Chapter Text
Всі в школі знають, що його захоплення це графіті. В нього є свій стиль, який важко сплутати, тому коли знайшли ще одну розмальовану графіті парту в кабінеті хімії, то ніхто не сумнівався, що це була справа його рук.
Можливо воно і схоже, добре , дуже схоже на його стиль, але Гліб був певен, що не робив цього. Не в цей раз, точно. Можливо, підкреслюю, можливо , він і розмалював всю свою парту і кожну дошку в усіх шкільних кабінетах (ще інколи й підлогу), але в цей раз то був не він. Звісно, вчителі не дуже поспішали вірити йому, тому відмивати парту довелось все одно Глібу. Несправедливий світ.
Але Гліб не планував просто так змиритися з подібним наклепом, ще й від якогось імітатора, що краде його стиль. Тому він зробив купу фото з усіма деталями "шедевру", який він потім дві години відтирав. Гліба бісило, що оце всі сприйняли як роботу його авторства: лінії були нечіткі, ніби творець сумнівався і довго думав як її краще провести, його підпис взагалі повна халтура, а не підробка, плюс якісь дивні символи, яких Гліб ніколи не використовував в своїх графіті.
За цими закарлючками Гліб почав шукати злочинця-імітатора. Він творча людина, а не детектив, але маючи доступ в інтернет все здавалось можливим. Або майже все. Бо о першій ночі мама застала його з телефоном на подушці біля самого носа і змусила лягти спати. Довелось послухатись.
На ранок у школі Гліб протяжно позіхав весь перший урок, чим грав на нервах всіх присутніх, не лише вчителя історії. "І без того ледве тримаємось, щоб не заснути", штурхнув його сусід з парти позаду.
Нарешті на великій перерві Гліб зміг перестрітись з бро із класу старше, щоб порадитись щодо дивних закарлючок. Макар теж малював графіті, тож Гліб розраховував на його поміч. І не дарма, бо, хоч закарлючки і залишились нерозгаданими, а от на інших фото Гліба Макар все ж помітив інший напис, який походив на підпис одного місцевого тіктокера, який теж малював графіті. Та не могло бути, щоб той шкет теж вчився в нашій школі! Вони збирались написати тому повідомлення в приватні, але через дзвінок на урок не встигли, вирішили зустрітись пізніше. Проте потреба в цьому відпала, бо Гліб застав винуватця за скоєнням нового злочину! Головне в житті - вчасно опинитись у потрібному місці, ну або ж мати скіл відпроситись в туалет навіть у вчительки, яка ніколи нікого не відпускає.
Так от, імітатор якраз щось чиркав на білому підвіконні в коридорі. Ну кранти йому тепер від вчителів за паплюження святих підвіконь, на яких навіть сидіти забороняють.
Гліб не дурень, вирішив зняти все на камеру, щоб ніхто і не сумнівався в його непричетності. Став підходити ближче, а коли імітатор обернувся, Гліб матюкнувся. Доведеться відео без звуку показувати. Цей шкет був знайомий Глібу - Макс з його двору. Чому він раптом вирішив так підставити Гліба? Макс стартонув з усіх сил, як тільки побачив Гліба. Пробігаючи повз нього, намагався вибити його телефон з рук, але Гліб встиг відскочити і сам ледь не вронив телефон. Поки вспокоювався, швидких кроків Макса вже навіть з коридору чутно не було. Гліб вирішив глянути на новий шедевр на підвіконні, але в цей раз стиль був абсолютно не схожий на його власний. Це був стиль Макара.