Work Text:
Ванья прокинулась вночі на ліжку всередині аравеля. Назовні йшов дощ, і вона чула мірний стукіт крапель по даху. Дощ поволі посилювався, і стукіт згодом перетворився на один нескінченний шурхіт. Багато часу минуло відтоді, як Ванья востаннє проводила ніч в аравелі. Це не був корабель її клану, адже всі вони вже були далеко, проте вона однаково почувалася нібито вдома і, — вперше за останні місяці, — у безпеці. Ванья не думала, що колись повернеться до Затріана та його клану, але Бресіліан виявився єдиним місцем, де жили ті, кому Ванья могла на деякий час довірити свого новонародженого сина. Обережно, рухаючись поволі, аби не розбудити немовля, вона повернулася до нього на ліжку. Йому був тільки тиждень, і він нещодавно заснув. Ванья тепло усміхнулася, з любов’ю дивлячись на Тар'є і щасливо слухаючи його дихання. Ніхто із тих, із ким вона вимушена подорожувати, зараз не впізнав би її: із ними вона була грубою, роздратованою й ставилась до більшості з них ледь не з ненавистю. Але Тар’є був її сином, її світлом і світом.
І все ж вона мусить покинути його: там, де на неї чекає бій, Тар'є місця нема. Досі Ванья не вважала цей Мор своїм обов'язком, вона ніколи не хотіла битися з темнородами і, якби не наказ Маретарі, ніколи б не пішла з Дунканом. Звісно тоді вона б уже була мертва, і Тар'є ніколи б не народився. Ванья легенько доторкнулася пальцями до маленького рученя, такого м'якого та теплого.
За мить до світанку, коли прийшла Ланая, Ванья вже була готова вирушати. «Я подбаю про нього, леталлан», — промовила Затріанова Перша. Ванья мовчки кивнула й вийшла назовні. Дощ досі не вщух, і від болю, яким повнилося серце, Ваньї здавалось, що то не вода, а кров б'є із дрібним стукотом по дахах, по листях, по землі. Вона натягнула каптур і пішла геть.
Вона зробить усе, аби захистити Тар'є. Якщо треба, вона й далі працюватиме із шемленами, із гномами, із големами, із плосковухими — із ким завгодно, аби це допомогло. Заради сина вона власноруч застрелить кожного темнорода, ба більше, самого Архидемона. Заради того, щоб повернутися до нього, щоб ще раз почути, як б'ється його крихітне серденько, вона готова кинути в бій кожного, хто боротиметься на її боці, без сумнівів пожертвує усім Ферелденом, усім Тедасом.
Бо Тар'є — її кров, її і Тамлена. Їхнє Митал енансал.