Work Text:
Вечір кіно з друзями дійсно пішов на користь для Трістана. Відпочивши від зайвих думок, юнак міг зосередитися на пошуках медіумів ефективніше. Й розпочати він вирішив з дослідження Радіо Окулуса. У весь тиждень він присвятив розслідуванню. Телефон та комп’ютер буквально палали сторінками з різноманітною інформацією, яка б стосувалась цієї хвилі. Але на жаль, жодної корисної для нього, лише уривки, які підтверджують існування та закріплюють різні посилання, жодна з них звісно не працює.
Трістан: Дідько, схоже вони кожного разу змінюють веб-сторінки, коли поширення виходить з-під контроля. А нових зачіпок досі немає. Ну й навичками хакера не володію, хоча пам’ятаю, що деякі знайомі моєї матері медіуми якось намагалися поєднати свої здібності з комп’ютером та іншими технологіями в молоді роки. Невпевнений нащо їм це, але гадаю хтось хотів таким чином списувати на екзаменах.
Тяжко зітхаючи, Трістан пробує ще раз. Очі по троху стають важкими від довгого погляду в екран, тому чашка кави завжди була поряд про всяк випадок. Не знайшовши очікуваних результатів, він зробив ковток кави.
Трістан: Так, безпечним шляхом не вийшло. Можливо доведеться трохи використати інший метод? Але я не хочу наражати свій комп’ютер на усілякі віруси. Я його нещодавно відремонтував. Як же Небі тоді знайшов його? Він звісно любить іноді казати усілякі історії щоб здаватися крутим, але того разу він був надто переконаним та рішучим, можливо навіть трішки…наляканим. Ну принаймні мені так здалося….Треба подзвонити йому.
Схопивши телефона до рук, медіум швидко листав усі номери, які мав. Майже кожен з них мав якийсь нікнейм для запам’ятовування або смайлик. Наприклад, у мами поруч є смайлик з гребінцем, позначаючи її професію перукаря, у тата – книга, що позначає його як бібліотекара, близнята Мікадо і Мікаде – Совенятка й поруч смайлик з близнюками й т.д. Знайшовши потрібний номер, в телефоні лунає грайлива пісня замість гудка. Напевно Небі щось знову наплутав й оплатив додатково послугу заміни гудків. Але Трістан був не проти, він іноді міг качати головою під мелодію, майже пританцьовуючи. Очікувати відповідь довелося не довго.
Небі: Алло?
Трістан: Привіт, Небі. Це Трістан.
Небі: Трістане, друже! Як справи? Ти такі кльові фільми тоді підібрав, досі обговорюю їх з Мікадо.
Трістан: У мене добре поки що. Радий що сподобались вам ці фільми. Ти сам як? Сильно зайнятий?
Небі: Та ось щойно докачав нову гру, буду сьогодні пробувати. Я довго чекав на цю можливість, навіть довелося відмовитися від постійних перекусів. А що таке?
Трістан: Пам’ятаєш ти колись розповідав історію про так званий Радіо Окулус?
Небі: Так пам’ятаю. Стривай, тільки не кажи, що ти…
Трістан: Так, я вирішив перевірити цю радіо хвилю, але я ніяк не можу її знайти. Звісно мені досі трохи важко повірити в її існування, але якщо можеш-
Небі: Невже мені нарешті хтось повірив??
З іншого боку слухавки було відчутно як сяє посмішка Небі, хоч Трістан її не бачив. Він теж посміхнувся у відповідь, трохи незручно. З підвищеною мотивацією, Небі продовжив розмову, стоячи гордо.
Небі: Гаразд, чим я можу допомогти?
Трістан: Я намагався знайти сторінку, яка б містила в собі цю хвилю, але статті мають різні посилання й усі вони не дійсні. Я хотів би спитати, як ти зміг знайти та чи можна якось потрапити до них?
Небі: Хммм, це буде складно, адже я сам якось випадково знайшов її. Враховуючи те, що вони оновлюють свої веб-сторінки постійно, то я припускаю, що треба шукати на закритих форумах, де ця тема обговорюються.
Трістан: На форумах?
Небі: Так. Ти що ніколи не користувався ними?
Трістан: Ну не зовсім. Просто ніколи не знав як підтримувати бесіди на таких сайтах. То ж закриті форуми кажеш?
Небі: Ага. Один з таких форумів, де я й знайшов цю хвилю, було саме обговорення про якісь нісенітниці типу «Як звільнитися від бар’єрів твого духу?», чи «Третє око – погляд у майбутнє». Маячня якась.
Трістан: Стривай-но, а як цей форум зветься?
Небі: Я не пригадую, але якби й міг, то усе одно цей форум зачинений через не активність та видалення аккаунту. Це треба або щось з тематики психології шукати, або релігії. Або і те й те, бо вони усе одно пов’язані.
Трістан: Ясно…
Знову невдача, вважає юнак. Він очікував, що пошуки будуть нелегкими, але щоб настільки. Трохи поміркувавши, медіум повернувся до слухавки.
Трістан: Слухай, а чи можу я до тебе прийти і ми разом пошукаємо цю хвилю? Якщо не проти, звісно.
Небі: А чому це я маю бути проти? Ти повірив у мене та те, що я розповів. Разом ми зможемо переконати усіх, що ця хвиля пов’язана з подіями, які відбуваються зараз. Ми навіть можливо зможемо покласти цьому край і знайти винуватця у цих махінаціях.
Трістан: Я теж так вважаю. Просто…
Він замовк на хвилину. Очі сфокусувалися на підлозі, але погляд медіума був десь поза межі реальності. Небі трохи розгублено спитав у Трістана.
Небі: Просто що?
Трістан: Просто…це трохи й моя особиста справа. Тому для мене це важливо.
Небі спочатку не зрозумів, кліпаючи очима. Але швидкий уривок пам’яті про те, як Трістан розповів уперше, що він є медіумом та показував свої здібності, змусило його зрозуміти чому.
Небі: Зрозумів…Тоді ти сьогодні зайдеш до мене?
Трістан: Можу й завтра, бо ти ж планував пограти в гру з Мікадо, яку ти закачуєш.
Небі: Та нічого страшного. Якщо раніше розпочнемо, то може й встигнемо. Ну й якщо хочеш, то можеш залишитися з нами та теж пограєш.
Трістан: Поки не сильно маю настрій грати в ігри, але якщо ти дійсно не проти, то я зараз прийду.
Небі: Чудово! Тоді чекаю. До речі, чаю чи кави приготувати?
Трістан: Дякую, але каву я вже пив. Ну, хіба що чай, якщо можна.
Небі: Добре. Тоді до зустрічі!
І розмова закінчилася. Відчувши невеличку надію, Трістан пішов швиденько вдягатися. Вимкнувши комп’ютер та прибравши свою кімнату, він вирушив до Небі. На вулиці було трохи похмуро, наче дощ от-от збирається піти. Деякі люди бігали швидко до своїх хатинок, щоб сховатися, а деякі на це не звертають увагу. Дорога до Небі була трохи далеко, тому Трістан сів в автобус, який вів саме у напрямок будинку Небі. В автобусі була справжня духота. Вікна зачинені, пасажири тісно приклеєні один до одного, від когось навіть смерділо сигарою. Трістан шкодував про свій вибір, але й затримувати зустріч друзів він не хотів, тому довелося терпіти. Ну й звісно куди ж автобус без старих, які щось обговорювали. Один обговорював прочитане з новин, інший критикував щось, навіть трохи заціпивши вигляд Трістана, а хтось знову згадував минулі часи, коли вони щось робили, а зараз не можуть через старість. Нарешті діставшись до потрібного місця призначення, юнак вискочив з цієї пастки, і швидко спрямував до квартири Небі.
Трістан: Більше автобусом не поїду.
Досі шкодуючи про свій вибір Трістан дістався до дверей квартири Небі. Подзвонивши, звук кроків поспішних було чутно одразу. Двері відчинилися.
Небі: О, ти вже тут! Проходь!
З посмішкою зустрічає Небі юнака. Опинившись в приміщені, Небі зачинив двері та спрямував до кухні.
Небі: Пробач, маю лише зелений та чорний. Я зробив один такий і один такий. Тобі який?
Трістан: Зелений. Не хочу ще один кріпкий напій.
Небі: Добре. Тоді ходімо до залу.
Він взяв з собою дві чашки з чаєм та підійшов до залу. Трістан зробив те саме, оглядаючи хату Небі. Юнак гадав, що його квартира не така велика, але схоже у Небі одна з найменших, принаймні серед друзів. Але здається Небі не переймається стосовно цього: де спати є, де приготувати їжу є, де помитися є, що ще потрібно для щастя? Хіба що гроші на усе це. Діставшись залу, Трістан сів на диван. Небі вже приніс чай до журнального столику.
Небі: Я зараз принесу свій ноутбук й розпочнемо.
Трістан: Добре.
Небі швидко пішов у свою кімнату, шукати свій ноутбук. Йому пощастило, що його друг не бачить, в якому стані його спальня, бо почалося б масштабне прибирання. Не те, щоб Небі ніколи не прибирався, але навіть маленький безлад дратував би Трістана, це те, що Небі дізнався одного дня. Нарешті знайшовши свого ноутбука, він вертається до залу, де Трістан вже пив свій чай.
Трістан: А у тебе непоганий зелений чай. Це з більш натуральних?
Небі: Ти ж знаєш, що натуральні продукти коштують дорожче. Але мені він теж сподобався, тому узяв трішки.
Небі сів поруч з Трістаном та увімкнув ноутбук. Трістан нервово стукав нігтями об чашку, що трішки дратувало Небі, але він намагався не звертати на це увагу. Ноутбук увімкнувся, й Небі розпочав пошуки.
Небі: Зараз знайду той сайт, де усі ці різноманітні форуми знаходяться та перегляну тематичні вкладки. Може вони знову створили новий форум.
Трістан: Не хвилюйся, роби те, що потрібно.
Поки Небі шукав, Трістан допивав свій чай та узяв свій телефон. Переглянувши новини та побачивши нічого нового, він вирішив переглянути свої соціальні мережі. Це не зовсім те, що було потрібно робити, але й думки якось відволікти від нервів треба теж…..навіть якщо соціальні мережі не зовсім дієві. А в них було майже як й зазвичай, окрім однієї фотографії. Це від соціальної сторінки тату-майстерні, де Трістан зробив тату на нозі. На фото був знайомий йому майстер – Індиго, разом з його новим малюнком для татуювання. Таке гарне й незвичне ім’я, тоді медіум казав майстру. Можливо треба якось до нього зайти, подумав Трістан.
Небі: Трістан, здається це воно!
Раптовий оклик Небі витягнув Трістана з його власних думок. Невже він так швидко її знайшов? А якщо це чиясь копія, не справжня? Хвилювання охоплювали медіума, але зовні тримався спокійним. Він поклав телефон осторонь.
Трістан: Знайшов цю хвилю?
Небі: Та ось знайшов, але довелося зробити фейковий аккаунт, бо вона чомусь помічена як приватна.
Юнак не здивувався цьому, скоріше за все вони вже здогадуються про те, що їх хтось розшукує, тому вони намагаються бути максимально обережними. Але чому Небі довелося створити фейковий аккаунт, Трістан не зрозумів. Невже вони й аккаунти перевіряють, щоб зайвий не підписався? Тим не менш, декілька хвилин очікування дали свій результат.
Небі: Ось!
Програвач увімкнувся й почалася трансляція. Але замість очікуваної розмови раптова мелодія заграла. Вона була як ті, що завжди пропонують коли треба заспокоїтися, або просто для спокою та медитації.
Небі: Дивно, раніше він починав з промови, але зараз якась нудна мелодія грає.
Раптом, Трістан скорчив обличчя наче у нього мігрень або дуже сильно болить голова. Небі не міг не помітити.
Небі: Трістан, усе в порядку? Що з тобою?
Медіум не відповідав, натомість продовжував слухати. Його очі раптово змінили з зеленого кольору на більш червоно-рожевий, що стривожило Небі.
Небі: Друже, твої очі! Що з ними ?!
Але юнак не відповідав. Він був зосереджений. На мелодії. Для звичайних оточуючих це була б нудна мелодія, але для медіумів як Трістан, це було ніби ниткою, яка зв’язувала розуми медіумів між собою. Своєрідний «резонанс».
Трістан: Щ-Що відбувається? Моє тіло…Воно заніміло. Зазвичай мелодії не повинні так впливати на медіумів. Якщо тільки це не…
Він думав про себе. Він відчував наче він був не один. Не просто з Небі, а з кимось…іншим. В розумі. Незнайома аура охопила Трістана, але він намагався протистояти їй. Небі тим часом намагався розбудити Трістана.
Небі: Друже, ти мене чуєш?
Він охопив плечі друга та почав трясти. Але нічого не змінилося. Натомість мелодія стихала потроху й далі розпочалася промова ведучого. Голос на диву був м’яким, навіть занадто, маніпулятивним.
«Вітаю вас, діти Космосу, діти Всесвіту. Сподіваюсь жодні духовні негаразди не турбували ваш сон. А якщо й так, ви знаєте, що з ними робити. Чи не так?»
Небі: Дідько, він вже розпочав розмову! Агов, Трістане, прокинься!
Небі вже сильніше трусив плечі Трістана, та марно. Хлопець був у трансі. Але на диву, він ще міг володіти частково собою. Він міг чути інших в голові, але більш нічого. Одночасно й промова лунала, й дещо інше.
«Прислухайтеся до Всесвіту, істинному творцю усього, того, хто дарував свій дар, життя…. Прийміть його дар….Віддайтеся йому, і ваша душа, ваш розум, ваш потенціал….розкриються на повну…І усі шляхи відкриються»
Трістан: Що це…за маячня? Невже вони таким чином приманювали людей до себе? Це ж звучить безглуздо! Це усе мелодія. Я впевнений у цьому. Але чому я не можу вийти з трансу? Й чому Небі не під дією цієї мелодії та промови? Він ж теж її чує. Можливо….він не чує усе, що чую я.
«Почуй його ласкавий шепіт, відчуй його ніжні дотики. Всесвіт оберігає тебе. Всесвіт любить тебе»
Він намагався поворухнути хоча б пальцями, поки ведучий продовжував розповідати за Всесвіт як творця усього та іншого. Небі тим часом вирішив піти на крайній крок. Медіум його б прибив за це, але у таких випадках будь-який засіб рахується. Він швидко спрямував на кухню, наливши у велику склянку холодної води. Промова підходила майже до свого кінця, але в останні хвилини, Небі встиг різко розбудити Трістана, обливши водою. Звісно, юнаку це не сподобалося.
Трістан: А? Що? Де?
Небі: Фух, ти тут, слава Богу! Ти наче впав у якийсь транс, і твої очі змінили колір. Що трапилося?
Трістан: Я….Я не знаю. Але на якусь мить…Я відчув чиюсь присутність.
Небі: В сенсі? Ти про мою?
Трістан: Ні….іншу. Чужу. Здається це був або лідер, або хтось з послідовників. До речі, чому так холодно?
Медіум поглянув на себе. Його очі розширилися.
Трістан: Що ти накоїв???
Небі: Вибач, тебе треба було якось витягнути зі світу розумів чи ще щось таке.
Трістан: Я ж тепер до дому піду як мокра курка! От лайно…
Небі: Ти краще на одяг не зосереджуйся. Лідер майже закінчив розмову.
Обидва спрямували свій погляд на ноутбук.
«Сподіваюсь вас зустріти завтра там, де остання картина митця намальована на стіні. Коли сонце торкнеться останньої будівлі. Я чекаю на вас усіх. І пам’ятайте: Всесвіт любить вас, навіть тих, хто не вірить в нас…і тих, хто сумнівається»
Й тиша. Трансляція закінчилась.
Небі: Знову говорив нісенітницю. І не набридло йому? Будь-яка людина зі здоровим глуздом не купиться на дешеві фрази.
Трістан: Як би це дійсно було легко, то тоді не існувало б різноманітних сект.
Небі: Та розумію. А що тоді сталося з тобою?
Трістан: Здається вони застосували один з музичних трюків медіумів. До звичайної заспокійливої мелодії вони додають різноманітні ноти, які викликають у людей відчуття близькості. Це можуть бути ноти, які за звучанням схожі на ноти їхньої пісні дитинства, або ще щось. Плюс додають частково своїх сил та найголовніше – психології.
Небі: Тобто усі ці нісенітниці, так?
Трістан: Саме так. Звісно не на усіх вони діють, але у дуже чутливої і схильної до емоційної маніпуляції людей це проявляється сильніше.
Небі: Але ж ти наче не дуже емоційна людина. Чи це через те, що ти медіум?
Трістан: Ми медіуми підхоплюємо це автоматично. Єдина різниця у тому, що хтось має силу від’єднатися одразу, або слухати, не резонувавшись. На жаль, я можу підхопити автоматично, але одразу виходити не можу. Лише через певні зусилля.
Небі: Або холодної води, як я це зробив.
Трістан: Діііійсно…
Він злобно подивився на Небі, який посміхався незручно, але вже нічого не міг зробити.
Трістан: На щастя це просто вода, то ж одяг швидко висохне.
Небі: Може тоді усе таки посидиш з нами трохи й подивишся як ми граємо? Щоб не гаяти час дарма.
Трістан: Нууу…добре, посиджу.
Небі радісно посміхнувся.
Небі: Тоді дай я швиденько приберуся. До речі, ти зрозумів де вони можуть бути наступного разу?
Трістан: Не дуже, але я здогадуюсь про яку картину він говорить. Це графіті. Треба бути лише подивитись яке графіті.
Небі: Ну це може бути будь-яке графіті, й будь-яка з них може бути остання для митця. Як нам знайти підходящий малюнок?
Трістан: Я спробую зараз переглянути останні новини цього тижня, або хоча б місяця.
Небі: Добре.
Поки Небі відносив склянку та пішов прибирати кімнату, Трістан швидко у пошуку набрав новини міста. На сайті було забагато актуальних та не дуже новин, але добре, що існують категорії. Переглянувши заголовки усіх статей, він нарешті знайшов про графіті й про митця, який вирішив покінчити з кар’єрою графіста.
Трістан: Ага, ось вона. Я чомусь ніколи не бачив цю вулицю. Напевно це якась з тих, де я ще не бував. Принаймні, я знаю де буде можлива зустріч. Але що стосується години…Сонце може торкнутися до будь-якого будинку, якщо на це дивитися з різних ракурсів. Єдине хіба що він мав на увазі найнижчу будівлю міста. А це ще важче шукати. Доведеться набагато раніше прийти туди. Ну це нічого, хоча б огляну територію.
Поки він розмірковував, Небі повернувся зі своєї кімнати.
Небі: Знайшов?
Трістан: Адресу так, але ось з часом таки не зрозумів. Доведеться раніше прийти.
Небі: Мені піти з тобою?
Трістан: Надто ризиковано. Я не зможу витягнути тебе з трансу, не знаючи наскільки могутні вони можуть бути. Принаймні, ті, хто знаходиться в групі довше. Я сам ледь не потонув у власному розумі.
Небі: Та я бачив, у тебе аж очі змінили колір. Але я не хочу кидати тебе одного.
Трістан: Краще ти нікому про це не кажи. Зайвого галасу нам не потрібно. Не хвилюйся, я якось впораюся.
Він посміхнувся упевнено, хоча вглибині душі він знав, що усе не може бути так просто. Небі не міг знайти достойний аргумент на таку відповідь, тому лише зітхнув.
Небі: Добре. Але щоб був постійно на зв’язку.
Трістан: Обов’язково.
Небі: Тоді домовились. До речі, Мікадо буде з хвилини на хвилину, якщо хочеш, можеш піти до моєї кімнати й почекати на нас тут.
Хлопець кивнув у відповідь й спрямував до кімнати свого друга. Поки Небі прибирав зал, Трістан сів на постіль, а потім й взагалі ліг. Його очі сфокусувалися на стелю, а думки плавали у голові. Невже він нарешті зможе дізнатися їхні наміри? А можливо навіть й зупинити їх. Але шосте відчуття не давало спокою медіума. Щось дивне було в усій цій дії. Наче вони про щось вже дізналися. Це занепокоїло юнака, але й виглядати не впевненим перед друзями він не хотів. Якщо підуть й вони, він не зможе усім допомогти. Треба було більше працювати над собою, подумав Трістан. Але запізно було себе картати. Він узяв свій телефон та почав знову гортати соцмережі. На сторінці тату-майстерні Індиго був новий допис, де звісно були знижки на великі татуювання.
Трістан: Невже так мало клієнтів заходять до нього. Або він знову проявляє свою щедру душу.
Він посміхнувся й почув, що хтось зайшов до квартири. Це був Мікадо. Почувши знайомий глос, Трістан вимкнув свій телефон та вийшов теж привітати свого друга. Мікадо звісно не очікував цього, але Небі пояснив, що начебто Трістан теж хотів подивитися на цю гру, бо вона його зацікавила. Звісно то була брехня, але ще важче було збрехати про воду на одязі Трістана. Якось розібравшись з цим, хлопці сіли на диван, запустили гру та розпочали грати, провівши майже увесь вечір за новою грою.