Work Text:
У Лондоні дощило, як завжди, коли Деймон сидів у своїй затишній квартирі, обставленій купою дрібничок, які слугували елементами затишку й гарного смаку.
У той вечір він, як і зазвичай, редагував фото. І це не дивно, чим ще може займатися фотограф, який надхненний своєю роботою на всі сто відсотків, і яка приносить йому спокій та задоволення?
Але була одна думка, яка міцно впилася в його голову, не давала цілковито розслабитися і зосередитися. Він постійно перевіряв свій телефон, чекаючи на бодай одне повідомлення від Кріса. Нехай там просто буде написано щось безглузде, але це вже б трохи заспокоїло його. І кожного разу, з кожним повідомленням він сподівався, що той напише йому, що нарешті до нього повернеться.
Кріс же з головою був поринутий у написання і запис нових пісен для альбому. Звісно, вони часто зідвонювались, переписувались. Але Деймону було цього катастрофічно мало. Він кохає Кріса до божевілля, але часто почувається покинутим і самотнім, коли той знаходиться так далеко від нього.
- Та йди до біса з тими своїми записами пісень - пробурмотів Бейкер і відкинув телефон у сторону.
У той же момент екран телефона засвітився, й Деймон швидко кинувся до нього. Нарешті, це було повідомлення від Кріса.
- Я прилетів, буду через годину!
Серце Деймона ледь не розірвалось від радості.
- Люблю його, поганця! Нарешті він повернувся - промовив він.
Бейкер одразу згадав, що задовго до цього вони разом обговорювали тему нової фотосесії, яка повинна була відрізнятися від попередньої своєю концепцією. Він хотів підсвітити інші, не менш привабливі сторони особистості Гуштіна. Він розумів, що його коханий не тільки талановитий музикант і дуже гарний хлопець із непростим характером, а й сам по собі цікава різностороння особистість.
Через годину двері відчинилися, увійшов Кріс, втомлений після перельоту, але щасливий, що нарешті дістався. Він обійняв Деймона й промовив до нього:
- Я так радий тебе бачити, я сумував!
Але він і уявити собі не міг, що відчував весь цей час без нього Деймон.
- Крихітко, нарешті ти приїхав, я не знаходив собі місця з нашої останьої зустрічі. Я не спав ночами через холод свого ліжка, та свої тривожні думки, які до того кожен день додавалися переживаннями про те, коли я знову зможу побачити тебе.
Кріс підійшов і чмокнув його в шию.
- Я в душ! - сказав він.
У Деймона промайнула дуже брудна думка.
- Чекаю тебе - сказав він вслід Крісу.
Кріс роздягнувся, відкрив гарячу воду, щоб змити з себе втому, накопичену за день. В якийсь момен він чує голос Деймона.
- Я зайду? - промовив він, хоча сам вже давно зайшов.
**********
Рано вранці він відкрив очі й побачив, що Кріс спить поруч. Він так зрадів цьому, бо думав, що події вчорашнього вечора це сон. Кріс спить поруч, все інше не має значення. Кріс зітхає уві сні й ще більше повертає голову до грудей Бейкера, той піднімає свою руку до його голови, щоб провести пальцями по м`якому волоссю. Він занурюється холодним кінчиком носа у його волосся, вдихаючи солодкий аромат, а пальці в цей самий час ніжно перебирають пасма волосся Гуштіна, викликаючи у нього мурахи по шкірі.
Кріс прокинувся.
- Добрий ранок, я так сумував за цим.
- Дійсно добрий - Деймон глибоко подивився в очі Кріса.
- Котра година? - промовив той.
- Ще дуже рано, у нас ще є час пообійматися - і тісно притиснувся до гарячого тіла Гуштіна, щоб відчути кожен його подих, кожен удар серця.
Вони були як одне ціле, переплетені в пристрасті, де кожен рух був продовженням іншого. І з кожним поцілунком, кожним дотиком, вони розпалювали вогонь бажання ще більше. Вони насолоджувались один одним гублячись у відчуттях, що накочувались приємними хвилями.
Настав час збиратися по справам, які вони собі напланували, обіймаючись у ліжку. Деймон зробив кави для них двох і вони ще довго сиділи з горнятками на балконі напівголі і дивилися один одному в очі.
-Ти навіть не уявляєш, як я тебе люблю - промовив Деймон.
Кріс тільки усміхнувся - він завжди знав, що Бейкер його любить, але не був готовий віддатися тому ж почуттю по відношенню до нього повністю.
- Я знаю - промовив Гуштін, поглянувши в його очі - але я ще не готовий віддати тобі всього себе.
Деймон кивнув, приймаючи ці слова. Він знав, що їхній шлях буде важким, але він був готовий до цього.
- Ну, що ж, подивимось, як довго ти зможеш від мене ховатися - промовив він, усміхаючись.
Кріс відповів милою усмішкою, Деймон встав і подарував йому ще один свій поцілунок, знаючи, що їх історія тільки починається.