Work Text:
З того дня, коли вперше Трістан дізнався про свої здібності, він не міг просто сидіти й чекати на зрілість, коли він зможе знайти собі наставника для тренування, тому кожного дня хоча б п’ять хвилин приділяв увагу опануванням різноманітних прийомів, які він знав та дізнавався від дідуся. Попри прохання батьків не робити цього й вести себе як «нормальна» людина, хлопець не планував складати руки. Хоч зараз він досі немає гідного вчителя, який би направив на вірний шлях керування властивостями медіума, хоч зараз він має роботу й живе звичайним життям «простої» та «нормальної», на думку суспільства, людини, залишатися на початковому рівні Трістан не збирався.
Його руки тремтіли з такою частотою, наче вони зараз від’єднаються від його тіла та впадуть. Вже шостий рік поспіль Трістан намагається підкорити силу левітації, але лише з маленькими успіхами, а саме маленькими речами, що не виснажують його психічну стаміну. Сьогодні він вирішив трохи попрактикуватися перед зустріччю з його двома друзями, близнюками Мікадо та Мікаде. Зустріч планувалась десь приблизно к обіду, у вихідний, коли Трістану не треба було вдягати білу сорочку та темні штани з блискучими підборами й ходити біля людей, збираючи замовлення.
Трістан: Знову не вийшло. Чому я не можу підняти тридцять книг замість п’ятнадцять або навіть сімнадцять? Кожна книга наче не важить так багато по міркам психологічної стаміни. І все ж…Можливо треба знову натренувати її. Але не сьогодні.
Трістан сидів на своєму ліжку, оточений різноманітними предметами: книжки, взуття, подушки, трохи іграшок – усе, що він міг би використати для тренування левітації. За звичай, для нього такий безлад неприпустимий, але у таких випадках намагається не сильно звертати увагу, адже це він його скоїв цього разу.
Трістан: Треба прибратись перш ніж вони прийдуть. Можливо навіть зробити кави їм. Чи може краще щось солодке? Але у мене не так багато солодкого вдома, треба бути потім поповнити свій бар. Може тоді чай? Чи краще гарячий шоколад?...Гаразд, щось вигадаю. Спочатку, треба прибратись, а потім зробити собі каву, бо сили будуть потрібні на розмову та інше.
Майже підстрибуючи з ліжка, молодий медіум почав збирати речі та предмети, сортуючи кожну з них та підспівуючи. Він міг би й власними здібностями це зробити швидше, але таким чином молодий медіум має можливість поринути у власні роздуми, та й просто для нього не дуже круто їх застосовувати постійно, без важливої на то потреби. Після двадцяти-хвилинного прибирання, він спрямував на кухню, взявши з собою телефон по дорозі. Ну не може він жодної хвилини провести без гортання соцмереж, як майже уся сучасна молодь робить. До того ж, сповіщення про нові повідомлення самі по собі не зникнуть. Це був Мікадо, питаючи чи не змінилися плани. Блискавичними рухами пальців, Трістан надіслав відповідь, додаючи гарного та позитивного смайлика. Діставшись до кухні та одягнувши гарненький та милий фартух з зображенням песика, він почав своє приготування кави. А точніше, свою кавову машинку до приготування кави. Трішки зерен та води, граючись з кнопками налаштування, підставляючи білу чашку на розлив і за хвилину кава була готова до споживання. Гіркий присмак не був найулюбленішим для нього, але каву він міг спокійно пити без зайвих турбот. Поки куштуючи добре приготовлену каву, Трістан гортав сторінки у своїх соцмережах. Хтось опублікував черговий гарний малюнок, хтось знову розповідає про свої вигадані успіхи, які з часом розвалюються у пісок, а хтось навпаки ділиться корисним досвідом, суб’єктивним, і все ж цінним. А хтось просто ділиться гарно зробленими світлинами, які так й манять піти кудись у подорож, або просто на прогулянку до квітучого парку.
Трістан: Цікаво що там по моєму улюбленому бренду одягу. О, в них є новий промокод на знижку! Треба не забути його ввести. Та й придбати щось, бо мій нинішній гардероб вже не такий стильний. Нові штанці у них? Мммм, трішки не мій смак, але точно не жахливі. Шкода, що вони поки що доступні онлайн, можна було б прийти, поміряти й потім вже вирішити.
Гортаючи каталог одягу, Трістан встиг додати до кошика пару прикольних футболок. Все таки тепла погода майже не за горами, тому щось легке ніколи не буває зайвим. Перестрибуючи на іншу сторінку, різноманітні заголовки з новинами красувалися на дошці. Хтось десь щось відкрив, хтось щось знову накоїв, і зазвичай такі події супроводжуються різнобічними світлинами. А які ще новини можуть бути? Хіба що…
Трістан: Стривай-но, а що це?
Незвична світлина зацікавила хлопця. «Медіуми знову порушують спокій місцевих!», такий заголовок красувався на початку сторінки. Це була стаття з новин цього тижня. Зазвичай новини – не те, щоб він читав кожен день, якщо це не стосується його самого. І ця стаття як раз стосувалась його, а точніше…того, чого усі медіуми його покоління бояться.
Це була вже третя новина за цей місяць пов’язана з такими як він сам. Трістан не очікував, що вони знову проявлять свою активність. Темні медіуми. Ті, для яких непритаманна законне використання сил. Ті, які прагнуть наділити силами усіх людей, не зважаючи на ризики та наслідки, подарувавши таким чином «свободу». Трістан ніколи не розумів навіщо вони це роблять, якщо усе можна було вирішити законно, навіть якщо ти відрізнявся від усіх лише наявністю надприродних здібностей. Одне діло, якщо це були невеличкі ситуації, де ще є можливість вирішити усе, але як показує стаття, яку він зараз гортає, ситуація не стає кращою.
Трістан: Цього разу жертв стало трохи більше. Одна з них ледь не померла від спроб навчитися здібностям медіума, а інша тепер має часткову амнезію, і ще декілька людей зникли безвісти…Навіщо вони продовжують ганьбити нас як медіумів? Через них ми досі не можемо налагодити зв’язки з іншими й не боятися зайвий раз користуватися здібностями. Чому вони повинні усе так ускладнювати?
Стискаючи свій телефон що сили, Трістан продовжував переглядати цю статтю. Коли в кінці він дійшов до коментарів від постраждалих, його очі вже готувалися вистрибнути. «Я не дуже добре пам’ятаю, що сталося, але мені на мить здавалося, наче я чула якісь голоси у себе в голові. Знаєте як завжди у божевільних буває, але я була нормальною», один з коментарів, який Трістан прочитав. Він міг й не звертати увагу, якби не одне але.
Трістан: Знову цей брудний трюк використовують. Це ж заборонено робити неважливо з якої причини! Шкода, що нема їх обличчя на світлині, я би провів з ними «співбесіду».
Ще сильніше медіум стискав свій телефон. Аж раптово, він відчув, що щось поворухнулось на кухні. Озирнувшись, він побачив, що декілька тарілок та чашок висіли в повітрі, наче гравітація для них перестала існувати. Така поведінка посуди занервувала Трістана, адже він ще нічого не встиг зробити власноруч.
Трістан: Що тут коїться?
Озирнувшись знову, побачив, що його чашка з кавою теж почала приєднуватися до польоту. В паніці, Трістан намагався схопити чашку, трохи проливши каву на свою руку та трішки на одяг, через що медіум швидко прибрав її, дозволивши чашці з кавою впасти й розлетітися на дрібні шматочки.
Трістан: От лайно, пече!
Але посуд не припиняє свої витівки. І схоже не лише вона. Почувши невеличкий шум з інших кімнат, Трістан вийшов з кухні, щоб проаналізувати ситуацію. Його здивуванню не було меж: квартира наче ожила, деякі речі вже дісталися навіть стелі, а дверцята з шаф та тумбочок танцювали свій танець гучних ляпасів. Занепокоєння малювалося на обличчі Трістана, з поспіхом він намагався впіймати усі речі, навіть підстрибуючи до стелі. Але як кажуть люди, паніка ще нікого не від чого не рятувала.
Трістан: Невже це через мої емоції? Так, треба заспокоїтись. Вдих та видих.
Трохи опанувавши себе, повільним рухом лівої долоні він повернув контроль над своїми силами, намагаючись цього разу не пошкодити нічого та не розбити. Нарешті розмістивши усе по місцям, Трістан зміг зітхнути з полегшенням. Але кімнати доведеться знову прибрати. І на жаль для нього залишилось краплинка часу.
Трістан: Ну й безлад я влаштував. Та ще й Мікадо і Мікаде скоро прийдуть. Доведеться попросити їх або почекати або перенести зустріч. Ще й зіпсував одяг.
Обережно переступаючи маленькі уламки від чашки, він дійшов до іншої кімнати, аж раптом пролунав дверний дзвіночок. Схоже гості вже прийшли на зустріч.
Трістан: Згадаєш їх, і ось вони тут. Нащо я наврочив це?
З тяжким подихом медіум іде до дверей, обережно проходячи повз безладу, який він ненавмисно створив. Відчинивши нарешті двері, перед ним стояли два молодих чоловіка, один вдягнений в чорну сорочку без рукавів та трохи розірвані джинси з кросівками, а інший у світло-гірчичного кольору светр, більш розслаблені джинси та також кросівки. Обидва мали темні короткі зачіски, але різного кольору очей: фіолетові та блакитні. Це були ті самі близнюки – Мікадо та Мікаде.
Мікадо: Привіт, Трістан. Сподіваюсь ми не сильно зарано.
Мікаде: Що сталося? Що з твоїм одягом?
Трістан: Привіт. Та тут трохи стався безлад через, еммм, павука. Я ганявся за одним павуком, тай розкидав речі.
Посміхаючись, намагався збрехати Трістан. Мікадо та Мікаде, помітивши пляму від кави, здогадувалися звідки розпочиналася ця погоня.
Мікаде: Дай вгадаю, він впав в каву й ти злякався, що аж чашка вислизнула з твоїх рук?
Трістан: Можна сказати й так. Пробачте, хлопці. Може зустрінемося іншим разом й прогуляємося.
Мікадо: Та годі тобі, дозволь нам допомогти. Разом ми швидше впораємося та й підемо.
Трістан: Я не хочу вас напружувати-
Мікаде: Нам не складно, справді. До того ж, я боюсь, що наступного разу у нас не вийде так разом зустрічатися. Якщо звісно на роботі не трапиться щось не звичне.
Мікадо: Не трапиться, брате. Ти ж знаєш, що можна завжди знайти час для цього. Плюс, є можливість трохи потеревенити про справи.
Трістан: Ви як завжди доброзичливі. Ну добре, якщо не проти, то допомога не завадить. Після цього можу пригостити чаєм.
Мікадо та Мікаде: За любки!
В голос сказали близнюки, посміхаючись, що зробило настрій медіума ліпше. Разом тріо розпочало ще одне прибирання за день. Особисті речі Трістан складав сам, а решту близнюки складали там, де потрібно. Останньою кімнатою для прибирання була кухня, і поки два хлопця допомагали прибирати її, Трістан встиг піти у свою кімнату й змінити одяг. Нарешті, усі прибиральні справи були завершені, та хлопці змогли насолодитися солодким чаюванням, паралельно розповідаючи про своє життя та справи. Трістан звісно знову спробував вгадати хто з них Мікадо, а хто Мікаде, і лише з третьої спроби йому вийшло. Під мелодійний сміх та жваву розмову завершилося чаювання та нарешті хлопці розпочали свою заплановану прогулянку. Молодий медіум так й не зрозумів як так склалося з левітацією, але він впевнений, що у нього з’явилася ще одна причина продовжувати тренування, і можливо навіть дізнатися хто ці медіуми з новин…які шкодять суспільству.