Work Text:
В крижаному палаці Мобей-цзюня було холодно, що, в принципі, було очевидно, тому Шан Цінхуа закутався одразу в три ковдри і розмовляв з Цінцю через систему. Він був так радий, коли виявив, що в думках можна розмовляти не тільки з системою, а й і з її користувачами. Цінцю його радість теж поділяв, але в лице йому тільки плювався ядом, проклинаючи цю функцію.
Користувачів було тільки двоє, тому нова розвага була не сильно потрібно, проте для Цінхуа і це було спасінням. Він не вмів мовчати більше двох годин, а з демонами нормально поговорити не можна: вони не могли зрозуміти і половини монолога, який складався з китайської й англійського сленгу, при тому що знання англійської в нього явно шкутильгали, конкретно так. Чого тільки вартий той лист для Цінцю.
Його жарти також мало хто розумів, та й не міг він весь свій запас анекдотів розказати. От як пояснити демонам, що не так з фразою «літак стріляючий у небеса», і чому Шень Цінцю кожен раз сміється, поки Цінхуа не каже йому про якогось «неперевершеного огірка». Навіть Ло Бінхе і Мобей-цзюнь переглядались у нерозумінні.
Ша Хуалін посміхалась, чуючи це, і приобіймала за талію Міньянь. «Тактильний партнер іноді просто горе», – зітхала та. Цінцю активно кивав, гладячи по голові, лежачого на його колінах, Бінхе, і сам того не помічаючи, посміхався йому.
– Яка іронія: раніше біля його ніг лежали тисячі жінок, прагнучи його уваги, а зараз він робить те саме, – фиркав Цінхуа.
– Ти такий невдоволений, бо Мобей поїхав? – підняв брову Цінцю на зауваження друга, який, взагалі-то, мав гострий язик, проте майже навчився це приховувати, вдаючи оригінального Шан Цінхуа.
Не те щоб це було тяжко, адже в нього був письменницький кризис, а гроші потрібні були, тому він вписав в роман себе, змінивши деякі якості. Набагато тяжче було Шень Цінцю, який був щиро впевнений у своїх акторських здібностях. На його думку, всі були переконані в його щирій ненависті до Бінхе, поки ті самі всі вважали його улюбленцем вчителя.
Навіть Мобей, будучи беземоційним, виражав співчуття Цінцю під час його «скорботи». Цінхуа тоді розізлився на нього і не розмовляв цілих півтори дні, а для нього це було рекордом. «Чому сьогодні він розмовляв з тобою більше ніж зі мною?» – нив він Цінцю, поки той старався тренувати учнів. Мін Фань тоді сказав, що взагалі-то тільки ранок, а приходив Мобей-цзюнь на Ціндзін ще коли Цінхуа спав. Бідний хлопець пробіг у десять разів більше.
Мобей-цзюнь, на його думку, розумів людей, але ніяк до нього не доходило, чому його людина мовчить, хоча зазвичай не затикається. Варіант «спитати поради в Бінхе» відпав моментально, адже якщо він послідує його пораді, тобто заплаче, – Цінхуа заплаче у відповідь.
Хуалін закотила очі і порадила поговорити. Іноді вона була просто нестерпною. Міньянь, зайшовши за своєю дівчиною, ввічливо кивнула йому, а потім порадила зробити щось, що точно сподобається лорду піка Аньдін, можливо, щось подарувати і усміхнулась. Вона частенько бувала аж занадто чемною. Бінхе і Цінцю багато жалілися на Лю Цінґе, порівнюючи їх.
Цінхуа сидів на своєму ліжку і витріщався в одну точку. Він уже випив, пожалів себе, розридався, прокляв цей світ і заспокоївся, а ніхто ще навіть не прийшов його втішити. Хуалін ніколи б не заявивилась на Аньдін, з нею все зрозуміло, а от його вірний огірочок міг і підтримати. Хоча, що тут говорити: Шень Юань он свого чоловіка втішити не може, куди йому.
Мобей, заявившись на поріг з букетом хризантем, м’явся і споглядав, як його людина зітхає і бормоче щось, не помічаючи нічого навколо.
Цінхуа, почувши шум, а слух у нього був гарний, повернув голову і тут же зустрівся поглядом зі своїм королем. Спочатку йому захотілось вдарити його або ж взяти квіти, ну а потім він почервонів і впав з ліжка, змусивши Мобей-цзюня в паніці підбігти до нього. А в результаті Цінхуа зарився носом в шию Мобея і усвідомив, що все-таки любить його, вирішивши обов‘язково повідомити його про це, як тільки підніметься.