Work Text:
Не минулося й чверті години, як зупинилися на привал, а Карвер вже мав набагато гірший вигляд. Він сидів біля самого багаття, та його однаково безперервно трусило, немовби від холоду. Наталі відчепила від заплічника пристебнуту ковдру, згорнуту рулоном, наблизилася до брата й накрила його плечі теплою вовною. Карвер вчепився у коц, що кісточки його пальців побіліли.
Нат сіла біля нього, притулившись до брата боком. Обоє мовчки чекали на повернення Ґаррета й Андерса, які пішли розвідати шлях.
Вдивляючись у мерехтливе полум’я, Наталі раптом пригадала, як вона хіба що не з бійкою здобула цю ковдру на ринку Доломістя. На відміну від більшості коців, що досі траплялися Нат у Кіркволі, цей був тонким, теплим та м'яким і нічим не нагадував ані ті жахливі ватяні укривала, якими користувалися у Ферелденському Колі магів, ані те ганчір’я, що дядечко Ґамлен із невиправданим перебільшенням називав ковдрами. Наталі вже простягла по ковдру руку, готова придбати її за будь-яку ціну, коли якась інша жінка схопила бажану здобич і потягнула до себе. Мить Неттл ще вагалася, чи варто привертати до себе — й до сім’ї загалом — непотрібну увагу чи послати під три чорти обережність разом із жінкою й однаково здобути ковдру, — коли ще пощастить знайти щось пристойне? — та, зрештою, обрала останнє. Вона подала знак Саммер, своїй малій мабарі. Цуценя слухняно дзявкнуло та так дзвінко, що Гоукова суперниця здригнулася, ледь не підстрибнувши від несподіванки, й випустила ковдру з рук. Наталі негайно вчепилася в м'яку вовну, водночас відтісняючи жінку від ятки і звертаючись до продавця: «Я беру».
Повертаючи її від спогадів до сумної реальності, до Наталі долинув голос Ґаррета:
— Ходімо! Мерщій, поки Андерс не загубив слід Вартових.
Нат і Карвер підвелися, жінка рухом руки загасила багаття, й вони поквапилися за братом.
Ґаррет і Наталі по черзі підтримували свого молодшого, допомагаючи йому йти. Жоден з них не помітив, коли м'яка ковдра зісковзнула з пліч Карвера, залишившись сиротливо лежати у темряві Глибинних Шляхів.