Work Text:
Загалом усе звичайне.
Хлопці сидять посеред кімнати, займаючись за столом, який позичили у менеджера гуртожитку. І як воно завжди й буває з плином часу, Каґі жаліючись просить перерву. І звичайно отримує відмову, на що очікувано ображено надуває щоки.
— Ти в біса милий, знаєш? – знічев'я каже Хірано, як завжди тепло усміхаючись й пестить волосся молодшого.
Люто почервонівши Каґіура сидить якийсь час, не дивлячись на білявого, а потім робить таке:
Склавши разом вказівний і середній пальці, він спочатку підносить їх до власних губ, ніби цілуючи, й у наступну мить, ці самі пальці притуляє на кілька секунд вже до губ Хірано.
Оу.
Оу.
Ну тепер зосередитися вже ніхто не зможе.