Work Text:
Сє Лянь в якийсь момент свого життя в Сяньле набрав трохи зайвої ваги і панічно цього злякався, тому перший час їв у своїх покоях (робив вигляд, накладаючи всього потроху в тарілку, а потім розьвезькуючи те все, типу «поїв трохи, більше не хочу»), а потім, коли це стало надто підозрілим, все те саме пророблював на спільних трапезах з батьками. І тренувався чим побільше.
Але зайва вага не пропадала, що викликало ще більшу паніку і привело до «практикування інедії», як це називав сам Сє Лянь.
Коли Му Цін помітив це, то не став говорити про свої спостереження нікому, тим паче Фен Сіню. Кому-кому, а йому точно не варто: Му Цін не хотів, щоб Його Високість закрився через прямолінійну і грубу поведінку Фен Сіня.
Тому якось увечері, коли голодний Сє Лянь намагався відволіктись від завиваючого шлунку читанням трактатів, Му Цін прийшов до його покоїв і приніс апельсинів. Мовчки сів на ліжко навпроти Сє Ляня і почав їх чистити. Сам Сє Лянь був здивований такою поведінкою друга, але поки мовчки спостерігав за його діями.
— Ваша Високосте, — Му Цін протягнув дольку Сє Ляню, — з'їжте.
— О, ні, що ти, — з усмішкою відмовив Сє Лянь, — я добре повечеряв, тож немає необхідності в додатковому харчуванні.
— Ваша Високосте, — Му Цін дивився прямо йому в очі, — я знаю, що ви нічого не їсте на буквально кожному прийомі їжі.
— Ох, — Сє Лянь смиренно прикрив очі, — ти такий уважний, — крива усмішка з'явилась на його обличчі, — але й справді, немає необхідності їсти. Я ж бо практикую іне-
— Хоч мене не обманюйте, — Му Цін підібрався ближче і навис над Сє Лянем, в той час як той здивовано зітхнув і вирячив свої неймовірно вродливі карі очі, — Ваша Високосте, — тихо мовив Му Цін, — чому ви відмовляєтесь від їжі?
В покоях повисла тиша. Її порушувало тільки тихе дихання двох юнаків, які не відводили погляду одне від одного, неначе грали в «хто кого передивитися». І, що ж... Сє Лянь програв, відвівши погляд першим.
— Я... — наважився заговорити він, — останнім часом я набрав декілька зайвих кілограмів, що не припустимо для члена королівської родини. Тому я вирішив відмовитись від їжі і посилити тренування, аби їх позбавитись. Проте це не допомагає, — якось по-дитячому ображено стукнув кулаком по ліжку Сє Лянь, — що б я не робив, вони нікуди не діваються.
Між ними знову повисла тиша. Сє Лянь чекав, що Му Цін зараз закотить очі, як завжди, назве дурнем і почне читати йому нотації.
Але той мовчав.
— Ваша високосте, — мовив той спокійно, — щоб позбавитись зайвих кілограмів, достатньо дотримуватись простої дієти і тренуватись як завжди. Немає потреби в голодуванні, — долька апельсину вперлася в губи Сє Ляня, — тож зараз Ви поїсте апельсинів, а завтра ми з Вами розробимо дієту для Вас і я передам розпорядження на кухню. Згода?
Приголомшений Сє Лянь дивився на такого не схожого на себе Му Ціна... а потім обхопив губами дольку і забрав її з пальців друга.
— Угу, — погодився він, жуючи апельсинову дольку і спостерігаючи, як м'яка посмішка з'являється на обличчі Му Ціна, — дякую. Що б я без тебе робив?
— Навіть і не знаю, — гмикнув той, — пропали б без свого вірного слуги, заморені голодом.
— Дякую, — повторив Сє Лянь хитро посміхнувся і швиденько, доки Му Цін нічого не зрозумів, поцілував його в куточок губ, — Дякую, що ти є поряд.
Му Цін, шокований такими діями зі сторони Сє Ляня, закляк на мить. А потім його щоки вмить почервоніли і він відвів погляд в сторону, тихо буркаючи: «Завжди радий бути у нагоді, Ваша Високосте.»
Тихий сміх Сє Ляня розбив вечірню тишу, а Фен Сінь, що стояв під дверима, задоволено кивнув. Сє Лянь в надійних руках.