Work Text:
Цілуй мене – USTYM
_____________________
Спина притискається до холодної кам'яної стіни, лиш чужа рука не дає вдаритися. Обидві руки шатена плутаються у густому рудому волоссі хлопця навпроти. Губи зминають чужі дико, нестримно. Язики сплітаються у пристрасному танці.
– Чупарський, чорт, – Руденко відривається, переводячи дихання, схиляється до чужого вуха. У скронях пульсує, та й у всьому тілі теж.
– Уже втомився? – Остап усміхається, хапаючи повітря ротом, відкидає голову назад, спирає на стіну.
– Заткнися, – Рома стискає вільною рукою чужі щоки й нахиляє обличчя до себе аби знову з'єднати їхні губи. Вони швидко набирають той самий шалений темп.
В Ості заклякає шия від того, що він довго тримає її нахиленою. Він підхоплює Руденка обома руками попід стегна, змушуючи його обхопити ногами його торс. Тепер уже рудий притиснутий до стіни, а Чупарському не доводиться нахилятися для поцілунку.
Не питайте, як напівкровний ґрифіндорець Остап Чупарський та чистокровний слизеринець Рома Руденко, запеклі вороги, дійшли до цього. Однієї миті вони сварилися так, що весь Гоґвортс здригався, а наступної – уже палко цілувалися у кімнаті на вимогу. Мантії й краватки обох уже давно валялися десь на підлозі, вкритій килимом. До речі, кімната виглядала як спальня, з ліжком, з шафою та таким іншим, але ці двоє найбільше вподобали холодну стіну.
Ості роз'єднує їхні губи, спускається цілунками на відкриту шию. Легко кусає ніжну шкіру і відразу зализує. Руденко хникає.
– Тільки спробуй залишити засмокти на шиї, Чупарський, – Рома трохи відтягує однією рукою темні пасма, а голову відкидає назад, відкриваючи ще більший доступ до своєї шиї, явно насолоджуючись.
Остап лише закочує очі й продовжує свої маніпуляції. Обводить язиком пульсуючу вену на шиї, відсуває комір сорочки і спускається поцілунками до випираючих ключиць.
– А тут можу? – запитує, проводить носом по гарячій шкірі.
Рома здригається, заплющуючи очі й зітхаючи, киває.
У шатена загоряються лихі вогники в очах.
Припадає губами до блідої шкіри над ключицею, прикушує і втягує її, опісля милуючись темно-червоною плямою.
– Тобі так пасує моя мітка, – усміхається.
– Придурок, не дай бог, її хтось побачить, – трохи хриплим голосом кидає рудий.
– Тобі так добре, що уже Бога почав згадувати?
– Тільки його сюди не приплітай. Просто замовкни і цілуй мене поки не впаде тиск.
А Ості два рази не повторюй. Він міцніше обхоплює слизеринця навколо талії рукою. Несе до ліжка, обережно вкладаючи його і нависаючи зверху.
Відразу накриває своїми губами чужі. Проникає язиком у рот, обводить ним по яснах.
Кладе руку на груди, погладжуючи чутливі соски через тканину, на що чує звуки задоволення.
Руденко намагається перейняти контроль. Хапає рукою чужу шию, ще більше притискається губами до губ. Зминає, кусає і злизує крапельку крові, що виступила.
У штанах в обох стає тісно, майже нестерпно, хочеться зірвати їх й відкинути в сторону до мантій.
Остап відсторонюється, між губами тягнеться тоненька ниточка слюни. Поки відновлює дихання, сідає на чужі стегна, зачіпаючи чутливе місце й вириваючи чужий тихий стогін. Руками розстібає ґудзики сорочки рудого, знімає її. Теж саме робить зі своєю.
Хапає руки Романа, заводить над головою, припадає губами до шкіри на грудях, приділяючи увагу соскам, змушуючи хлопця під ним зашипіти. Тоді Ості спускається мокрими поцілунками все нижче, доходячи до поясу чорних штанів. Піднімає очі на Руденка, ніби запитує.
Той шумно, прискорено дихає, дивиться з-під напівприкритих повік, перебуваючи ніби не тут. Прості поцілунки, а він уже настільки збуджений. Чупарський задоволено усміхається.
– Все що відбулося і відбудеться в цій кімнаті зараз – залишиться в ній, – хрипить рудий.
– Звісно, – киває Ості й розстібає штани хлопця.