Work Text:
Посеред цілої арени, повної криків фанатів, знаходитись лише в декількох метрах від нього було тортурою.
Він так любив ті короткі моменти взаємодій під час виступів. Коли він торкався його рук, перебирав волосся, клав свої руки йому на талію або свою голову йому на груди, бо не міг повністю дістати до плеча, щоб зручно примоститися там, обіймав його, підходячи ззаду, викликаючи тим самим бурю емоцій і почуттів.
Кожна частина тіла тремтіла від одного лише його погляду.
Надзвичайно складно було не обертатися при кожному випадку, коли той під час виступів називав його ім'я, чи, знову ж таки, торкався пальцями своїми в потрібних місцях так, як знали лише вони.
Людина, яка знає його найбільше. Він пам'ятає кожен вираз його обличчя, рух тіла та досконало вивчив значення цих рухів.
Він знає, яку каву приготувати йому вранці, як ввести в гнів, або, навпаки, викликати посмішку на обличчі.
Єдиний, хто знає кожен сантиметр шкіри на його тілі, кожну родимку, кожен шрам, кожне чутливе місце. Те, що для нього є першим і останнім, те, заради чого він гідний стати на коліна.
І навіть те, що вони зараз грають в одному гурті, також його заслуга. Ніхто інший, крім нього, не змусив би його взяти до рук гітару, вивчити перші акорди пісень і досягти того рівня, який він має тепер. Навіть те, що він зростав в родині музиканта й з дитинства чув мелодійні звуки натягнутих гітарних струн.
Він зробив це заради нього, для нього...
Кожен раз, коли він заплющує очі, то бачить його посмішку. Таку щиру, так, саме щиру, бо для нього він посміхався тільки так.
Маленькі моменти ніжності один від одного, чи то як він просто проводить пальцями по його шкірі, чи то його губи, які ледь торкаються шиї - саме такі невагомі поцілунки приносять йому найбільшу насолоду.
Навіть у снах очі бачать його. Гарну статуру, яка кожного разу зводить із розуму.
Він є причиною вставати з ліжка зранку, щоб піти на репетицію чи відправитися готувати локацію перед виступом і там знову побачити його.
Він з нетерпінням чекає кожної зустрічі так, ніби між ними проходить тисяча років.
Цей хлопець - той, хто забрав частину його душі й ніколи її не віддасть, тому що він, м'яко кажучи, кисень для нього. Єдина стійка підтримка, яку він коли-небудь знаходив у цьому мерзенному світі.
Обійми кохання всього свого життя, поцілунки, від яких в обох на ранок болять покусані губи. Які розливалися по всьому тілу, змушуючи здригатися ще до того моменту, коли гарячі вуста торкнуться його шкіри. А коли врешті решт торкався, наставало до біса приємне відчуття невагомості.
Ніщо ні в цьому, ні в іншому житті не змусить його забути голос, який струїться, немов повільна річка, коли той шепоче йому на вухо про те, як кохає, у віршах чи у прозі - немає значення. Його ніжних рук, пальців, які постійно гладять м'яке волосся. Його погляду, коли він дивився на нього, немов голодне безхатнє кошеня. Він пам'ятає все. Ці спогади вплелися в його голову і пустили там міцне коріння.
Це життя, і, звичайно, що бувають і сварки, і непорозуміння, але вони завжди закінчуються м'якими поцілунками й обіймами аж до ранку.
І ще те, що власні руки, менші за розміром, ідеально вписуються в його руки. Вони можуть годинами не відпускати один одного, просто сидячи й дивлячись один одному в очі.
Вони завжди находять час один для одного, наскільки б виснаженими не були їх тіла, думками вони завжди разом.
Він знає, його часом занадто важко любити, але робить все, щоб бути кращим для нього.
Він любить всією своєю плоттю, кожною молекулою шкіри, кожним атомом, кожною клітиною тіла, всім розумом і душею.
Він із радістю і без вагань пішов би заради нього навіть у пекло, він буде красти, вбивати і навіть помре заради нього.
Він впевнений, що навіть якщо час на землі для нього закінчуватиметься, вони зможуть провести його разом. І тоді він піде з останньою думкою про нього, з останнім поцілунком на своїх губах. Він піде, розбиваючись на мільйони крихітних шматків через те, що він не зможе побачити його вже ні дня.
Із кожною піснею про кохання, із кожним спогадом, коли він вимовляє його ім'я.
Він піде, але буде чекати його там. І буде сумувати за ним, як ні за ким іншим у цьому житті не сумував.
Буде продовжувати кохати його, як нікого іншого не кохав. Він запам'ятає його таким молодим та спраглим, і чекатиме його...
Чекатиме стільки, скільки буде потрібно…