Work Text:
Ранній ранок сьогодні зустрічав людей своєю прохолодою після вечірнього та нічного дощу. Хмарки ще скупчувалися над містом, але з кожною хвилиною починали розходитися у різні боки. Гарна нагода ще поспати. Але не для Трістана.
У юнака на сьогодні було одне завдання: знайти цих медіумів. Вчорашні пошуки давали свої плоди, хоча й мало. Він так й не зрозумів о котрій годині ця секта збирається, але хоча б з місцем зустрічі більш менш було зрозуміло. Графіті було дуже поетичним рішенням. Сонце ще не зайшло, а Трістан вже був на місті. Трохи сонний.
Трістан: Ну чому вони обрали саме ранок для зустрічі? Тобто я розумію чому, але все ж нащо так людей мучити. Та ще й таке брудне місце обрали. Жах. Але що поробиш.
Міркуючи про себе, юнак робив огляд території. Вулиця здавалась безлюдною, наче ніхто не проживає тут. Можливо це просто люди ще не прокинулися усі. Комусь треба так само зранку прокидатись, комусь пізніше. Завжди заздриш тим, хто не поспішає. Або тим, кому байдуже. Окрім великої гарної графіті, стіни були вкриті різноманітними написами та номерами. Скоріш за все ця вулиця була місцем зустрічі різноманітних підступних людей. Це трішки лякало Трістана. Вони знали, що обирати. Раптом він відчув якусь потужну силу біля однієї зі стін.
Трістан: Дивно. Щось тут не так. Таємна схованка? Можливо це якось пов’язано з цією сектою.
Він спробував своїми силами розсіяти те, що ховалося за стіною, але не вийшло. Щось заважало.
Трістан: Що? Це ж не повинно було бути так складно.
Медіум пробує ще раз. І ще раз, і ще. Марно. Він чув про існування потаємних схованок, але ніколи в житті не натикався на них. Вони самі по собі надійні, але не завжди через існування загальних символів запечатування схованок.
Трістан: Дідько, тут скоріш за усе був використаний особистий символ, який закріплений за медіумом. Чув, що колись мій дідусь так само робив, коли ховав свої речі. Дуже ефективний метод, але також має свої недоліки. Якщо власник цього символу помирає до того як її розвіяти, треба сила принаймні п’яти найсильніших медіумів, щоб розблокувати схованку. Або якщо хтось має дуже тісний зв’язок з цим медіумом й вони передали цей символ їм. Довіра в цих випадках крихка як скло, тому медіуми частіше обирають самотність. Прикро.
Ранковий бриз окутав медіума, змусивши його схрестити руки від холоду.
Трістан: Щось дуже холодно. Треба напевно було узяти кофту чи куртку.
Він озирався навколо себе, шукаючи місце схованки на випадок якщо медіуми прийдуть набагато раніше. На жаль не було підходящого провулку щоб сховатись, одні стіни.
Трістан: Чудово, тепер мені що маскуватись треба? Давно цього не робив. Останній раз це було коли в дитинстві хотів поцупити трохи солодкого на кухні. Сподіваюсь навички хамелеону ще не зникли.
Декілька рухів руками й колір Трістана змінився на колір стіни, біля якої він стояв. Лише залишилося переконати оточуючих у достовірність даного маскування. Раптом, юнак чує кроки. Тихі. Швидкі.
Трістан: Здається це вони!
Подумки прошепотів собі медіум, стискаючись міцно до стіни. Сонце починало трохи сходити, й перші тіні проявилися. П’ять силуетів з’явилися за горизонтом. Усі у багряних мантіях. Один був поперед інших, здається то був лідер. Трістана трохи здивувала кількість людей, він очікував на більше людей. З одного боку це давало йому трохи надії на те, що не усі люди настільки схильні до маніпулятивних слів цієї секти. З іншого боку його лякало факт того, що це могли бути одні з найсильніших медіумів, які лідер обрав для себе. Можливо вони навіть були ті самі, які можуть відкрити потаємну схованку. На мантіях малювався символ, той який Трістан та Небі бачили під час трансляції.
Трістан: Жодних сумнівів, це вони. Один з них точно повинен бути їхнім лідером, хіба що це може бути його найвідданіші підлеглі.
Раптом група зупинилася. Озирнулись. Погляд лідера спрямував до стіни, де стояв хамелеон Трістан. Юнак занервував.
Трістан: Тільки не кажіть, що -
Подумав він, аж раптом лідер озирнувся до іншої стіни й провів по неї рукою. На одній з цеглин з’явився той самий символ, що й на мантіях. На стіні сформувались двері. Потаємна схованка.
Трістан: Я так і думав! Треба поквапитися, інакше не зможу потрапити до них!
Юнак розмірковував, поки медіуми-сектанти увійшли у потаємну схованку. Двері починали розчинятися, й Трістан швидко заскочив. Цокіт його підборів змусив усю групу озирнутися, але вони нічого не побачили. Точніше, Трістан досі був у стані хамелеону, але подумки шкодує, що одягнув підбори. Група знову озирнулася й пішла далі.
Трістан: Молодець, Трістан. Ти ледь не видав себе!
Подумки посварив себе, до поки група продовжувала свій шлях, що ввів униз. Трістан намагався ходити навшпиньках, але це було те ще випробування. Сходи були довгими, але на щастя не настільки як у середньовічних палацах. Нарешті діставшись зали, Трістан міг видихнути з полегшенням. Знайшовши найближчу стіну, він сховався за нею. П’ятірка медіумів зайняли свої позиції. Стояли декілька хвилин. Очікуючи на щось. Або когось.
Трістан: Треба хоча б обличчя лідера побачити.
Обережно виглядаючи, юнак бачить, що вони розпочали знімати свої мантії. Люди на вигляд були звичайними підлітками, які або тільки закінчують школу, або вже навчаються в коледжі чи університеті. Такий набір трохи розлютив Трістана, бо це дуже імпульсивний вік, який важко навчати, навіть найдосвідченішому майстру. Але на дивно вони були усі спокійні. На їхніх очах були пов’язки з тим самим символом. У деяких навіть татуювання було на плечах чи руках.
Трістан: Вони що, у трансі? Від самого початку? Але чому я не відчув нічого? Й ще ці пов’язки…напевно таким чином лідер їх контролює через цей символ, чи щось таке. Або ж це на кшталт вірності до лідера, як й татуювання. Цікаво хто взагалі допоміг їм зробити таке татуювання.
???: Я радий бачити вас усіх присутніх. Усіх, хто з нами й не з нами, усіх дітей Всесвіту. А Всесвіт завжди наглядає за нами. ~
Раптом у центр виходить той самий лідер, що відчинив ці двері. На відміну від решти, він виділявся цікавим вбранням. Коротенький вишнево-бордового чи вино-бордового кольору жакет з короткими рукавами з тим самим символом, що й на мантіях та пов’язках. Фіолетовий, скоріш за все гімнастичний костюм з білим візерунком на лівому рукаві. Шорти глибокого коричневого кольору з поясом, панчохи у сітку та високі срібного кольору чоботи на підборах. На шиї красувався темний чокер зі срібним кільцем посередині, а на правій руці була прикраса, схоже на кільце кіготь на весь середній палець. Волосся були яскраво жовтого кольору й коротке. Зачіска чомусь була знайома Трістану.
Трістан: Стривай-но, таке враження, що він мені знайомий. Але я не впевнений, очі закриті цією дурнуватою пов’язкою. І цей голос…по радіо він не здавався таким знайомим як зараз.
???: Розумію, що усі ви втомлені й хотіли б ще прогулятися по світу снів, але сьогодні я зібрав вас усіх, щоб повідомити вам одну новину, яка можливо змінить наш світ кардинально. А може навіть й допоможе нам наблизити нашу мрію ще швидше. ~
???: Справді? Невже ми нарешті зможемо допомогти усім стати медіумами?
???: Але хіба ви не казали, що на це підуть роки зусиль та переконань?
???: Так, адже Старші Сім’ї твердо стоять на своїх поглядах, нам їх не переконати.
Холодний піт покотився по спині Трістана, почувши це словосполучення. Він чув про існування певних сімей медіумів, яким Всесвіт доручив здібності медіума й з покоління в покоління сили передавались. Але він ніколи не чув про таке поняття, як Старші Сім’ї. Хіба вони якось ділилися на окремі ієрархії? Чи це так вони відокремлюють тих, хто є найсильнішими з усіх існуючих сімей? Хай там як вони їх поділяли, усе одно це був не дуже добрий знак.
???: Ці античні шантрапи ще досі не усвідомили здатність нашого світу на більше. Я впевнений деякі Молодші Сім’ї погодяться зі мною коли зустрінусь з ними знову, вже з дуже залізним аргументом. ~
Лють переповнювала Трістана майже усе тіло, він вже хотів провести «профілактичну бесіду» з цими сектантами, але ситуація була надто напруженою. Він один проти п’ятьох. Не дуже чесно, чи не так? Але що хвилювала юнака більше ніж образи так це те, що хтось з медіумів може бути заодно з сектантами. І взагалі як ці люди змогли навчитися силам медіума, якщо вони не зверталися до певних майстрів?
???: Хіба ви не одні з цих сімей, майстре Окулусе?
А ось й ім’я лідера проявилося, точніше ім’я медіума. Не дивно, що радіо хвиля має таку назву, подумав Трістан. Це була його особиста. Те, що він належить до однієї з сімей медіумів з одного боку не зовсім дивувало, бо для звичайної людини треба багато практики й зусиль, а з іншого, можливо на створення цієї секти вплинуло якось конфлікт в сім’ї Окулуса. Та й до якої сім’ї він належить, розмірковував Трістан.
Окулус: Був, моя зіронька. Колись був. Але це не завадить нашій ідеї, не хвилюйтеся. ~
???: А про який саме аргумент ви говорите, майстре?
???: Так, й яка саме новина?
Медіум нічого не відповів. Хвилина тиші пролунала. Трістан спочатку не розумів, що коїться, але раптом він почав панікувати. Окулус лише посміхнувся.
Окулус: Стосовно новини, одна з Молодших Сімей погодилася співпрацювати з нами. А щодо аргументу, усе з часом дізнаєтесь, любі мої. Зараз, пропоную потренуватися. Навички медіума не повинні іржавіти. ~
Очі Трістана піддалися шоку, в той час як учні цього лідера раділи новині. Він не міг повірити, що хтось з сильних медіумів піддався пліткам якоїсь секти. В залі заграла несподівано мелодія. Та сама, що була й учора. Трістан знову відчув ту біль. Він намагався стриматися, але біль була сильніше ніж в той день. Очі огорнулися у червоно-рожевий колір.
Трістан: Тільки не знову! Звідки ж грає ця мелодія??
Він намагався озирнутися навколо, але раптово його окутало темним туманом. А точніше, його розум затьмарився. Юнак відчув, що він вже не був у залі з сектантами, а десь поза межі реальності. Злякавшись, Трістан пробує торкнутися землі, але ноги відчували певну легкість. Невагомість.
Трістан: Щ-Що відбувається? Де я?
«Не очікував побачити тут представника одного з сімей Сайферів. Схоже сьогодні Всесвіт особисто наблизив нас до нашої мрії на один маленький крок. ~»
Несподіваний голос відлунався навколо юнака. Лице покрилося шоком.
Трістан: Звідки ти-
«Звідки я знаю про твою сім’ю? Це не така ж велика таємниця, зіронька моя. Про Сайферів кажуть чи не усі медіуми, Старші й Молодші. Особливо про те, що в їхній сім’ї є нащадки медіумів без жодної сили. А як ти знаєш, чутки летять швидше за будь-яке світло. ~»
Трістан: Навіщо тобі потрібні люди без дару медіума? Ти ж знаєш, що ми не маємо право-
«Повчати людей без їхньої на то згоди. Ти справді віриш у цю маячню, сонце? Спитай себе, якщо ця сила така небезпечна, нащо тоді її давати нам людям? І не просто людям, а лише обраним. Я вважаю, що це трохи нечесно обділяти усіх від цієї можливості. ~»
Трістан: Неможливо просто так дати людям сили медіума, це створить лише хаос! Будь хто зі злими помислами може використати їх проти тебе! Й це вже буде не питання захисту, а питання виживання.
«Саме тому ми будемо тими, хто зробить цей світ ідеальним. Тими, хто дасть змогу людям стати абсолютним, стати краще, вище земних законів. Усі непорозуміння, конфлікти, вони усі зникнуть, якщо люди навчаться розуміти один одного на рівні медіума. Вони навіть зможуть спілкуватися з тими, кого вже немає серед нас. ~»
Трістан: Хіба ти не бачив перші результати своїх діянь?? Люди ледь не постраждали через це!! Це ще навіть не масштабні дії.
Раптово юнак відчув легкий дотик руки на його плечах, але коли він озирнувся, нікого поруч не було.
«Ти такий милий, юначе. І трохи наївний, хоч й з нудними поглядами. Не усі дії повинні бути ідеальними, зіронька моя. Я вірю, що колись ти це зрозумієш. ~»
Трістан: І усі ці люди, які з тобою…вони теж розділяють твою думку?
Молодий медіум знову відчув дотик руки, але поруч також знову нікого не було. Лише маленький димок окутував Трістана. Скоріш за все дим грав роль рук Окулуса.
«Вони є тими, хто почули голос Всесвіту, почули його бажання, його поклик. Вони зрозуміли, чого вони насправді хочуть, зрозуміли, що вони можуть бути кимось більше. ~»
Трістан: Щось я дуже сумніваюся, що у Всесвіта саме таке бажання, позбавляти людей індивідуальності та права жити так, як їм заманеться заради такої еволюції.
«А я й не позбавляю цього права. Люди самі відчувають цю потребу. Підсвідомо. І це підштовхує їх на такий крок. Навіть ти…відчуваєш цю потребу. ~»
Раптом за спиною Трістана з’являється гігантський образ Окулуса. Юнак намагається щось зробити, але невагомість не дає йому стояти стрімко на ногах.
«Чи не так…Трістан Сайфер? ~»
Очі Трістана широко розкриті. Цей сектант знав, що Трістан за ним стежив з того моменту, коли він спрямував погляд на стіну. В той момент лідер зміг прочитати його ім’я. Паніка ще більше охопила юнака, але треба було діяти швидко. Несподівано, гучний сигнал сирени пролунав з зовні. То була поліцейська сирена. Сигнал був настільки гучний, що вивів усіх присутніх в залі з трансу, навіть самого лідера. Знову відчувши землю під ногами, Трістан нарешті зміг застосовувати свої сили, щоб втекти від огоктавшихся сектантів.
???: Порушник у залі!! Хапайте його!!
Кожен намагався зупинити Трістана від втечі. Кидали гострі предмети, переміщували землю, робили стіни. Навіть намагалися взяти під контроль його тіло. Але спроби були марними. Раптово вхід до схованки був відчинений. Без зайвих вагань, Трістан скористався цим, щоб вибратися з залу й втекти з цієї вулиці.
???: Треба його наздогнати!!
Окулус: Не тратьте свої сили, любі. ~
Усі озирнулися до свого лідера.
???: Але ж він- Навіщо ви його відпустили??
Окулус: Ті, що не сформувалися з зоряного пилу у зірку, не зможуть вдіяти нічого нам. До того ж, я думаю він ще обдумає нашу пропозицію. ~
???: Ви з ним розмовляли, майстре?
Окулус: Можна й так сказати. Важливо те, що перший крок вже зроблений. Усе інше питання часу та наших дій. Ходімо, діти мої, допоки так звана поліція не надягла кайдани свої на нас. ~
???: А що робити зі схованкою?
Окулус: Те саме, що й з попередньою. ~
Зрозумівши натяг, четвірка медіумів зібрали усі речі та перетворили зал на звичайний підвал, не залишаючи жодного натяку на їхню присутність. Після цього, вони щезли з місця події. Коли Трістан вискочив на іншу більш широку вулицю, він зупинився, щоб перевести подих. Ноги досі тремтіли, ледь не падаючи.
???: Трістане!
Знайомий крик оговтав хлопця від шоку.
Трістан: Небі?! Що ти тут робиш?? Я ж казав не йти за мною!!
Небі: Вибач, але я не міг спати нормально вночі, знаючи що може статися з тобою. І як я бачу, не дарма прийшов.
Трістан: То це ти був з поліцейською мігалкою?
Небі: Прикольно, а? Будь-кого відлякує, навіть медіумів.
Трістан: Ти розумієш, що вони могли здогадатися про твій трюк?? Вони не тупі!!
Небі: А який варіант ти мені ще пропонуєш? З розбігу вибити стіну? Я не настільки сильний та накачаний.
Трістан: Так, але все ж-
Раптом юнак відчув, що ноги його вже не витримують й він впав на коліна, злякавши Небі.
Небі: Трістан?? Ти як??
Трістан: Я в порядку, просто трохи втомився. Треба дістатися дому.
Небі: Ти блідий наче привида побачив! Може краще побудеш у мене? До твого дому далеко їхати, мій трохи ближче.
Трістан: А якщо вони раптом простежать за мною?
Небі: Байдуже, краще дай допоможу. За одно покличу друзів на нараду.
Медіум хотів заперечити, але сперечатись з Небі завжди було важко через його впертість. Можливо так було на краще, бо як би не він, хтозна скільки б ще він провів би у підсвідомості Окулуса. Та й рано чи пізно його друзі дізнались б про це.
Трістан: А як ти дістався цієї вулиці? Тут же майже жоден автобус не їде.
Небі: Попросив Шинджи мене підвести. Його машина повинна бути неподалік. Він до речі теж вже в курсі про твою справу, хоча спочатку не вірив про існування цієї секти.
Трістан: Ясно…
Зітхнув Трістан тяжко, не вийшло йому розібратися з цим самотушки. Та навіть якби він й впорався б, не було гарантії, що він вийде звідти неушкодженим. Принаймні він має зачіпки, які треба розгадати: Старші й Молодші Сім’ї медіумів, справжнє ім’я Окулуса, його належність до сім’ї…і чому він здавався знайомим для Трістана.