Chapter Text
Вітаннячка! То що, познайомимось?
Якщо ви трохи придивитесь, то помітите триповерхову будівлю зі старого рудуватого каменя, оздоблену в типовому для початку ХХ ст. стилі, зі змішаними елементами – еклектикою. Високі вікна зверху мають форму півкола, але самі вікна нові, пластикові, витримані в потрібному стилі. Інші два корпуси не такі ошатні і виглядають як типові сірі багатоповерхівки, тому про них і казати нічого. Це все - Університет ЧАПА, де відбуваються основні події і де навчаються наші герої.
До речі, ось і перші з них. Так, так, придивіться, двоє, що якраз заходять до головного корпусу. Високий стрункий хлопчина з чорним короткуватим волоссям і гострими очима – це Сан. Він відкриває двері і пропускає уперед дівчат, що йшли позаду. Поряд з ним стоїть, трохи нижчий, але з більш широким плечима, пофарбованим у русявий колір волоссям та округлими медово–коричневими очима – Йосан. Дівчата, проходячи повз нього, трохи зашаріло посміхалися Йосанові, але він майже звик до такої уваги. Їх пари скоро почнуться, та, на щастя, другий курс має розклад без перших пар, тому на відміну від двох інших хлопаків, яких ми зараз побачимо на другому поверсі, Сан з Йосаном майже виспані.
Втуливши руки у кишені широкої чорної спортивної куртки, коридором йшов Уйон та його друг і одногрупник Мінґі. Темно–каштанове волосся Уйона спадало йому на обличчя десь до щоки, але він навіть не намагався його прибрати. Високий, з висвітленим майже до білизни волоссям, в довгому сірому піджаку Мінґі щось активно доказував Уйону, а той з лисячою посмішкою додавав аргументи на свою користь.
***
– Гей, Мін, чого цей поц завжди пику кривить, наче лимоном вдавився, коли бачить мене? – запитав Уйон як тільки Сан пройшов повз них з Мінґі. Уйо стис телефон в кишені сильніше, він не міг зрозуміти чим встиг насолити (ну майже) незнайомцю зі свого факультету.
– А я шо знаю..? Таке питаєш, ніби я з ним знайомий, – закочує очі Мінґі, – яке тобі діло до того зубрили?
– Хз, бісить якось.
– Ти і на пари–то раз на місяць приходиш, і ви крім як у коридорі все одно ніде не бачитесь.
– Ой, заціпся, теж мені відмінник знайшовся.
– Я взагалі–то ходжу на більшість пар… – Мінґі кинув йому у відповідь ображений погляд.
***
– Сан, припини, в тебе зморшки залишаться, – Йосан втомлено благав друга, поки вони йшли на наступну пару. – Ми їх вже минули.
– І? Він мене все ще бісить, – сказав Сан, та все ж видихнув і постарався заспокоїтися. Його завжди дратували такі люди, “рішалова”, які не з’являються по пів року на парах, а потім домовляються з викладачами і байдикують собі далі.
– Та не зважай на нього і все по тому, – те, як різко Сан реагував на того хлопчину, дивувало Йосана, бо зазвичай Сан дружелюбний і його важко вивести з себе.
– Я стараюсь, знаєш, – змучено кинув Сан, його самого бісило те, що його так сильно бісить Уйон і він не може контролювати це почуття.
– Розслабся чуваче, – Йосан похлопав Сана по плечу, – нам ще практичну робити, настраждаємось і без цього.
***