Chapter Text
Коли в минулому житті я саме голосніше виспівувала на моменті "Тьолка з Одеси", я не мала на увазі, що я дійсно хочу бути дівчиною з Одеси. Ні, звісно, це файне місто, але рідний Київ залишився рідним. Точніше, був рідним, але в іншому житті. Зате тепер у мене нове життя, і це - повний піздець.
Перше, що хочу сказати - ніколи не ігноруйте повітряну тривогу. Бо я до ігнорувалась. Прилетіло прямо в голову. І прийшла я до них п'ятирічною дитиною. В дитячому будинку. І схоже за найбанальнішим розвитком подій, оригінальна власниця тіла померла. І що цікаво, також від воєнних дій. Що ж, не так я собі уявляла посмертне життя. Мені хотілося до раю і безтурботного життя, а не виживати знову. І якщо в минулому житті в мене була тато п'яниця і мама жертва, то зараз у мене взагалі немає батьків. Я сирота, живу в дитячому будинку, ще й у 2008 році. Це взагалі фаталіти. Ні тобі швидкого інтернету, приколів на youtube, манхви, тіктоку, навіть твіттер, який є кінчено-галімим, взагалі нічого адекватного і звичного мені. Мене Боженька вирішив покарати, бо сирени не слухала? Мовляв люди, стараються, моніторять, запускають ППО, а ти ігноруєш і людям роботи додаєш. Ще твої бренні останки їм потім знаходять серед уламків і закопуй. Якщо звiсно там залишилось хоть щось. Так що на тобі, мучайся! Думай над своєю поведінкою. І страшно навіть не те, що сирота, а що знову жити дитячі роки! Коли для дорослих ти ніщо, і звучить тебе ніяк. І як тепер з цим жити? Я в часі, де інтернет це розкіш, а не потрібно. І як мені тепер бути? Я ж хакер! Все що вмію - це програмувати. Але зараз мені п'ять, я сиджу в кімнаті де багато іграшок та телевізор. І то його дивиться наша вихователька. Хоч би мультики ввімкнула, але ні. Новини. З телевізора взагалі багато бруду ллється в голову людей, особливо зараз, коли тільки починається епоха Інтернету. А критичне мислення ще не дуже розвинене. Коротше, " піду втоплюся у річці глибокій, шукати стануть не скоро знайдуть". Ех, але треба хоч тришки зрозуміти, що відбувається в цьому божевільному світі, однак війна тут сталася раніше, у 2003 році, і в якому неначе Україна і перемогла, але ні мирового договору не було підписано, ні капітуляції Росії, нічого. Я зовсім не розумію тому в цьому світі, та й діти пояснюють все якось кривобоко, сиджу, дивлюся, може і зрозумію щось. Зараз іде «неймовірно» цікавий і корисний для мене репортаж про те, як якийсь американський мільйонер Тоні Старк вибрався з полону в Афганістані. А про теперішню швидкість в Україні щось буде? Мені цікаво взагалі-то. О, доречі а там війна ще йде, і дуже інтенсивно. І так, ще цей американський мільйонер живий-здоровий, вибрався, закриває виробництво зброї, бо бачте, він не хоче, щоб за допомогою нього людей вбивали. Його би слова да кацапні в голову. А для мира потрібна зброя, і чим більше, тим краще, так що чувак, ти не правий взагалі-то.
Стоп .
Тоні Старк?