квіткарню, задумуючись купити своїй зірці квіти в честь такої події. Нарешті вони зможуть побачитися після такої довгої розлуки. Можливо, йому треба щось більше, ніж квіти чи цукерки. Схоже, Руї мусить задуматись про який-небудь подарунок, зроблений власними руками. Усе ж таки, його хлопець заслуговує на найкраще.
— Я дуже щасливий це чути, моя зірочко. А коли саме повертаєшся? – Руї вже встиг зупинитись та почати розглядати різні види квітів. Подарувати ті, які його зірка любить найбільше? Або щось пов'язане з мовою квітів? Ах, стільки роботи..
— Ну, за два дні буду вже в місті.
І тут серце Руї раптово стало. Два дні. У нього всього два дні. 2 д-н-і.
— Я тобі також пізніше вишлю, о котрій мій літак мусить прилетіти, гаразд? Я хочу, щоб ти зустрів мене! Я дуже сумуююю, Руїїї, – повідомив Цукаса, замикаючи двері своєї кімнати.
— Я.. я теж дуже сумую за тобою, зірочко, – на автоматі промовив Руї, усе ще будучи збентежений інформацією. Що він встигне зробити за два дні? Це ж два дні. ДВА ДНІ. Той навіть не знає, чи вистачить йому матеріалів на подарунок для Цукаси, а гроші, які батьки обіцяли скинути, будуть за чотири дні… і він не може просити раніше, бо й так обнаглів трошки в цьому місяці.
— То ти зустрінеш? – відволік його блондин.
— Звичайно, я там буду, – у телефоні почувся радісний піск, а також звуки валіз, що їхали по асфальту.
Oh, he is so cooked.
— Нарешті ми зможемо обійматися по вечорам.. та й не тільки! І зранку теж! Кожен день! Або ж весь час! Боже, Руї, ти не уявляєш, як хочу тебе поцілувати, – говорив сам з собою Цукаса, оскільки Руї думками був деінде. Його розум панікував і не міг сформувати нічого, тож він як дурень стояв посеред вулиці.
— Так, так, зірочко.. – про бубонів той та пішов далі. Гуртожиток знаходився не дуже далеко від універу, тож Руї завжди ходив пішки. Проте зараз йому треба було терміново дістатись до своєї кімнати, аби подивитись, що в нього є, чи прийдеться виїхати в місто, аби щось докупити. Він молився, аби йому грошей тих вистачило взагалі.
А щодо тих квітів, на яких зиркав раніше — можна забути. Ціни, які він помітив пізніше, змусили його гаманець гучно ридати.
— Ну чому зараз, Цукасо-кун?? – думав про себе Руї.
Його подорож до гуртожитку була недовга. Поки він літав у роздумах, Цукаса весь час був з ним на зв’язку та теревенів. Зазвичай, вони обидвоє багато говорять, але сьогодні, схоже, був виняток. Хоча блонд навіть не помітив різниці.
Руї бачив усе, що відбувалось по ту сторону екрану. Як його зірка чекала на таксі, та як сіла. Як він їхав по місту, яке той показував іншому. Мандрівка дійсно обіцяє бути довгою.
От тільки якби ж хтось знав про це раніше. Коли Руї дістався своєї кімнати, то був вимушений кинути слухавку, оскільки відмазався тим, що хотів “прибрати кімнату до приїзду Цукаси”.
Так, окрім того що вони навчались в одному універі, так ще й жили разом в гуртожитку. Руї дуже сильно повезло вмовити адміністрацію, аби нікого не підселяли до нього протягом семестру. Не хотілось жити з будь-ким. А особливо, аби ХТОСЬ спав на ліжку його зірки. Хоч зазвичай Цукаса спав разом із ним на тому маленькому ліжечку, то, ну.. ніхто не може інший там спати от і все.
Дивно, але Цукаса мовчки погодився та закінчив дзвінок. Зазвичай той би насварив його за те, в якому стані Руї залишає їхню кімнату. А тут.. дивно.
Нехай, як є. Зараз головна задача хлопця — це перевірити, що в нього є з матеріалів, і чи вистачить йому цього для подарунку. Бодай щось же він зможе з цього зробити, чи не так?
…
Навряд з одного нещасного клаптику тканини щось вийде зробити. Господи, він приречений.
Більшість його інструментів удома, тому що йому було лінь перетягувати їх усіх до гуртожитку. Із собою він має базовий мінімум. Те саме стосувалось і матеріалів…. ех. Зараз хтось буде вигадувати дивні речі. Цукаса-кун… за такі страждання той муситиме розцілувати Руї, бо інакше навіщо це було (йому вистачить і просто обійняти і сказати “дякую”, але дайте його фантазіям розвиватись).
По копирсавшись у своїй шафі, хлопець знайшов ще кілька речей, які міг використати. Йому спала ідея зробити маленького плюшака, а саме персонажа, якого колись грав Цукаса. Навряд йому вдасться зробити його дуже деталізованим, але нехай його зірочка йому пробачить.
Хоча чекайте.. зірочка. Зірка. Це було б легко і швидко, і він має жовтого кольору кофтину, яку не збирався носити, бо вона стара. А також трохи синтепону залишилось. Гмм.. можливо, плюшак буде іншим разом. У Руї виникла чудова та мила ідея, і він уже приступає до її реалізації.
Спочатку до рук він взяв папір, та почав малювати прикладовий ескіз, аби знати, якого розміру він йому потрібен. Далі перевевши це на тканину, він вирізав два шматочки цього узору тільки для того, аби, якщо раптово, у нього не вийшов перший.
Допоки той малював та вирізав уже наближався вечір. Коли він дзвонив своїй зірці, тоді вже був обід. Під час роботи, його уваги почав благати живіт, який з’їв тільки каву зранку. Руї мусив щось з’їсти в найближчий час, або ж його вб’є або його організм, або Цукаса, якщо дізнається.
Роздивившись кімнату навколо, потім заглянувши в міні холодильник, що стояв у кімнаті — хлопець не знайшов буквально нічого. Що ж, його життя ставало складніше.
— Цукаса-кун, ти ж….
Руї важко зітхнув та вирішив задзвонити до Нене. Вони ж найкращі друзі, чи не так? Вона ж не відмовить голодному, мокрому, нещасному песику в їжі? Точно ні.. він же такий хороший та милий.
Після довгих гудків, дівчина взяла слухавку:
— Чого тобі? – різко відповіла Нене, очевидно будучи дуже зайнятою.
— Слуухай, Нене.. не хочеш допомогти старому другу? – почав підмазуватись Руї.
— Ну, те що ти старий, я погоджуюсь. А чи друг..
— Ах, Нене, як ти можеш.. – образився хлопець та схопився за серце. Дівчина цього не бачила, але точно знала та закотила очі.
— Просто скажи вже, що ти хочеш?
— Їсти..
— …
— …
— У тебе що вдома–
— Насправді так, немає. Я зараз помру.
У слухавці настала тиша. Раптово, хтось вихопив телефон у Нене, що стало зрозуміло через дивний шурхіт. Натомість Руї тепер міг почути Ему, яка була дуже щаслива, судячи з її голосу. У принципі, як і зазвичай.
— Руїїї, приходь до нас! Я якраз вареників відварила, тобі сподобається! – зазивала Ему занадто гучно в мікрофон. Хлопець аж відставив трохи телефон у бік.
— Уже йду. Дуже дякую.
— Ти мені винен, – останнє, що сказала Нене та вимкнула слухавку. Ой леле, яка ж вона вредна…
Дівчата жили досить недалеко звідси, але якийсь час він витратить на це. Руї подивився на свій стіл і замислився. Насправді, той мав дуже багато часу, бо те, що він робив, не займе довго. Десь годинки 5-6, не більше. Тож можна поки що розслабитись та насолодитись вечерею.
***
День минув досить чудово. Дівчата накормили бідного безхатька (Руї), по розмовляли з ним та привітали із закінченням семестру. Як йому повезло мати таких гарних друзів. Нене все одно знову повторила свої слова, на що хлопець просто кивнув.
Це вже було не вперше за цей семестр. Як тільки Цукаса поїхав, то в хаті, раптово, зникла вся їжа (дуже дивно). Це змусило бідний живітик хлопця частіше голодувати, і іноді бігати отак до дівчат. Ви ж не подумаєте, Руї не лох.. просто іноді занадто зайнятий створенням нових ідей для майбутніх вистав, що на такі банальні щоденні речі той забував.
Коли той повернувся до гуртожитку, то на вулиці було вже дуже темно. Руї увімкнув лампу біля столу та сів, роздивляючись те, що встиг зробити. Фактично — нічого він не встиг.
Проте його дивно хилило в сон, тому той вирішив піти спати. Бажання щось робити було сьогодні не особливо великим, а от часу було ще достатньо. Та й якщо зірочка дізнається, що хтось нехтує своїм сном, той його покарає.. а Руї не хоче бути покараним. Тож він мирно та швидко засинає на ліжечку, на якому от-от скоро буде лежати зі своїм коханим.
***
Хтось проспав пів дня. Організм Руї був такий виснажений після іспитів, стресу і кількох недоспаних ночей, що розплющив очі лишень о першій годині дня. Коли той перевірив час, то помітив десять пропущених від якоїсь “коханої зірки”. Зірка… зірка……
— Цукаса! О господи, – раптово скочив Руї та одразу почав дзвонити Цукасі. Той взяв слухавку майже миттєво, що дуже заспокоїло іншого. – Зірочко, вибач мені. Я я спав.. я тільки прокинувся. Я не знаю, чому мій телефон на беззвучному був.
— Руї, спокійно. Я просто дзвонив сказати, що я вже одним літаком прилетів та чекаю на інший. На ньому я одразу полечу до тебе! – повідомив радісно блондин, хоч в його голосі можна було почути втому.
— Я.. мені справді шкода. Схоже, що я недооцінив свій організм та те, наскільки був втомлений..
— Я розумію, тому не гніваюсь. Уже завтра я зможу обійняти тебе, тож твої сили одразу повернуться, от побачиш! - радісно вигукнув Цукаса, на що Руї лише посміхнувся.
— Так, зірочко. Я впевнений у цьому. А котрій ти прибудеш?
— Гмм, мені здається десь о 5 чи 6 ранку.. я знаю, що це для тебе дуже рано, але.. – голос Цукаси трохи зніяковів та затих, але він все ж продовжив: – Я надіюсь, що ти все ж зустрінеш мене.
— Ти не сумнівайся в мені, я точно там буду.
— Супер! – хтось одразу по жвавішав. – Тоді до зустрічі! Мені вже треба йти.
— Так, до зустрічі, зірочко. Люблю.
— Люблю!
І дзвінок завершений. Руї видихнув, але розслабився ненадовго. Йому треба сідати за те, що він задумав, інакше не встигне. Бо йому краще раніше лягти спати, щоб зустріти свого коханого в більш-менш адекватному стані. Ну, і головне будильник не забути поставити.. це він зробив одразу, як згадав.
Тож Руї всівся далі майструвати. Він позшивав разом частини зірки, залишаючи маленьку дірочку, в яку збирався напихувати синтепон. Взагалі в нього зашивання зайняло досить багато часу, бо поки ниткою в іглу попав, поки нормально прошив. А його руки від нервів тремтіли так, що навіть заспокоїтись не міг.
Після того, як зірка мала вже свою форму, хлопець згадав, що хотів пришити до неї очі та посмішку. Він важко зітхнув та потягнувся за нещасними пуговками, які знайшов у шафі. Можливо, то навіть не його, а попередніх власників. Хто знає. Проблема була в тому, що вони різного кольору. Та й форми.
Ну, можливо, це трохи розважить його зірку. А посмішку він вже маркером намалює. Коли той закінчив, то подивився на те, що в нього вийшло. Це було досить мила зірка з очима. Проте, йому, раптово, у голову прийшла ще одна ідея — додати маленькі руки з магнітами, аби вони могли обіймати. Зірка хоч і маленька дуже, і тягне переважно на брелок, але це було б мило. Його зірці така зірка сподобалася б.
Питання лише, чи є в нього ті магніти…
Провівши чергову інспекцію своєї кімнати, він, очевидно, нічого не знайшов. Тому вирішив запитати в дівчат, чи, може, мають щось подібне в себе. Хто знає. Руї дивився на час, який спливав дуже швидко. Уже був вечір, а він навіть не прив’язав досі те, на чому мусить триматись та зірка.
— Ооо, це дуже мило, Руї! У мене є таке! Я можу принести! – захоплива промовила Ему. Руї пообіцяв, що світ їй подарує, чесно. Ця дівчина свята.
— Я був би дуже вдячний, якщо б ти це зробила. Я тоді поки почну робити руки..
І Ему вийшла з дзвінку. Що ж, не все так погано. Руками будуть шнурок з його толстовки. Вона все одно стара та замала на нього… цікаво, що вона тут робить взагалі?
Минуло з ще дві години. На вулиці було темно, але Руї встиг зробити все вчасно. Ему навіть встигла нагодувати цього нещасного. Усе було ідеально, і тепер він міг заснути..
***
………
Хтось дуже гарно заснув, що не ледь почув будильник. Це був уже десятий контрольний будильник, від якого хлопець, нарешті, прокинувся. Побачивши час, то його очі ледь на гору не полізли. За пів години мусить уже прилетіти літак його зірочки, а він ще й з ліжка не встав! Схоже, ті гроші, що залишилися в нього, підуть на таксі..
Швидко зібравшись, Руї вибіг на вулицю. Поки збирався то встиг викликати те нещасне таксі, і, о Боги, воно приїхало дуже швидко. Він уже відписав Цукасі, що скоро приїде, на що той кинув своє селфі. На ньому Цукаса просто показує своє миле обличчя, яке щиро та ніжно посміхається. Руї дуже хотілося покусати це створіння, яке зветься його хлопцем.
Усе минуло без пригод, на щастя для хлопця. Коли Руї вийшов з таксі, то попросив того залишитись, оскільки вони зараз поїдуть назад. Хоч він це казав раніше, але вирішив нагадати. Але не встиг Руї і кількох метрів пройти, як побачив свою улюблену зірочку біля входу. Цукаса просто стояв зі своїм чумойданом і посміхався. Руї одразу побіг в його сторону, обіймаючи хлопця та піднімаючи його в гору. Блондин лише сміявся, ніжно стискаючи навколо шиї свого хлопця. (я буду плакать)
Поставивши Цукасу на землю, Руї схопив його за щоки та почав розціловувати його обличчя. Він так сумував за цим личком, що слів не вистачить. Натомість блондин зупинив його пориви та поцілував у губи, через що інший, звичайно, не був проти.
— З поверненням, моя зірочка, – привітав Руї та ще поцілував у губи. У відповідь почув лише задоволення “мггг”.
— Так, отак от. Спочатку цьом у губи, а далі все інше, – радів Цукаса, при цьому трохи глузуючи.
— Я не міг стриматись. Я дуже сумував за тобою.
— Я теж! Але давай спочатку дістанемось до гуртожитку, бо я дууже втомився, – проскиглив Цукаса. Він швидко схопив Руї за руку та потяг його назад до автівки. А той лишень міг підчинитись. Його думки знову повернулися до того, аби покусати свою зірку.
Вони швидко доїхали до гуртожитку і вже стояли біля дверей. Руї вставив ключ і дещо згадав..
Він не прибрав кімнату.
Типу, він взагалі забув за це. Він готував подарунок для Цукаси, тому не зважав на безлад. Але ж він сам сказав, що йде прибирати кімнату в честь повернення Цукаси… і він забув. Блондин помітив, що його хлопець завмер і підійшов ближче.
— Руї, щось не так? – запитав той та подивився вниз на ключі, з якими стояв інший.
— Ах, тут така справа.. – нервував хлопець.
— Що таке? Ти підірвав нашу кімнату, і там тепер нічого не залишилось насправді?
Це настільки вразило Руї, що той аж рота відкрив. Отак про нього думають? Який сором…
— Н-ні.. трохи гірше…
Руї продовжував тягнути, через що інший не витримав. Він легенько штовхнув хлопця та сам відкрив двері і зайшов. Руї міг лише розчаровано зітхнути та закрити свої очі руками.
— Вибач, будь ласка, за це. Я знаю, що сказав, що піду прибирати. Але я готував тобі подарунок і зовсім забув за то все.. а зранку я ледь не запізнився, бо не міг прокинутись і-і-і… – його, раптово, взяли за обидві руки та стиснули. Руї нервово подивився в очі іншого, в яких помітив лише ніжність і жодного натяку на злість.
— Усе гаразд.
Це змусило Руї трохи затихнути та пожувати губу.
— Але я так мало для тебе зробив, справді. Спочатку думав, що часу мало, а потім багато… у результаті зробив.. майже нічого. Ти заслуговуєш більшого, зірочко, повірив, – тараторив і далі Руї. Цукаса лише похитав головою та потягнув іншого в кімнату.
— Проходь уже до кімнати та показуй подарунок, – спокійно сказав Цукаса та взяв свої валізи. Це збентежило іншого хлопця.
— Цукасо… ти не злишся?
Двері зачинились, а валізи були поставлені біля ліжка зірки. Уся кімната була перевернута з гори до низу, проте ліжко Цукаси було пусте і недоторкане, що дало йому змогу спокійно сісти на нього. Хоч десь його любий директор намагався тримати чистоту. Руї стояв смиренно біля входу, боячись навіть дихати.
— Трохи.. але я втомлений, тож давай відпочивати.
Руї відчував сильну провину за це все. Йому варто хоча б зараз почати прибирати, аби не напружувати свою зірку ще більше. Проте спочатку..
Перед обличчям блондина з’явилась мила жовта зірка, зроблена під брелок, а від колихання її руки рухалися в різні сторони. Це дуже здивувало Цукасу, і його обличчя одразу трохи ожило.
— Це мені?!
— Мг.. – засоромився Руї та простягнув до його рук. Цукаса захопливо тримав її та розглядав з усіх сторін. Його особливо привернуло увагу руки, які з'єднались в обійми.
— Вона така мила… – промовив блондин, поки на його очах навертались малі сльози. Це трохи налякало іншого, тому він швидко сів біля зірки та обійняв його за талію.
— Г-гей, чому ти? Не варто плакати…
— Але це дуже мило! Ти мене розчулив.. – плакав далі Цукаса. Він розвернувся до свого хлопця та притягнув у ще більш сильні обійми.
— Тобі подобається?
— Звичайно! Тепер я розумію, чому ці дні ми не робили вечірніх зідзвонів, і чому ти так мало з'явився в мережі, – почулось від блондина, який трохи відсунувся та подивився в очі іншому. Їхні губи знову з’єднались, а потім знову і знову.
Спина блондина торкнулась ліжка, через що той тільки більше тягнувся до хлопця над ним. Коли вони знову подивились один на одного, Цукаса не міг зробити нічого іншого, крім як посміхнутися. Руї зробив те саме.
— Навіщо бути таким хорошим, скажи? – почулось від блондина.
— Гм? Бо життя і без того не легке, – спокійно відповідає Руї, цілуючи свою зірку в лоба. – І я хочу, щоб у людей, – поцілував у щоки та продовжив: – завдяки мені, – далі в носика поцілував, та говорив: – Появлялось бажання посміхатись, і жити далі.
Обличчя зірки від цих слів почервоніло, а зірка, яку той тримав у руках, була простягнута до обличчя Руї.
— Ц-це ніяково, припини!
Від іншого почувся лише сміх. Потім той прост подвинув трохи свого хлопця та ліг поряд на маленькому ліжечку. Цукаса фиркнув на цю дію, але Руї проігнорив це. Руки обхопили його найбільш улюблену зірочку в кімнаті, і тепер вони, нарешті, могли лежати і обійматись ввечері. Навіть якщо був ранок.
— А прибирати хто буде? – вирішив усе ж натякну блондин. У відповідь отримав вредне “ммм” у шию.
— Колись.
Цукаса лише важко зітхнув.
Далі їхні дні були проведені чудово. Так, після того, як вони трохи полежали в ліжку, Руї все ж змусили прибрати під наглядом зірки. Потім вони гуляли разом, насолоджувались один одним, і, звичайно, багато цілувались і обіймались.
Усе в них було добре.
А якби я писав ангст, то Цукаса загинув би в авіакатастрофі, проте сьогодні я добрий. Кінець.