Chapter Text
«Не хвилюйся Чарлі я обовʼязково що-небудь придумаю, обовʼязково.»
- Я не можу, я не можу навіть звʼязатися з нею зараз.
Юна Серафім не знаходила собі місця ходячи по світлій кімнаті поглинена власними думками, навколо було багато полиць та шаф із книгами а трохи далі на довгих витягнутих столах були ангельські сфери для зберігання вже неіснуючих фізично книг. У обідній час ця секція бібліотеки не була такою популярною для інших мешканців неба. Вона ще раз взяла одну з книг щоб дослідити глибше, хоча її рухи й були роздратованими у погляді була наполегливість яка схоже не діяла на сторінки чарівним чином.
- Листи…. Це не воно. Я не маю як його передати.
Її пальці дуже швидко бігали по сторінках вже пожовклої старої книги, дівчина так і продовжувала бурмотіти собі під носа.
- Телефоні номери…? Ні, це людська річ…
Її голос ставав дедалі більш здивованим.
- Проникнення у сни ? Ні… не підходить.
- Перехід між світами через непорочне зачаття ? Ні, це вже занадто.
Ангел з силою закрив книгу та ніби видихнув від полегшення. Вона перевела погляд на велике вікно її увагу забрали інші ангели у небі та голосний дзвін, що сповіщав про початок другої половини дня. Без будь-яких подальших роздумів вона почала швидко прибирати усі книги що лежали коло неї по місцях, хоча її рухи й були ніжними, відчуття терміновості не покидало мʼязів.
«Я маю бути присутня сьогодні на зустрічі.»
Із цими думками вона швидко вилетіла геть з бібліотеки, рідко коли можна було побачити у небі янгола що поспішав, життя у раю було подарунком для кожного. Не дивно що її політ притягував увагу інших небесних створінь. Та за декілька хвилин вона зупинилася біля високих дверей палацу для зустрічей, вже на землі вона відчула як її пірʼїнки тріпотіли від несподіваного навантаження, намагаючись відпочити вона пройшла вперед до стрункого чорнявого янгола що стояв неподалік. Він мав розслаблену посмішку, пару крил як і більшість тут на небі. Емілі часто бачила його охороняючи різні зустрічі та контролюючи списки гостей на різні заходи.
- О, Емілі, серденько, ти когось шукаєш ? Я можу сповістити Серу як вона закінчить тут.
Чоловік наче був любязний до неї, але вона не могла не відчути що нею нехтують через вік чи статус, часом у таких ситуаціях вона почувалась не так впевненно але останні події додали їй волі та характеру до змін. Її голос все ще був шанобливим, можна сказати що створіння як ця дівчина не шукали конфліктів хоча її обличчя було збентежене.
- Вибачте, це мабуть якась непорозуміння, Сестра мала додати мене до списку на сьогоднішню зустріч.
Тоді чоловік таки переглянув список очима повторно, його очі та рот трохи округлились, хоча його розслаблена постава все ще зберігалась.
- О, так, мишенятко, тебе дійсно занесли до списку цього разу. Добре, я розумію, ти можеш пройти.
- Дякую, Гіліо.
Для Емілі не було проблемою памʼятати більшість душ у раю, це був її обовʼязок приносити радість та щастя у ці місця, турбуватися про них чи надавати розраду як найближчий друг із усіх Вищих Серафимів, хоча її роботу часто недооцінювали вона знаходила у цьому свій душевний спокій та легку радість, до нещодавнього часу.
Коли на думку дівчини непорозуміння було вирішене вона більше не зважала на його поблажливий тон тому лише спокійно пройшла вперед, щойно ангел з охорони відійшов трохи в бік. Емілі йшла вглибину розкішного та світлого палацу, різноманітні жовто-білі візерунки виблискували у ніжному освітленні, коридори були просторими та безмовними, та щойно перед нею відкрились важкі золоті двері вона одразу злетіла до свого зрання обговореного місця під крилом Сери. Вища Серафім ніяк не прокоментувала запізнення меншої дівчини хоча за її холодним поглядом прониклива Емілі могла сказати що не залишиться надалі без запитання. Можна сказати що нікого так не турбувала пунктуальність на небі як Головного Серафіма.
Її поява зацікавила й істот на зібранні, ангели мали такт щоб не звернути до цього зайвої уваги, хоча й не всі присутні були знаменитими своїми манерами, навіть Адам що сидів у нижчих рядах, Перша Людина, поряд із одною з екзорцистів нічого не промовив. Скоріше від нудьги, чи ангел загалом слідкував за ходом зустрічі було важко сказати.
- Тож, я думаю ми можемо продовжити.
Білявий ангел із ніжними рисами обличчя продовжив говорити як і до появи дівчини, його небесні проекції було видно на усіх рядах зали, а голос хоч він і стояв у самому центрі знизу був чіткіший за дзвін післяобідніх дзвонів. Міхаель часто проводив зустрічі на кшталт цієї хоча і не мав прямого відношення до подій чи рішень на них. Він добре володів інформацією та був педантичний у перевірці фактів чи будь яких інший тверджень.
- Як я вже казав ми зібрались тут щоб обговорити належність участі та надання голосу іншій стороні у справах винищення коли вони стосуються нашого неба. Ми маємо функціонувати як єдиний організм у подібних домовленостях, поки у нас є цей дозвіл ми не можемо допускатись помилок та порушувати умови контракту.
Емілі не могла сказати що повність розуміє Спікера Міхаеля, схоже це була не перша закрита зустріч щодо винищення і багато потрібних їй деталей більше не розглядалось. Дівчина не хотіла перебивати Спікера чи питати очевидні для всіх тут речі, дозвіл що дала їй Сера до закритої зустрічі має свій кредит довіри, хоч вона і почувалась як дитина слухаючи речі на які не могла дискутувати на рівних з іншими тут.
- Щодо цього, Міхаелю, контракт має свої умови щодо кількості, виду демонів та моменту і тривалості винищення.
Коли Янгол Суду вирішив висловитися Емілі не могла не відчути засудження у її голосі, роздратованість цієї особи витала у повітрі коли вона продовжила говорити. А проекції посеред залу почали змінюватися на багатопункні тексти янгольскою мовою. Янгол суду наче виплюнула у роздратуванні свої слова звернувшись до конкретної душі тут.
- Не можу повірити своїй памʼяті що ви не тільки відкрили таємницю винищення на відкритому суді але ще й перенесли винищення на ваш власний смак, Адаме.
Після цих слів зацікавлена Серафим все таки змогла зрозуміти звідки йде усе це роздратування та невдоволення. Схоже це було доволі слушне обвинувачення якщо зважити на реакцію інших Вищих Янголів тут.
- О Боже, ти серйозно ? - Адам який майже не приділяв уваги до обговорення таки почув своє імʼя. Янгол Суду лише роздратовано повела бровою на його вибір слів, коли він все ж додав. - Я лише нагадав цій сучці її місце, це не означає що я справді переношу винищення.
Хоча він корчив свої гримаси та знущався з Принцеси Пекла частково його слова заспокоїли більшість Вищих істот тут. Щодо іншого питання Емілі помітила як її Сестра наблизилась до того щоб прийняти участь у дискусії.
- Щодо оприлюднення інформації про винищення я візьму на себе відповідальність та владною занепокоєння на найближчих відкритих зібраннях.
Голос Вищого Серафіма був рівним та без пристрасним, хоча здавалось що вона захищала Адама, маленька Серафім не могла не звидуватись. На диво лише зараз Емілі усвідомила який великий внесок насправді Сера могла зробити у організацію та контроль винищення. Хоча не уперше інформація з закритих зібрань витікала до інших шарів неба це місце було побудоване та існувало на порядку та контролі. Не довго чекаючи пролунав голос Спікера сьогоднішнього зібрання.
- Хоча я розумію що ви може тримати розум ангелів чистими, такі новини все ще можуть посіяти недовіру чи сумніви, що є небезпечним для порядку.
Голос Сери був лише більш стриманим та владним, можливо вона відчула що у її професіоналізмі тут сумніваються Емілі інстинктивно відчула бажання її заспокоїти та час для цього був не не найкращим тож вона залишила це почуття при собі споглядаючи її відповідь.
- Я розумію, Міхаелю, але натепер ми маємо працювати із тим що маємо аби не допустити цього. - Запевнила вона його занепокоєння не очікуючи заперечень які невдовзі всі могли почути із рядів посередині.
- Мене більше цікавлять не помилки людських душ а ваші, з усією повагою до Вищого Серафіма, поясніть нам як так склалося що Принцеса Пекла виступила на відкритій зустрічі. Не кажучи вже про те що її участь нічим не зумовлена тут, ви мали взяти до уваги що винищення могло б стати відкриттям для інших і з її вуст, хоча фактично це не є порушенням правил контракту.
Не те щоб хтось дійсно очікував що буде сміливець поставити під сумнів досвід Вищого Серафіма у веденні справ але ця поважна жінка лише склала руки перед собою, ліниво слідкуючи чорними очима за рухами Сери. Едорія, одна з Вищих Ангелів була доволі харизматичною особистістю, хоча більшу частину часу працювала із стародавнім письмом, як Сера і Міхаель вона була тут ще до часів створення людства та падіння Люцифера. Сера не могла не зітхнути готуючись до необхідної відповіді коли усі звернули до неї свій погляд.
- Тема засідання за участю Принцеси ніяк не стосувалась винищення. Ідея спокути яку нам пропонують має бути відкритою для людських душ. Якщо це дійсно можливо, усі янголи мають мати голос у питанні чи готові вони ділити своє загробне життя із колишніми грішниками.
Тембр Сери став жорсткішим, вона дійсно не терпіла коли у справи що стосувалися її керівних навичок інші мали нахабство підривати її авторитет. Але Ангел Історії не зважала на це, спокійно висловлюючи те що мала на думці її темні зіниці у вигляді перевернутої нескінченності затримались на Сері.
- Наразі це побудовано лише на дитячій теорії коли ми маємо реальні наслідки, що приносять більше шкоди ніж користі небесному суспільству.
- Будь ласка, давайте зосередимося на наявних проблемах. Якщо будуть проводитись наступні зустрічі з представниками Пекла ми можемо просто провести голосування щодо відкритості чи закритості певного засідання.
У цей напружений діалог втрутився Міхаель, що ж можна сказати його присутність тут мала це на меті. Емілі розуміла що його непричетність до обговорюваних справ робило його погляд на речі неупередженим, не дивно що напруга у повітрі одразу спала після висунутого раніше рішення у комунікаціях між Вищими Серафимами. Хоча погляд Сери поряд все ще відчувався напруженим, менша Серафім не очікувала що вона просто відкине це залишивши без відповіді.
- Я розумію вашу думку, Едоріє, але ваша область знань не стосується людських душ наразі.
Справді після цього, можливо надто прямого висловлювання Сери, Серафім Історії залишилась без слів. Це дало можливість зустрічі продовжитись у більш спокійному темпі. Багато хто з янголів не був у захваті від ідеї спокути що пропонувала Принцеса, Ангели самі по собі були істотами порядку та намагались зберегти рівновагу перевіреними методами ніж внести у існування щось нове та незнайоме. Від цієї довгої та монотонної зустрічі Емілі загубилась у власних думках більше ніж у словах старших янголів.
«Якщо Сестра мала змогу комунікувати із Люцифером вона знає як звʼязатися із Чарлі.»
- Це воно…
Він усвідомлення правильної відповіді на запитання що вона шукала останніми днями Емілі й не помітила як сказала це вголос, та недостатньо голосно щоб хтось крім її Сестри звернув увагу.
- Емілі ? Зустріч вже закінчилась.
Сера вирішила не коментувала розсіяність Емілі в останні хвилини зустрічі. Емілі лише роззирнулась помітивши як інші ангели почали відлітати зі своїх місць.
- О, так, я трохи заблукала в думках.
Їй було трохи соромно за це, все ж це була її найперша закрита зустріч. Хоча вона відчувала що знайшла відповідь на своє питання, запитати про те як звʼязатися із кимось у Пеклі когось хто був занадто опікунським щодо неї було поганою ідеєю.
- Ми можемо обговорити усі питання разом, не хвилюйся Емілі, це нормально що ти поки що не усе розумієш.
Сера ніжно провела по її волоссю рукою, її постава змінилася на більш мʼяку коли вона пропонувала свої знання для дослідження того що хвилювало меншого Серафима.
- Я б справді не відмовилась від чаю із тобою після цього зібрання.
На ніжне прохання Емілі, Сера лише розслабила свої крила перш ніж не поспішаючи злетіти трохи вище тримаючи її за руку.
- В такому випадку тримайся мене, зірко.