Work Text:
Ранок розпочався не зовсім як звичайно для молодого медіума. Вставати о сьомій годині – не дуже приємно, навіть коли твоя робота бути офіціантом. Але коли треба раптово когось замінити, тут вже не відвернешся. Принаймні, можна спробувати попросити про додаткову оплату за працю. Ліниво підтягуючись, Трістан встає з м’якого ліжка, прямуючи до ванної кімнати у жаб’ячих капцях. Очі ще тільки звикали до кімнатного світла, а лице мало вигляд наче хтось не просто розбудив, а витягнув з зони комфорту насильно. Сонливо Трістан торкається свого обличчя, погладжуючи трохи щічки.
Трістан: Боже, як люди взагалі прокидаються так рано? І це я навіть не сидів в Інтернеті до ранку. Принаймні, не цього разу. Ось що роблять розслідування про своїх же медіумів.
Поплескавши обличчя водою та почистивши зуби, медіум спрямував на кухню за своєю ранковою чашкою кави, досі будучи одягненим у нічну футболку. Поки кава готувалась, Трістан узяв свій телефон силою телекінезу та подивився чи нема пропущених дзвінків або повідомлень. На його щастя нічого такого не було окрім листа справ, які потрібно було зробити за сьогодні.
Трістан: Здається я не встигну зробити усе. Розпродаж закінчується сьогодні, а фарбу для волосся зможу лише наступного тижня купити. Доведеться трохи змінити плани. Але якщо отримаю додаткову оплату, то можливо зможу купити фарбу з запасом. Прання треба теж сьогодні відкласти через заміну працівниці. Ну принаймні повинен встигнути купити продукти на декілька днів. На жаль, доведеться відкласти пошук тих медіумів також. Можливо це навіть на краще, бо вони дуже швидко змінюють місце зустрічі, а я як завжди приходжу запізно. Цікаво чи є якийсь інший спосіб їх вистежити.
Звук кавової машини переривав роздуми юнака, повідомляючи про те, що кава була готова. Узявши чашку кави з собою до кімнати, він легкими рухами відчинив свою шафу. Вона була повна кольорового одягу. Але якщо волосся кольору магента ще було припустимим, то одяг має бути пристойним. Хоча за бажанням навіть тут можна було по експериментувати з кольорами, які б не відволікали ані клієнтів, ані працівників. Трохи надпивши кави та поставивши чашку подалі від шафи, Трістан почав перебирати одяг. Костюми не зовсім були в його стилі, особливо коли на дворі люта спека, але що поробиш, коли робота вимагає йти на такі жертви. Добре, що існує в світі кондиціонер. Обравши потрібні речі та надпивши ще трохи кави, Трістан був практично готовий до роботи. Черга тепер була за сумкою. Так як плани були зруйновані раптовою заміною працівника, то й сумочка ставалася меншою. Зненацька, телефон задзвонив. Знайома мелодія заграла.
Трістан: Аяме дзвонить так рано?
Зі здивованим обличчям, юнак відповідає на дзвінок, надпивши трохи кави перед цим.
Трістан: Раночку тобі, Аяме.
Аяме: І тобі, Трістане. Вибач, що рано дзвоню, але ти сильно зайнятий?
Трістан: Трохи так, бо треба підмінити колегу на роботі. А що трапилося?
Аяме: Та нічого особливого, просто думала може прогуляємося разом з друзями, але бачу, що справи самі підсунули палки в колеса.
Трістан: І заради цього ти вирішила подзвонити мені рано?
Аяме: Це я для того, щоб планувати дії далі. Вибач, якщо розбудила.
Трістан: Все нормально, я давно прокинувся. Чесно кажучи, я б дуже хотів сьогодні прогулятися замість роботи, але маємо те, що маємо. Як твої справи з Шинджи?
Аяме: Усе нормально, ми пробачили один одного, то ж сподіваємося далі не буде не порозумінь.
Трістан: Сподіваюсь так само, але якщо що, я завжди відкритий для розмов.
Аяме: Дякую, Трістане. Слухай, може я разом з друзями зайдемо до твого ресторану? Ми все одно планували прогулянку, то ж можливо ми не зовсім зруйнуємо її.
Трістан: Звісно! Я буду тільки радий. До речі, пробач, але мені вже час бігти. Зустрінемось вже там, добре?
Аяме: Гаразд. Щасти на роботі. Дивись не налякай відвідувачів своїми витівками.
Трістан: Не буду, не переймайся.
Посміхаючись, вони завершили разом розмову, так само водночас медіум завершив поглинання чашечки кави. Аяме була одна з тих, яка знала про існування медіумів та про сили Трістана, хоч й спочатку було важко в це повірити. Так само було й з близнюками Мікадо і Мікаде, Небі та Шинджи, хлопцем Аяме. Не знаю завдяки чому вони не повернулися спиною до медіума, але хлопець був радий, що має таких друзів, хоч й зі своїми приколами. Причепурившись трохи та оглядаючи чи усе було вимкнено та на місці, Трістан нарешті пішов до своєї роботи. Дорога до роботи не займала багато часу, навіть навпаки прогулянка пішки була навіть корисна. Тільки якщо твій бос не вимагає бути на роботі вже прямо перед самим відкриттям. Або напевно через те, що це не зовсім зміна Трістана, він так сильно не поспішає. Ранок – такий час, коли ще нема великого натовпу машин, але й водночас коли маршрутки мають великий відсоток бути переповненими. Дорога до роботи пішки займала б мабуть прослуховування трьох пісень, а той чотирьох. Нарешті діставшись до роботи, Трістан постукав у двері. Один з працівників, який прийшов набагато раніше відчинив двері.
Працівник: О, ти вже так рано, Трістане. Чув, що треба замінити Карину?
Трістан: Так, чув, саме тому я тут. А що? Вже хотів замінити мене, Райяне?
Райян: Я міг би замінити вас обох, але дякую, що прийшов.
Трістан: Ну не міг я залишити тебе тут сумувати на одинці.
Райян: Тільки не починай тут зі своїми фліртами.
Трістан: Ну що ти, ніколи. Тільки якщо мені трохи нудно.
Обидва хлопця посміхнулися у відповідь, потім Трістан увійшов і спрямував до кімнати для працівників, залишати свої речі. Підправивши свою форму та волосся, він спрямував до залу зі столиками, допомагати з відкриттям. Райян протирав вже столи, а Трістан тим часом розставляв стільці. Звісно ж не за допомогою сил медіума, бо це було б трохи нечесно. Та й нащо працівникам знати? Як вони будуть реагувати? Й чи будуть вони так само реагувати й ставитись до нього, як його друзі? Краще не ризикувати.
Райян: Слухай, а ти часом не знаєш як надовго Карина буде відсутня?
Трістан: Не впевнений, але якщо треба, то підміню її трохи довше.
Райян: Розумію. І все ж, ти й так добре працюєш, можна навіть сказати є одним з кращих працівників цього ресторану. Може бос зможе хоч трохи оплатити тобі додатково за цю роботу?
Трістан: Це якщо у нього настрій буде. Я теж про це думав, але треба бути дуже обережним з цим. Бо я вже один раз попросив, так він зі мною не розмовляв майже місяць.
Райян: О так, пам’ятаю. Ти ще й не дуже вдало застосував свою харизму.
Трістан: Годі тобі, що поганого в моїй харизмі?
Невдоволено юнак схрестив руки, поки Райян лише посміхався.
Райян: Та я не хотів тобі образити, це просто жарт.
Трістан: Не вдалий, я би сказав.
Райян: Гаразд, не будемо про погане, краще піди подивись чи готове у нас кухонне обладнання.
Трістан: Добре.
Й медіум спрямував швиденько на кухню. Там приємно знаходитись вранці, бо ще нічого не працює і ти не знаходишся наче у пічці двадцять чотири на сім, постійно перетворюючись на обсмажений хліб. Поки Райян був в іншій кімнаті, це давало Трістану можливість оглянути кухню, застосовуючи сили таємно. Так, це нечесно було, але якщо ніхто не бачить, то чому б й не полегшити справи собі. Десь підправив полиці для посуду, десь прибрав пил зайвий, десь змусив швабру затанцювати, щоб помити підлогу. Тим часом Трістан перевірив плиту, посудомийну машину, кавові машини, кондиціонери та інші прилади для роботи. Переконавшись, що усе чисто та працює, він повернувся до залу, де Райян вже зустрічав інших працівників, які були відповідальні за приготування страв. Вони не сильно затримувались у розмові, адже вже був час відчиняти заклад й приймати відвідувачів.
Зазвичай зранку не буває так багато відвідувачів, але тим не менш, є ті, які можуть дозволити собі поснідати не вдома. Навіть деякі сім’ї так роблять. Ну й бізнес люди. Але якщо ранок трохи простіше вистояти, то ближче к обіду людей починало приходити багато. Звісно більшість були тут заради того, щоб хоча б сховатись від жахливої спеки на декілька хвилин. Спека не оминула й працівників, не дивлячись на те, що кондиціонери працювали на повну. Трістан приймав замовлення один за одним, скільки міг. Зазвичай рука б вже просила милосердя, але не у випадку молодого медіума зі здатністю автоматичного письма. Це єдине, що він міг застосовувати для полегшення своєї роботи, бо приносити їжу та напої телекінезом було би «дивно».
Райян: Я досі дивуюсь як ти швидко можеш записувати замовлення. Ти що спеціально тренував свої руки для цього?
Трістан: Ну якщо деякі гравці тренують свої руки перед кібер-турніром, то чому не робити так само тут?
З посмішкою юнак продовжував працювати, очікуючи на своїх друзів. На фоні десь грала іноді музика, а іноді проходили повз новини за сьогодення. Деякі відвідувачі, більшість дівчата, не могли відірвати погляд від Трістана та Райяна. Якщо для медіума це було звичайним явищем, то для Райяна це було трохи некомфортно. Коли хлопці встигли оформити усі замовлення, які мали на цю годину, Райян покликав Трістана до барного столика.
Райян: Ці дівчата здається зацікавилися нами.
Трістан: І що? Ти ж розумієш, що нам не можна фліртувати з клієнтами на роботі. До того ж ти знаєш, що-
Райян: Що тебе не цікавлять дівчата у романтичному плані, так-так, я пам’ятаю. Але ну ти не можеш не визнати, що ми стаємо все більш популярними тут.
Трістан: Або це просто легка закоханість у зовнішність. Я нічого не маю проти, звісно, але не хочу їх розчаровувати.
Райян: Знову ти зі своїм мирним ставленням до речей та людей. Я ж не змушую тебе підходити до них та спілкуватись. Просто констатую факт того, що ми з тобою можемо приманювати клієнтів майже нічого не роблячи. Не усі ресторани можуть похизуватися цим.
Трістан: Я б не вважав це причиною для хизування. Гаразд, ще клієнти на підході, то ж я піду далі працювати.
Залишаючи Райяна на одинці з його думками про популярність, Трістан підійшов до столика, в якому сиділи знайомі його друзі.
Аяме: Трістане!
Трістане: Аяме, Небі, Шинджи, ви усі вже тут як тут. Я навіть не встиг помітити.
Небі: Та годі тобі, з такими здібностями як у тебе й не помітити нас?
Шинджи: Він приймав багато замовлень за сьогодні, Небі, дай йому спокій.
Трістан: Та нічого страшного. Я дійсно приймав забагато замовлень, що не встиг помітити вас. А де до речі Мікадо й Мікаде?
Шинджи: У них з’явились деякі справи, тому вони десь у ввечері будуть вільні. А чому ти до речі сьогодні працюєш? Я гадав у тебе вихідний.
Трістан: Моя колега захворіла й попросила замінити її, тому я тут. То ж, що будете замовляти?
Небі: Піцу!
Аяме: Так рано? Ми ж наче домовлялись піцу у вечері.
Трістан: У вечері? А що плануєте робити ввечері?
Шинджи: Ми хотіли влаштувати вечір кіно, але досі не змогли обрати фільми для цього. До речі, може приєднаєшся до нас? Після роботи, звісно.
Трістан: За любки. У мене все одно плани трохи зруйнувалися, то ж я не проти.
Небі: Ура! А ти будеш знову показувати усі ці свої трюки?
Аяме: Небііііі!
Усі почали сміятися, поки Небі нервово поглянув на Аяме, яка вже одним поглядом каже не бешкетувати. Аяме завжди була скажімо так, голос розуму групи, хоча з усіх бешкетує більше Небі, ніж інші. Жоден хлопець не зміг нормально поспілкуватися з Аяме окрім Шинджи. Хлопці досі питають секрет у нього, але це лише просте людське ставлення один до одного.
Небі: Ну добре, питати не буду. Тоді я буду Болоньєзе і Пепсі.
Трістан: Гаразд. А інші що будуть?
Аяме: Просто пепсі, бажано холодне. Ця спека просто вбиває
Шинджи: Може хоча б трішки картоплі фрі? Ти не встигла поснідати. Я оплачу за їжу.
Аяме: Любий, скільки разів я казала, що за усе ми платимо разом? Й я поки не хочу їсти, просто пити.
Шинджи: Добре, тоді я замовлю картоплю фрі та також пепсі.
Трістан: Гаразд, картопля фрі, три пепсі та Болоньєзе. Через декілька хвилин замовлення буде.
Небі: Чудово! До речі, чув останні новини з медіумами?
Трістан не очікував таке питання від друзів, хоч вони й знають про його здібності. Більш того, він не очікував, що хтось з них буде цікавитися такими новинами, бо зазвичай люди просто не звернуть на це увагу, будуть вважати чиєюсь вигадкою для того, щоб набрати більше читачів, глядачів та слухачів. Він хотів це бути лише його справою.
Трістан: Ну так, трохи чув. Ти про ті, які були, чи з’явились якісь нові?
Аяме: Я теж чула про них, але сьогодні з’явилась ще одна. Вона не така серйозна, як була та декілька днів тому, але все ж ми думали, що ти повинен знати про це.
Трістан: Справді? А може це просто пранк чийсь чи щось таке?
Аяме: Ти знаєш краще за мене, що ми б не жартували про це, враховуючи те, що ми знаємо про існування твоїх сил.
Трістан: Зрозумів. Ну, я передам замовлення, а потім повернусь до вас, добре?
Друзі хотіли щось додати ще, але Трістан встиг швидко піти до кухні, не дивлячись на те, що він був на підборах. Коли він передав замовлення кухарям, він зачинився у кімнаті для працівників й дістав свій телефон. Швидко під’єднавшись до інтернету, він почав гортати новини. Через декілька хвилин він натрапив на потрібну статтю, яка красується такою назвою – «Вони мене змусили це зробити: чи була крадіжка свідома?». Звісно такі заголовки шкодять, але це не завадило Трістану прочитати її повністю й покриватися острахом.
Трістан: Невже вони тепер застосовують людей задля своїх втіх? Але це ж йде проти їх ідеї! Або може…вони набрали необхідну кількість «учнів», щоб навчити силам медіума, але хтось зайшов занадто далеко з «учнів». Треба це вже якось припинити. Але хто мені повірить? Тай я досі не знаю де вони знаходяться. Можливо, якщо я зустріну хоча б одного й спробую поговорити, я зможу натрапити хоч на якийсь слід.
Юнак продовжував би свої думки, як би не його колега Райян, що постукав у двері, злякавши трішки медіума та майже втративши телефон з рук.
Райян: Хей, Трістан, усе добре у тебе?
Трістан: Р-Райян? Так-так, усе добре. Щось потрібно?
Райян: Просто я бачив, як ти швидко пішов до кімнати й подумав, що щось трапилось коли розмовляв з клієнтами. Точно усе добре?
Трістан: Усе в порядку. Просто…треба було перевірити повідомлення. Я скоро повернусь до роботи. Дай мені кілька хвилин.
Райян: Ну…добре. Якщо що, ти можеш піти раніше з роботи, я тут впораюсь якось сам.
Трістан: Ні ні, я можу ще працювати, не навантажуй себе.
Райян: Як скажеш. Але пропозиція усе ще в силі.
Й з цими словами Райян повернувся до роботи, поки Трістан намагався повернути концентрацію. Зробивши трохи дихальних вправ, він поклав телефон до сумки та вийшов з кімнати. Тим часом замовлення було майже готове, тому Трістан узяв напої та підійшов до своїх друзів. Вони вже обговорювали те, що сталося декілька хвилин тому.
Небі: А що якщо усі ці події з медіумами пов’язані з Радіо Окулусом?
Незвична назва зацікавила вушка медіума, досі тримаючи напої. Радіо Окулус? Що це за така радіо хвиля? Та найголовніше…хтось ще досі користується радіо у такі часи?
Шинджи: Боже, ти знову з цим каналом, чи це радіо хвиля, чи ще щось таке. Чи не думаєш, що це вже занадто?
Аяме: Згодна. До того ж, цей канал несе таку маячню, що навіть я нічого не зрозуміла.
Небі: А якщо того, що трансляція цієї хвилі відбувалася до того, як ці медіуми розпочинали свою діяльність? При цьому це стається кожного разу, я рахував.
Трістан не міг повірити власним вухам. Звісно він міг просто сказати собі, що Небі як завжди щось вигадує, бо десь прочитав статтю від якоїсь самопроголошеної гадалки чи ще когось. Але водночас, що якщо це й був той шлях, який б допоміг Трістану швидше шукати тих медіумів, які чинять безлад у місті? Про всяк випадок, він узяв планшетку й ручку, щоб записати усе, що Небі розповідає, та з обережними рухами приносить напої.
Трістан: Ось напої.
Аяме: Трістан, усе добре?
Трістан: Так, просто треба було відійти трішки.
Шинджи: Ти просто трохи збліднів коли ми розповіли тобі новини. Точно усе в порядку?
Тріістан: Абсолютно. Зараз ще трішечки треба почекати й принесу їжу.
Аяме: Здається ми не дарма запропонували тобі вечір кіно. Тобі точно потрібно відпочити.
Трістан: Можливо. Але усе добре.
Небі: Слухай, друже, може хоч ти переконаєш їх у тому, що я правий?
Трістан: Емм, ти про що?
Аяме: Та він знову завів розмову про ту радіо хвилю під назвою «Радіо Окулус».
Трістан: Справді? Ніколи не чув про таке. Та й хто досі користується радіо в сучасності?
Шинджи: Нуууу….я іноді?
Він нервово посміхнувся, змушуючи Трістана відчувати трохи ніякого, наче він образив його, але не навмисно. Це не погано слухати те, що подобається й на чому зручно, просто з розвитком технологій радіо здавалося чимось з минулого.
Трістан: Пробач, не хотів образити.
Шинджи: Та нічого, я знаю, що ти не хотів образити. Але повернемося до суті розмови.
Небі: Так, дякую. Отже, ходять чутки про так звану радіо хвилю, яка транслюється переважно ввечері, а іноді може й під ранок. Здавалось би нічого дивного, але людина, яка веде цю хвилю, постійно наголошувало на абсолютну свободу медіумів та свободу вивчення знань та сил медіумів. Він іноді казав щось типу «Суспільство ніколи не зрозуміє вас краще ніж ви самі. А з нами, ви розкриєте свій внутрішній потенціал на повну».
Трістан швидко як міг записував усе, що казав Небі. Будь-яка деталь, будь-яка дрібниця була важливою.
Аяме: Я ще чула, що ця хвиля дуже популяризувалася з моменту, коли почалися перші новини з цими іншими медіумами. Небі стверджує, що вона з’явилася ще до цього, але я вважаю, що це сталося після цього, бо тоді хто б міг здогадуватися про існування людей з надприродними здібностями?
Небі: Але як вони тоді могли корегувати місця зустрічі чи щось таке? Гммм?
Він подивився на Аяме поглядом легкого осудження, але стійкий холодний погляд Аяме давав знати, що можливо Небі був тут не правий десь.
Аяме: Небі намагався достукатися до поліції, щоб вони узяли цю радіо хвилю до уваги, але проблема у тому, що для них усе це – казочки хворих чи людей під кайфом. Ще найдивніше те, що коли Шинджи звернувся до студії, де ведуться трансляції, то вони сказали, що такої трансляції не існує.
Трістан: В сенсі не існує? Тобто це чиясь приватна трансляція?
Шинджи: Не впевнений, що це можливо, але якщо людина має достатньо ресурсів та обладнання на це, то чому б ні?
Небі: Абоооо…..вони мають власні радіо програвачі, в яких лише ця хвиля!
Він так широко та гордо посміхнувся, наче він розгадав таємницю, але погляди Шинджи та Аяме так само швидко повернули його у реальність. Але для Трістана це теж було важливо, будь-яка, навіть безглузда теорія, могла бути реальністю.
Трістан: Я зрозумів. Можливо якось подивлюся на цю радіо хвилю.
Аяме: Краще не треба. Це може бути просто чиєсь трохи незвичне хобі лякати людей такими історіями. Знаєш як один ютуб канал, де людина розповідає страшні історії.
Небі: Серйозно?? Й ми ось так залишимо усе це??
Аяме: Хочеш пограти у детектива – ласкаво прошу, а я маю й так багато справ для цього. Тільки потім не дивуйся, якщо поліція тебе оштрафує за якісь дії незаконні.
Небі лише схрестив руки, а Шинджи лише посміхнувся. Тим часом Трістан закінчив записувати. Він хотів би спитати ще про цю радіо хвилю, але відчував напруження, тому він просто потім пізніше поговорить з Небі на одинці.
Шинджи: Давайте краще сфокусуємося на чомусь приємному поки що. Ми завжди можемо до цієї теми повернутися.
Небі:….Гаразд, згоден. Пробачте, просто я подумав, що для Трістана це буде важливо почути.
Трістана: Це дійсно було важливо, але я розумію усі ваші позиції щодо цього. Та й до того ж, я досі працюю, тому якось потім обговоримо більше. То ж ви плануєте тут бути цілий день?
Шинджи: Ми взагалі-то ще планували сходити по магазинам за їжею для вечора, але можемо й тут затриматись трішки.
Небі: І ще ігор на випадок якщо фільми будуть нудні.
Трістан: А де буде проводитися вечір?
Аяме: Близнюки запропонували у себе. У них квартира трішки більша, й вони мають приставки.
Трістан: Ого, це круто! А вони не змінили випадково адресу?
Небі: Ні, не змінили й поки не збираються, тому не хвилюйся.
Трістан: Добре, тоді я прийду. Можливо теж принесу щось цікаве.
Аяме: Гаразд, ми будемо чекати.
Вони усі посміхнулись один одному й Трістан пішов перевірити чи готова була їжа. Райян тим часом збирав ще замовлення й працював як завжди. Коли Трістан приніс готову їжу до друзів, вони разом ще трішечки побалакали перш ніж розпочати обід. Трістан усе ще не міг змиритися з думками від новини, яку він прочитав та від того, що почув від Небі. Поки його друзі смакували, він знову повернувся до кімнати працівників й узяв свій телефон, відкривши нотатки. Вони були заповнені різноманітними іменами місць, де ці медіуми були й які помічені як «перевірено». До цих нотаток від додав ще «дізнатися та перевірити радіо хвилю «Радіо Окулус», та знайти людину, яка керує цим». Потім, він відкрив карти, шукаючи місця, які він ще не перевірив.
Трістан: Окей, цей трохи далеко від мого місця, але нічого. Якщо вихідні не будуть займані, я зможу перевірити й можливо хоч когось знайду. Мені треба дізнатися де-
Райян: Трістан?
Знову стук у двері налякав медіума так, що він аж підскочив трішки. З поспіхом він сховав свій телефон назад у сумку та відчинив двері.
Трістан: Пробач Райян, ти щось хотів?
Райян: З тобою точно усе гаразд? Я приніс трохи прохолодного напою.
Трістан: Дякую, Райяне, але чи не вплине на оплату за інгредієнти?
Райян: Та нічого страшного, я трішки поклав до бюджету ресторану, то ж бос не помітить сильно. До того ж, спека надто надокучлива, щоб не узяти щось прохолодне.
Трістан: Тут ти правий. Дякую дуже.
Райян: Нема за що. Знаєш? Я пропоную нам усім трішки раніше закінчити, щоб ми усі змогли піти додому та відпочити під кондиціонером або у басейні.
Трістан: Це ще треба домовитися з босом.
Райян: Залиш це на мене. Усе одно він би не був проти це зробити, якщо усі ми узгодимо це рішення. Що скажеш?
Трістан: Ну добре. Я не проти. Ще раз дякую, Райяне.
Райяне: Завжди. Тепер пробач, я поки піду трішки ще попрацюю. Твій напій у барного столика.
Поки Райян пішов далі працювати, Трістан знову заглянув у телефон. Але у нього вже не було сильного бажання щось робити й переглядати там, тому швидкими рухами пальців запланував дату й місце для перевірки. Потім він поклав телефон у сумку та вийшов з кімнати до барного столика, де на нього вже чекав напій. Трістан поглянув на напій, потім на працюючого Райяна. Йому було трохи не зручно, що його колезі довелося використати інгредієнти ресторану для приготування напою, тому поки у нього був час, він вирішив теж зробити йому напій. Кілька замовлень пізніше, Райян теж вирішив трішки відпочити.
Райян: Оце так напрацювались. Ти як?
Трістан: Та краще. До речі, це тобі.
Він просунув напій Райяну, який був здивованим.
Райян: Трістан, тобі не потрібно було це робити.
Трістан: Знаю, але мені трішки соромно за мою поведінку сьогодні, то ж це моє вибачення.
Райян: Та годі тобі, з ким не буває? Але усе одно дякую. До речі, я поговорив з усіма, й вони згодні з моїм рішенням, також наш бос згодний, то ж якщо хочеш, можем потім піти.
Трістан: Я не проти. Будеш йти додому?
Райян: Не зовсім. Хочу трішки прогулятися по парку. Якщо хочеш, можеш приєднатись.
Трістан: За любки. Потім напевно піду додому, бо плани.
Райян: Добре. Тоді збираємося зараз?
Трістан: Чому б ні.
Декілька хвилин вони ще розмовляли та закінчували свої напої, потім ще час прибирали та зачиняли заклад до наступного робочого дня. Трістан досі вибачався за поведінку сьогоднішню, але Райян переконував, що усе добре й що з кожним це може бути. Вони прогулювалися по парку ще декілька годин, перед тим, як сонце почало наближатися до горизонту. Попрощавшись до наступного дня, Трістан спрямував до дому, щоб підготуватись до вечора кіно з друзями. Можливо хоч трошки допоможе відволіктися від поганих думок.