Work Text:
Аарон помститься - Ендрю знав це як два плюс два. Йому просто був потрібен час, аби вигадати як вдарити Ендрю якомога болючіше. Зовсім не те щоб Ендрю це зачіпало. Швидше це давало ще один привід прокидатися вранці і проживати черговий нескінченний день. Заради цікавості.
Їх з Аароном спільна терапія з Бі все ще тривала. Ендрю відбував її з абсолютно байдужим виразом обличчя слухаючи брата, який судорожно доводив свою правоту, чи скоріше неправоту Ендрю. Тільки Аарон дозволяв собі виплескувати свій гнів, ніби йому раніше забороняли це робити. Бі вперше чула від Аарона його думки, адже він мовчав на їхніх сеансах до того. Ендрю взагалі було цікаво спостерігати за обличчям Аарона, коли той був розлючений або виявляв інші, більш позитивні емоції. Він давно не бачив у своєму відображенні нічого, крім апатії чи бездонної темряви, і Аарон був тим кого було зручно вивчати. Здається, Аарон був цим розлючений ще більше.
Коли Ендрю з'явився перед лисицями в одязі Ніла, для самого Ендрю це нічого не змінило. Це не планувалося, але ніщо не зупинило його, коли Ніл простягнув одну зі своїх розтягнутих, запраних худі. Він знав, що всі помітять, але йому було насправді байдуже. Ендрю досі відчував, як тремтіли руки і те дивне відлуння задоволення десь поряд із шлунком. Ніл занадто глибоко проник йому під шкіру. Він уже знав, хоча все ще дозволяв собі заперечувати, що Ніл - це щось більше, ніж просто «нічого». Він просто ще не вирішив що саме з цим робити.
Ендрю було достатньо лише поглянути на вираз обличчя Аарона в той день, щоб побачити, що він вже шукав можливість, як використати це на свою користь. Це зайняло набагато більше часу, ніж передбачав Ендрю, що ще раз доводило нерішучість і непослідовність Аарона в таких справах, як прийняття власних рішень. Не йти за течією, тому що так було легше або комфортніше, а захищатися. Ендрю вважав це слабкістю, але то було проблемою мабуть усього людства, а не тільки його брата, тому він зневажав його не більше, ніж будь-яку іншу людину на цій планеті. Не рахуючи Ніла. Джостена він скоріше ненавидів. За те, що він відчував його навіть зараз під шкірою, коли заходив на кухню за кавою. Його руки тягнулися до клинків, поспішаючи позбавити себе від цього страхітливого почуття, але Ендрю умів стримувати себе. Ось чому Ніл був все ще живий, а його власні зап'ястя залишилися без нових шрамів.
Зважився Аарон лише вечором середи. Коли Ніл засів з Бойдом в його кімнаті над підручниками і конспектами, а Ендрю бездумно гортав телеканали по третьому колу, розкинувшись на м'якому пуфі і ковтаючи пиво з жерстяної банки. Кевін дивився щось у ноутбуці в спальні, і якщо подумати, то варіанти скорочувалися лише до двох очевидних: ексі або всесвітня історія. Нікі втік в кімнату дівчат півгодини тому подивитись фільм. А Аарон деякий час сидів на дивані у гостинній, кидаючи похмурі погляди на профіль Ендрю.
- Якщо хочеш щось сказати, то виймай язик з дупи, - порадив Ендрю, гортаючи п'ятий спортивний канал поспіль.
- Вийдемо? — неочікувано впевненим тоном запитав Аарон, кинувши погляд на зачинені двері спальні, де сидів Кевін.
Ендрю помітив за секунду, як невпевненість Аарона змінилась на майже раптову зухвалість в його голосі. Він поставив пивну бляшанку і, відкинув пульт кудись в сторону, встав з пуфа і попрямував на вихід. Аарон мовчки пішов за братом. Вони вийшли на вулицю і зупинились біля старого одноповерхового складу, де зберігали в гуртожитку обладнання на зразок мітл, лопат, фарби та іншого мотлоху та інвентарю. Але в основному парапет біля будівлі з невеликим навісом перед входом був улюбленим місцем для курців. Ендрю притулився попереком до перил і запалив цигарку. Аарон чекав, коли він поверне на нього свій погляд, але не дочекавшись, першим порушив тишу:
- Мені більше не потрібен твій захист, - різко почав він, що змусило Ендрю поглянути йому в очі, своїм звичним, порожнім поглядом.
- Вже говорили про це, чи не так? Мені набридло слухати твоє скиглення, — холодно відповів Ендрю.
- Вона вже мертва. Цього достатньо. Ти дотримався своєї обіцянки, - спробував торгуватись Аарон, на що Ендрю тсикнув язиком і зовсім втратив інтерес до брата, відвівши погляд. Раніше вони мали подібну розмову в офісі Бі, це виснажувало і було нудним.
- Ти не можеш вирішувати за мене, як саме мені жити!
- Якби одного разу я не вирішив твою проблему, - каже Ендрю, чітко підкреслюючи слово «проблема», - ти б досі був її боксерською грушею. Майже напевне під дозою.
Аарон нахмурив брови і скривив губи, стримуючи свій гнів, який Ендрю вважав цікавим. До сьогоднішнього дня він тільки вибухав або йшов, варто було заглибитися в тему їх спецефічних відносин, і не раз Аарон не намагався розібратися в діях Ендрю, вважаючи власні оманливі почуття до жорстокої матері правильними.
- Вона любила мене,— нарешті каже Аарон.
- Не моя проблема, - нагадав Ендрю, знизавши плечима.
- Кейтлін – не вона, — знову торгувався Аарон. - Я впораюся без твого контролю. Припини це лайно. Ти наче завів собі нове цуценя, то тримай його на повідку. Відчепись від мене.
Ендрю проігнорував очевидний випад Аарона до Ніла, і погасив цигарку, майже викурену до фільтра, о стіну. Він мовчки вивчав обличчя брата, яке було сповнене яскравих емоцій. Дощ почав набридливо крапати, тому Ендрю накинув капюшон худі і сховав руки в кишеню на животі. Його руки свербіли, щоб запалити наступну цигарку, але він полінувався виймати запальничку з задньої кишені джинсів.
- Ендрю, поговори зі мною! — затребував Аарон. - Відмовся від своєї обіцянки, а потім, будь ласка, ігноруй мене до кінця свого життя, - зло і відчайдушно вимагав або пропонував, підвищуючи голос.
- Ти занадто дурний, щоб зрозуміти рівень ідіотизму свого прохання, - каже Ендрю, - я не відступлю від своїх обіцянок тільки тому, що ти думаєш, що Кейтлін чимось краща за неї.
- Тоді відпусти цуценя з повідка. Ти, здається, більше нічого йому не винен. Я відмовлюся від Кейтлін, а ти обірвеш свої дивні стосунки з Нілом. Це ж не буде важко, Ендрю? Відмовся від нього, і я готовий відмовитися від неї.
Аарон сердився, він уважно вивчав реакцію Ендрю, але його обличчя досі не випромінювало нічого, крім байдужості і апатії, але на секунду погляд Аарона все ж помітив промайнувшу в очах напроти темряву, яку Ендрю не зміг стримати.
Ендрю дійсно збирався відповісти, що Ніл - «ніщо», і він легко зможе прибрати його зі свого життя і думок, але Ендрю знав, що це не так. Ще в Балтиморі, він зрозумів, що вже не готовий відмовитися від своєї ідіотської безнадійної ненависті до цього помішаного дурня, який звідкись вирішив, що Ендрю потрібен його захист. Хто був занадто незацікавлений у відносинах і все далі і далі порушував особисті кордони Ендрю і при цьому залишився в живих. Хто завжди його чув і вмів вчасно зупинитися, варто було показати ту саму межу, за яку Ендрю ще не був готовий його запустити. І, на власний жах Ендрю, цих меж ставало все менше.
Це усвідомлення наче вдарило йому у сонячне сплетіння, перекривши подих так само, як коли він був на стадіоні, в той день коли Ніл зник. Де він вважав, що втратив разом з ним й світло, яке осяювало його сіре, безглузде життя. І тепер, коли Аарон просив його своїм рішенням згасити те саме світло, яке зігрівало його і давало йому наснаги до життя... Вперше за такий довгий час Ендрю відчув гнів і бажання позбутися від самого Аарона, який до цієї секунди був одним з тих самих стимулів жити, нехай і як проста обіцянка, але для Ендрю цього було достатньо довгий час, більш аніж достатньо.
Він пережив і відчув поруч з Нілом стільки, щоб усвідомити, нехай зараз тільки для себе, що без Ніла його існування буде все тим же безглуздим і необхідним тільки заради дотримання обіцянок. Але поряд із тим помішаним воно вбирало в себе сенс. Аарон правильно поцілив, куди «вдарити» брата. Ендрю більше не мав ніякого відношення до Джостена, але його божевілля тільки зростало. Ніл уже відчувався цілунками в губи і лоскотом на шиї. Сміливими, але ніжними дотиками покалічених рук до його обличчя або плечей. Поглядом світло-блакитних очей, які бачили у Ендрю відповіді на свої запитання. Ендрю це збивало з пантелику, але він вже не був готовий відмовитися. Не заради жалюгідної обіцянки Аарону, якій його брат не давав ні цента вартості. Ендрю вже не був готовий обміняти байдужість Аарона на його невиліковну залежність Нілом. Так, він дійсно усвідомлював, що можливо, це буде коштувати йому життя, але запізно було щось вирішувати. Ще у Балтиморі було вже пізно, коли розтоптаний й порізаний на пасма ідіот дивився тільки на нього.
Аарон залишив його, а Ендрю так і не запалив цигарку, поки зовсім не вимок під проливним дощем. Пачку цигарок він спрямував у відро для сміття, і йому знадобилася ціла ніч та пляшка горілки, щоб цілком осягнути масштаби власної дурості і критичної залежності Нілом Джостеном, який залишився для нього, заради нього, через їх «нічого».