Work Text:
Нічне місто перероджує тебе,
Духи чують кожний крок
Й не відпустять вже тепер..
Вогонь думок бере в кільце,
Він палить душу і лице
І чекає зникнення твоє.
Та страхáм своїм не віддався я тоді.
Відкривав себе спокусі,
Все ще вірячи собі...
Та лиш перший постріл пролунав
Я реальність втратив і упав.
Загубив себе я сам.
Лечу я, лечу я...
Чи зловить хтось мене?
З відкритою душею,
І з піснею своєю
Лечу я, лечу я
У вічне і земне..
Чи зважить хтось на це?
Коли я втрачу все чого так хотів...
Жаль страхам своїм, не повірив я тоді.
Спливла молодість моя, Наче кола на воді.
Бо лиш тільки постріл пролунав,
Я реальність втратив і упав.
Загубив себе я сам...
І нова ніч принесла новий біль.
Та із світом свій продовжую бій.
Де ж ви всі, коли найбільше болить?
Лечу я, лечу я...
Чи зловить хтось мене?
З відкритою душею,
І з піснею своєю
Лечу я, лечу я
У вічне і земне..
Чи зважить хтось на це?
Коли я втрачу все чого так хотів...
Чи зважить хтось на це?
Чи зважить хтось на це?
Чи хтось зупинить це?
Лечу я, лечу я...