Work Text:
- Я маю вам дещо розповісти.- почав розмову із друзями Чонін. Він дуже довго відтягував цей момент, але це було неминуче. Він зібрав друзів разом за обідом, після пар, щоб розставити всі крапки.- Я збираюсь декому зізнатись.
- Оо, наш маленький Єнні, нарешті стане дорослим,- тягне Сойон.
- Нуна, він не такий, точно спочатку зводить її на три, якщо не на десять побачень.- єхидно додає Джун.
- Хто вона? З нашого універу?- чотири пари очей уставились на нього.
- Взагалі-то це він.
- Що?!- майже одночасно крикнули всі.
- Блять, ти ж не серйозно?!
- Я не вірю.
- Ти здавався нормальним.
- Краще б мовчав.
- Народ, ви чого?- розгублено перепитав Чонін, він не розраховував на супер привітні слова, але, що його так відверто пошлють - не очікував.
- Знаєш, думаю ми підемо.
- Ви серйозно?- зміг вставити Чонін, коли його, вже здається колишні, друзі почали збирати сумки.
- А ти справді сподівався, що ми будемо спілкуватись з таким, як ти?
- Краще не кажи нам, хто це. Не хочеться розчаруватись ще в одній людині.
- Блять, я знаю, хто це може бути.- на мить спиняється Джун.- Це точно він.
- Думаєш це Чан?
- А хто ж ще? Чан то, Чан сьо, тьфу. Від нього тим паче не очікував.
- Блять…- все що зміг вимовити Чонін, коли всі пішли. Важка голова впала на стіл і хлопець пролежав так ще добрих сорок хвилин.
Два тижні тому він зізнався друзям, сьогодні він повторив свою помилку і зізнався батькам. Вони не були гомофобами, коли подібні теми виникали в розмові. Але здається це не розповсюджувалось на членів сім’ї. І прийняти, що їх рідний син має ‘неправильну’ орієнтацію для них було неможливим. Крики, розбиті тарілки, прокльони, розбита губа - такого завершення вечора Чонін не очікував.
Тепер він стоїть перед знайомими дверима із валізою з речима та рюкзаком із зошитами. З квартири чується буркотіння, скоріш за все щось про ‘хто міг припертись у таку годину, вже майже північ’. Двері відчиняє кучерявий і заспаний хлопець, у великій домашній футболці і широких штанах.
- Ніні, що сталось?- стурбовано питає він, коли бачить червоні очі і скоринку на губі. Валіза позаду теж не дає покою.
- Я можу зайти?
- Т-так, звичайно.- він пропускає хлопця вперед і заносить його речі в квартиру. Чонін вішає куртку на гачок, знімає взуття, а Чан мовчки спостерігає. Обережно старший підходить ближче і торкається плеча хлопця, що застиг на місці. Він обертається, відчуваючи дотик і Чан бачить, як сльози бринять в очах. Чонін розкриває руки і Чан без питань притискає його в обійми. Хлопець здригається від тихих схлипів, а старший заспокійливо гладить його по спині.- Ходімо в кімнату.- шепоче він на вухо і обережно відсувається.- Можеш не пояснювати одразу, добре? Будеш чай?- Чонін киває витираючи сльози рукавом.
- Ще залишився із жасміном?- з надією і легкою усмішкою питає хлопець.
- Звичайно.- Чан проводить його на кухню притримуючи за плече. Чонін спостерігає за його діями мовчки. Не промовляє ні слова за той час, що вони п'ють чай. Чан пропонує перейти на диван, щоб краще відпочити. Чонін сідає трохи поодаль, але Чан притягає його ближче в обійми і вкладає спиною собі на груди.- Тобі ж подобається так лежати.
- Я не впевнений чи це буде доречно.
- Тобі так комфортно, я не проти говорити так. Розслабся, заспокойся, я не тороплю тебе.- обидві руки покояться на талії хлопця, а пальці пестять м’який живіт.- Можеш лишатись скільки потрібно.
- Не знаю чи ти скажеш те саме, коли я розповім.
- Я тебе не полишу, що б там не було.
- Всі так кажуть.- шепоче Чонін, але Чан все чує.
- Що ти маєш на увазі? Якщо це не кримінал, не бачу причин…
- Я гей.- випалив хлопець, замруживши очі. Руки Чана зупинились.
- Я думав ти цього не приховував.
- Що?!- Чонін підірвався з місця і сів невпроти, щоб бачити обличчя співрозмовника.
- Ну…я почав помічати якісь твої звички і намагався зрозуміти, що саме мене збивало. Але мене це ніяк не турбувало, тож я вирішив, що не має сенсу обговорювати, якщо ти не підіймаєш цю тему.
- Ти…як давно ти здогадався?
- Напевно, я впевнився, коли ти заснув на мені за переглядом Месників. Перед цим ти нахвалював мої старання в залі, весь фільм твої руки періодично опинялись на моїх стегнах, а потім ти не переставав м'яти мої біцепси, поки не заснув.- Чан загинав пальці, перераховуючи, а Чонін відкривав рот від здивування все ширше й ширше.- У мене через тебе, бляха, криза орієнтації.
- У тебе що?!
- К…
- Чекай. Почекай, почекай, у мене голова гудить. Це ж…було місяці чотири тому.- вичавив він з себе.
- Ну, десь так.- абсолютно спокійно підтвердив хлопець.
- Яка ще криза? В сенсі? Це як? Через мене?
- Так, через тебе. Але у мене в цілому й не було упереджень, тож я сприйняв це спокійніше, ніж міг би. Я подумав, що кохання в цілому штука дивна і не має бути зав’язана на вигляді людини. Це стосується і зовнішності і статі. Тож … чому я не можу закохатись в хлопця?
- Закохатись?- щось продовжує щолкати в мозку Чоніна, але не перемикається повністю.- Тобто…
- В тебе, Інні.- Чан потягнувся, до стискаючих подушку, долонь і обережно перехопив їх.- Дихай.
- Намагаюсь.
- Лягай назад.- він тягне хлопця на себе і він легко піддається лягаючи грудьми до грудей. Чонін обіймає його міцніше за шию і втикається носом у ключицю.
- Справді?
- Так. Можливо закохався я навіть раніше, ніж усвідомив, що мені може подобатись хлопець. Можна довго про це думати, але головне результат, не думаєш?
- Я хотів зізнатись тобі, але спочатку сказати батькам і друзям. Нікому не сподобалось, що мене цікавлять хлопці. А враховуючи, що ти для мене був гетеро, йти сюди було найтупішою ідеєю.
- Я так не думаю.- Чан цілує його в маківку і охайно підіймає обличчя на себе за підборіддя, друга рука так і наводить кола по спині.- Це була найкраща ідея. Все налагодиться. Я буду поруч і ми все пройдемо разом, добре?
- Можна тебе поцілувати?- зачаровано промовляє Чонін не відводячи погляду від пухких губ,, прямо на рівні його очей. Чан лише легко всміхнувся і затягнув хлопця в ніжний поцілунок. Вони обережно вивчають одне одного. Чан притягає його ближче, підтягуючи вище, щоб хлопець зручно вмостився на його стегнах.- Хммм,- Чонін тихо стогне у поцілунок,- я дійсно божеволію від твоїх ніг.
- Тепер вони в твоїй власності.