Work Text:
Аліса намагалася знайти місце, де приткнуться у цьому голосному домі повному п'яних і обдовбаних тіл. Чого вона ще не належала до них? Питання гарне, на яке сама Аліса не мала відповіді, як і на те, чого вона знову на вечірці Руденка. Обіцяла ж більше тут не з'являться, але її новий хлопець (черговий) привів сюди, тож треба розважатися. Але той же хлопець влетів з першого “коктейлю” і кинув її саму. Він точно вже блював в одному з туалетів Руденка. Забирати звідти й вести додому його вона не збиралася, зрештою вона не таксі і їй за це не платять.
Блукання з напівпустою пляшкою шампанського її привели, на перший погляд, до пустої кімнати, ну хоча б звідти не лунала жахлива музика. Та вже зайшовши вона побачила Рому, який навертав кола по кімнаті, щось бурмочучи під ніс. В будь-який іншій ситуації вона б втекла звідти, як від злих собак, та зараз це було єдиним місцем, тож вона впала на диван, який був і центру:
— Дивись підлогу не протри, — з насмішкою кинула вона до червоноголового та відпила з пляшки шампанського
Підкол від Аліси настав Рому зненацька, бо він не очікував побачити когось тут, всі мають розважатися.
— Ха? — Руденко поглянув на дівчинку спідлоба, — те що тебе кинув черговий хахаль не причина підійматися до мене рюмсати.
— Рюмсати доведеться тобі, коли побачиш в якому стані твоя мармурова ванна
У Руденка не було зараз сил токсичити у кожному своєму слові, в принципі сил не було взагалі, а думки про зіпсований і заплямований чиєюсь блювотою мармур добили його до кінця. Він плюхнувся на диван з боку від Аліси та забрав в неї пляшку, щоб відпити з неї.
— Фу, — миттю виплюнув це пійло хлопець, — що це?!!
— Не знаю, пише шампанське на етикетці
— Ну це точно не з моїх запасів. Хто приніс цей шмурдяк з собою?
Аліса знизила плечима, мов не знає:
— Ну зараз пляшка такого у кожного п'ятого на цій вечірці, бо все твоє “елітне” закінчилося ще в перші пів години, тож пий і не вийобуйся.
Тяжко видохнувши і закривши собі ніс, Рома зробив ковток цього ігристого і віддав пляшку в руки дівчини.
— Забереш цю пляшку з собою, щоб я її не бачив в цій кімнаті
— Ой, які ми ніженки, — усміхнулась Аліса
— Я серйозно
— Та добре-добре, не хвилюйся ти так.
Залишки алкоголю вони допивали в тиші. Ніщо в їхньому житті не готувало їх до такого сидіння одне з одним. А тим паче того, що сподобається компанія Руденка більше ніж будь-що інше. Шампанське закінчилося і причин сидіти тут не було, як і бажання повертатися до інших, треба було якось тягнути час.
— А від кого тут ховаєшся? — почала Аліса
— Що? Не від кого я не ховаюсь
— Тоді чому не слідкуєш за своїм дорогоцінним килимом
— Двічі я не повторюю одну помилку, всі килими в захисних плівках.
— Аа…— тільки і видавила дівчина
— А ти що тут забула?
— Тишу і спокій… — почала вона і перевела погляд на хлопця, — але тут ти.
— Це все ще моя кімната!
— Ага-ага.
Рома різко встав і пішов в сторону серванта, з якого дістав якусь пляшку.
— Ого, ти аж настільки не хочеш зі мною говорити, — Аліса аж піднялася на дивані, щоб краще бачити, що робе червоноголовий, — міг просто попросити вийти
Руденко тільки закотив очі на слова дівчини, та повернувся з вже відкритою пляшкою якогось алкоголю, дівчина не могла бачити, що це було, та прекрасно розуміла, що не скоро піде звідси.
— О, то в тебе і телефон на зарядку поставлю.
— Тільки так, щоб я не бачив твій галімий андроїд. Зарядка он там біля лампи.
Руда нічого не відповіла, тільки дістала з сумочки зарядку і разом з телефоном пішла до розетки, щоб оживити свій “галімий андроїд”. Коли ж вона повернулась на диван Рома вже випив частину джина і простягнув їй пляшку.
— То розкажеш чого ти тут? Тебе так і крутить від чогось, — вона сіла в позу лотоса на стіл, перед Руденко.
— Це африканський блеквуд.
— Думаю українську дівчину він витримає. Чи ти його стережеш? — руда вказала на стіл.
— Огх, — хлопець відпив ще з пляшки, — це все клятий Чупарський… — нарешті видавив з себе Руденко.
— Ого, а твоя гей драма з ним куди глибша ніж я думала, — посміхнулася дівчина, бо зараз вона виграла сотку у Лютеція, — що він, уваги на тебе не звертає?
Червоноголовий хотів розізлитися, бо взагалі-то Ості його заклятий ворог, і він ніякий не “ґей”, а навіть якщо і гей, то він в першу чергу Цисгендерний чоловік, якого не мають права утискати в будь-яких правах. Та алкоголь в його крові відмовлявся брехати.
— Агх, тобі не зрозуміти цього.
— Сііс, я і не розумію? Та я на цих хлопцях собаку з'їла. — вона ковтнула ще джину, — Краще б нє, та як є
— У геїв це не так працює, — закотив очі хлопець
— То ти визнаєш?! — майже почала Аліса радіти з усіх сил своїй сотці, та зустрівшись з холодним поглядом Роми, взяла себе в руки, — тобто всі ви чоловіки однакові. От з ким пішов твій ості?
— Він з кимось пішов!?
— Навіть не починай. Я бачила як ти слідкував за ним з Юлею.
— Тільки нікому…
— Та заспокойся вже, кожен хто має очі давно знає, що ти запав на нього.
— Ну бачив…і що?
— Та нічого, просто хотіла нагадати тобі, — дівчині подобалось дивитися, як Рома ось-ось закипить від злості, та розуміючи своє не найкраще становище в цій ситуації, просто вчергове заливався джином з напівпустої пляшки.
— Краще б порадила як його увагу виграти.
— Ось в цьому і проблема що ти йдеш напролом і всім своїм видом кричиш про те як тобі не вистачає його.
— Не зроз.
— Хм, знаєш, в мене є ідея, — Аліса забрала пляшку, — ми змусимо всіх говорити про тебе.
— Про мене й так всі говорять, сііс, тобі алкоголь всі мізки поплавив?
— Ні, про тебе говорять, що ти придурок і остання гнида. А ми змусимо перешіптуватися їх про те який ти класний, — Аліса зробила солідний ковток алкоголю, — до такого життя мене не готувало, та ми зробимо з тебе цукерку.
— ПФ, і як ти плануєш це зробити?
— Один постик, сіс, але ти робиш все що я скажу.
— Чого це?
— Бо ти хочеш, щоб Ості звернув увагу на тебе, — Аліса злізла зі столу та пішла шукати свою сумочку, — не знаєш де Юля тримаю свій косметос?
— Що?! Звичайно ні! Хто я по твоєму?
— А, ну точно, цисгендерний чоловік, якого вбиває навіть погляд в сторону тоналки, що вже казати про інше.
— Ей, взагалі-то ні, я достатньо чоловік, що навіть макіяж не зробить мене менше чоловіком. Але я справді не знаю де воно та і якби знав, не брав. Я хочу ще пожити.
— Добре, тоді обійдемося тим що в мене є.
Набір був скупим, чесно кажучи, якийсь старий темний олівець, нова туш для (по)вій, блискітки і помада.
— Йди сюди, — Аліса усадила Рому на стіл з африканського чогось там і почала розглядати з чим вона має справу.
— Обережно тільки, не виколи мені око.
— Будеш менше дьоргатися, то залишишся з очима.
— І чого я на це погодився…
Дівчина почала підводити очі хлопцю
— Свій улюблений олівець на тебе витрачаю, будеш винен.
— Я розумію в тебе грошей небагато, але дала б вже померти цьому огризку.
— Чуєш ти, огризок? Це найкращий олівець який в мене був, так, як на зло, їх не виробляють більше. Ще одне слово і я не відповідаю за твоє чоло.
Руденко тільки шумно видохнув, а Аліса перейшла до вій хлопця. Не потрапити в око цьому шматку Руденка було складно, хоч сьогоднішній вечір і був гарний, це все ще поріддя пекла, та Аліса втримала себе в руках. Закінчуючи все це дійство на очах хлопця блискітками.
— Можна подивитися?
— Подивишся коли закінчу все.
— Ну так?..
— Ще рано, — дівчина провела по гарно вкладеному волоссю хлопця і зробила легкий безлад на голові, — добре, тепер йди до вікна. Йди, кажу, а не на мене дивись.
Аліса оцінюючи дивилась на картину перед її очима, наче як все було добре, але чогось не вистачало.
— О, знаю, — вона взяла помаду в руки.
— Хай, на це я не погоджуюся!
— Та то не тобі, — вона швиденько намалювала губи, як можна товстішим шаром помади, бо після цього залишила цілунок на щоці Роми.
— Фу!! Я звичайно знаю, що переді мною складно встояти, але ж фу! — чи не відразу відвернувся, як зрозумів, що зараз буде
— Та заспокойся, я сама не сильно рада, що довелось це зробити, — вона витерла свої губи рукавом сорочки, просто щоб скоріше стерти всю помаду і інші згадки, про те що, вона тільки но зробила. Це точно має бути секретом, який помре з нею.
— І нащо? — Руденко дивився на неї як перелякане кошеня, якого розбудили від денного сну.
— Дізнаєшся, ходімо знайдемо кращий фон.
— Ну як що до натовпу? Тільки над ним, бо я до них не спущуся. Там в кожного п'яного той шмурдяк під виглядом ігристого…
— Як скажеш, ніженка.
Фотосесія закінчилась швидше ніж очікувала Аліса, Рома був непоганою моделлю, або алкоголь в ньому відкривав нові навички.
— Готово, — тільки і сказала дівчина, повертаючи телефон хлопцю з свіжим постом на його сторінці.
★ ★ ★
Прокинулась Аліса вже вдень, очікувано від дзвінка її хлопця, вже 10 за цей день і сотні його повідомлень з питаннями де його речі і чого він прокинувся в кущах з одним телефоном. Відповідати цьому пивозавру не було ніякого бажання, тож вона поставила телефон на безвучку, перед чим попросила ББК прийти до неї з мінералкою і іншими рятівними засобами після вечірок.
Арт Квасовиці ( https://x.com/kvasovutsya/status/1816803220749992293 )