Work Text:
Його безліч разів питали:
Тож, малюєте чом картини?
На минуле, було, зважали,
Що, заплутаним павутинням,
Простелялося за спиною,
Залишаючись на полотнах.
Репортери завжди шукали
По можливих усіх куточках
Крихту істини. Мали - втечу,
Бо не дасть він своєї правди.
І сміється: "Прості ж то речі", -
Даючи їм натомість барви.
Бо насправді - мав самотину,
Споглядав де безодню чернечу.
Тож тому його кожна картина
Лиш заповнювала порожнечу.
Весь цей хаос, розкидані речі,
Купа статуй, в вазонах рослини -
Коли вогкість приходить увечері,
І нестерпні стають години,
Навіть миті його існування -
Поміж них він відверто ховався.
Бо самотність, як катування,
Із якою б не розібрався
Ні Мисливець, ніякий лікар,
Ні Блукач, ні клинкова зброя,
Ні хто знається на всіх квітах,
Чи прихильність, як до героя,
Як до Бога, до ідеалу -
Все це буде для нього марно.
Його безліч разів питали,
Але він обертався вправно:
От вам виставки і прийоми,
Артистичність і гоноровість.
Через що всі довкола - знайомі,
А він має лише тимчасовість,
Щоб забути про свою вічність,
Про подобу його безсмертя.....
Хто йому присягне на вірність,
Щоб вони поєднали два серця?
20.04.24
02:46