Work Text:
«Чуєш, Вай? Це пілтовське дівча просто пропалює тебе поглядом.»
Вай переводить вже свій погляд зі своїх побитих кісточок у кінець мосту. Група дівчат одягнена в форму Пілтоверської Академії йде повз них. Жодна з них не дивиться на неї.
«А ти ще той жартівник, Майло», — говорить Вай. Вона й далі перев'язує свої руки.
«Вай, він має рацію», — каже Павдер, яка звисає з поручнів моста. — «Ця дівчина не відводить від тебе очей.»
«Яка дівчина?» – пирхає Вай, роздратовуючись. Ще й мало того: Клаґґер запізнюється з їхнім мотлохом. Вона знову підводить погляд та дивиться через міст, щоб вони нарешті заспокоїлись.
«Дівчина з темним волоссям», — Павдер продовжує. — «Он там.»
Вай слідує пальцю Павдер, що показує на групу Пілтовських учнів.
«За ними, на лавці.»
Поки Вай побачила, що там й справді хтось-таки витріщається на неї, вона майже звернула шию. А та дівчина, коли розуміє що її помітили, відводить погляд та швиденько опускає очі на книжку на колінах. Вай знизує плечима, хоча насправді ще більше роздратовується через небажану увагу.
«Вона напевно дивується як ти взагалі придумала таку зачіску», — Майло видушує. А потім пищить, коли Вай вдаряє його ліктем під ребра. Він хапається за трос, прикутий до поручнів моста, аби не впасти прямо в річку. «Що за чортівня, Вай?»
Павдер хихоче. «Або ти їй просто сподобалась.»
Вай хмуриться, проводячи рукою волоссям. «Припиніть дуркувати, ви двоє. Краще виглядайте Клаґґа.»
Вона маже відчуває як Майло та Павдер переглядаються позаду, й закочує очі. На жаль, вони обоє знають про об’єкти її захоплення в минулому. Що ж, безсумнівно їй погано вдається приховувати свою вабу до брюнеток. Навіть зараз вона не може нічого вдіяти з собою, коли зиркає на ту дівчину. Незнайомка продовжує читати свою книгу, тому Вай не гає часу, щоби роздивитися її у відповідь. Та виглядає на вік самої Вай, зі світлою шкірою та прямим волоссям обережно підстриженим рівно по плечі. Вона точно багачка. Її постава страшенно ідеальна, форма випрасувана — як з голочки. На диво, Вай навіть змогла розгледіти печатку на її ранцю – походить з династії, хто б сумнівався.
Дівчина підводить свій погляд, але цей раз на якогось хлопця біля неї, а не на Вай. Хлопець старший за них, можливо йому тільки-но виповнилось двадцять. Його вишита жилетка та охайна зачіска натякає на достаток, або на звичайний Пілтовський статок. Дівчина широко усміхається, ховаючи книгу в сумку. Вай знаходиться надто далеко, аби почути її голос, коли вона вітається, та відчуває щось схоже на розчарування як вони починають йти. Аж ось дівчина обертається через плече й вхоплює погляд Вай; вони спостерігають одна за одною деякий час, що, як гадає Вай, триває вічність. Незнайомка відводить погляд та зникає разом з хлопцем.
«Вона тобі подобається!» — Павдер витягує Вай з її власного виру думок несподіваним вигуком. Лице малої, з зубастою усмішкою, заглядає через плече Вай.
«Не придумуй, Пав», — Вай схрещує руки та хмуриться.
Павдер хихотить знову. «Цікаво, чи часто вона тут буває. Оо, я напишу їй любовного листа та вкажу, що це від тебе!»
Майло хмикає. «Ага.. троянди червоні, фіалки блакитні, ти мені подобаєшся найбільше у світі», — Вони обоє заливаються сміхом, а Вай супиться, розуміючи, що її обіграли. Клаґґер нарешті з’являється з рюкзаком на плечах, набитим вкраденим товаром.
«Саме вчасно, – відхекавшись, оголошує Майло. – Ти пропустив все шоу, Клаґ.»
Всі четверо рушають у протилежну Пілтоверу сторону, спускаючись в стоки.
«Та, – Павдер погоджується, вибігаючи вперед, — Вай завела собі дівчину!»
«Серйозно? Я вже не можу навіть поглянути на дівку без вашого відома!» — стогне Вай.
«Ну, так і є, – Клаґґер погоджується, поспішаючи біля неї. – Навіщо ж тобі ми?»
«Я думаю рожеві троянди.. – говорить Павдер, перераховуючи на пальцях. — Кольорове конфетті, величезна діамантова обручка..»
Вай хитає головою, проте на її обличчі все одно з’являється усмішка через захват молодшої сестри.
«О, і капкейки!»