Work Text:
Баджі ще в середній школі, коли залишався після уроків прописувати ієрогліфи, знав, що у Чіфую руки відрізняються від його. Вони були акуратні й навчені, спритно і легко виводили кожну риску в ієрогліфах, натискали, де потрібно, і відпускали, щоб лінія до кінця стала тоншою і плавнішою. Його руки літали над папером, не напружуючи пальці. Баджі годинами дивився, як Чіфую малює рівні знаки, ніде не запинаючись, каліграфічно гарно зображуючи слова.
Руки Чіфую були менші, о, звичайно Баджі порівнював. Коли у нього ніяк не виходив ієрогліф, Чіфую клав свою руку поверх його, аби направляти, і він ледве міг охопити її, стараючись для Баджі. Він, певно, почувався недостатнім, також бачачи різницю. Баджі сподівався, що він не думав так про себе.
Також руки Чіфую були сильні. Долоні міцно стискалися в кулаки й жорстоко вибивали з противників дух - або зуби. Баджі часто це бачив, але ні разу не відчув на собі. Чіфую ним дорожив і поважав його, а тому ніколи не посмів причинити біль (навіть у відповідь).
У всякому разі, Баджі сам винен, що через Чіфую у нього до болю стискається серце (як і колись стискалися кулаки, приземляючись на обличчі Чіфую), але той міг би бути трохи милостивішим.
Руки ж Баджі були великі й грубі, геть не такі привабливі, як у Чіфую (Баджі-сан, - почав би той, якби почув би таке), а також геть не вмілі у чомусь, крім бійок. Часом він хотів вдарити себе так само сильно, як міг це зробити комусь іншому, бо ці руки причинили Чіфую забагато болю, якого він не заслуговував (про це вони багато розмовляли й багато над цим працювали).
Та вони давно вже не влаштовують бійок і давно вже закінчили школу, але Баджі все ще не може припинити порівнювати їх руки. Це особливо добре вдається, коли він притискає руки Чіфую своїми до ліжка або переплітає пальці, поки Чіфую зве його Кейске, а не Баджі-сан, як це було колись.
І Кейске дивиться: чорне волосся Чіфую прилипає йому до лоба і скронь, щоки червоні, а рум'янець стікає аж до шиї, – і думає:
"Як добре, що ієрогліфи такі складні".