Work Text:
- Іззі, слухай, там... а що це в тебе? - перебив сам себе Стід, ледве переступивши поріг каюти.
Гендс мовчки підняв очі, подивився на Боннета з-під лоба, і опустив погляд назад до столу. Перед ним лежала колода карт з трьома перевернутими на лице.
- Це що, таро? Вибач, але ти і ворожити на майбутнє якось у мене в голові не вкладається.
- Боннет, або завали їбало і не заважай, або пиздуй звідси, - крізь зуби цикнув на нього Іззі, але все ж відповів. - Намагаюся розібратися що ж було не так з тим проклятим кораблем.
- Місце морської ворожки в команді все ще умовно зайнято Баттонзом, - хмикнув Стід підходячи ближче та спираючись стегном на край столу. - Чи ти за сумісництвом?
Іззі шумно видихнув та відкинувся назад на стільці.
- Питай шо ти хотів або вали, - роздратовано повторив він.
Стід замислився на хвильку.
- Що хотів вже неважливо... а ти можеш подивитися що мені робити з Едом, бо він зі мною вже другий день не розмовляє? - Стід намагався говорити максимально ненав'язливо, але сумні очі його видавали. - Тільки не починай, ти знаєш що я маю на увазі, - він поспішив перебити Гендса, який вже був готовий відпустити уїдливий коментар про їхнє з Едом особисте життя.
- Добре, буде тобі, - кивнув Іззі, згріб колоду до купи, гарненько перемішав та почав розкладати карти на столі заново.
- Ну що там? - з нетерпінням перепитав Стід, обходячи стола та заглядаючи Іззі через плече.
- Ти й сам можеш прочитати, - криво посміхнувся Іззі.
Картами було рівненько викладено напис "ШЛИ НАХУЙ".