Chapter Text
18 травня 2016р.
«Давно не бачилися, Морі-сан» -- Усміхнувся чоловік середнього віку, сідаючи в крісло навпроти лікаря.
«Я також радий зустрічі, Рю» -- Відповів на привітання бос Портової Мафії.
Колишній лікар сидів у розкішному кріслі оббитому червоним оксамитом і тримав у руці чашку жасминового чаю, з якої щойно відпив. У позі лікаря була бездоганна аристократична витонченість.
У нього на колінах сиділа десятирічна дівчинка в яскравій червоній сукні, кольору стиглої полуниці, і поїдала цукерки, обережно розгортаючи кожну обгортку.
Ямагучі Рю – старий знайомий Морі Оґая. Ще відтоді як теперішній бос мафії був підпільним лікарем, Ямагучі був його хорошим другом, проте людиною він був з мораллю не кращою чим у самого Морі. Саме тому чоловіки так добре спілкуються, обоє мали темну мораль: люди були для них не більше ніж шахові фігури, вони бачили цей світ наскрізь, без ілюзій.
Чоловіки розмовляли, як і будь-які старі друзі, якщо не брати до уваги, що їхня дружня розмова відбувалася в розкішному пентхаусі, на верхньому поверсі хмарочоса, який був головною будівлею мафії, з панорамним вікном через яке відкривався вигляд на нічні вогні Йокогами.
«Слухай, Оґай, твій любий Демон Вундеркінд зник чотири роки тому. Тому хлопцеві, Дазаю Осаму, зараз 22, правда ж?»
З зацікавленою, дещо хитрою посмішкою запитав Рю.
Погляд Морі загострився в той момент коли запитання зірвалося з уст Ямагучі, а кутики губ розпливлися в посмішці яка практично віддзеркалювала усмішку його співрозмовника, але очей не досяга. Проте в погляді й усмішці лікаря за звичною фальшивою добротою виблискував хижий інтерес до цієї теми.
Запитання було риторичним, тому Оґай чекав продовження.
«Демон Вундеркінд заполонив чутки підпілля близько восьми років тому. Отже хлопцеві було тоді… що 14 років? А можливо й менше коли він почав робити собі репутацію. Хто б міг подумати що-
«Рінтаро! Відпусти мене пень старий!»
Незадоволений крик Еліз перервав Рю. Розбещена дитина відбилася від руки боса. Врешті злізши з його колін вона демонстративно наступила йому на ногу.
«Я більше не хочу цих цукерок! Я хочу того красивого торта, що стоїть на блискучій вітрині!»
Еліз демонстративно надулася, поставивши руки на боки.
«Жорстокість дитячих капризів» З дещо комічним виразом обличчя зітхнув бос мафії, зберігаючи все ту ж витонченість пози та рухів. «Еліз-чан, навіть принцесам слід зачекати доки завершиться аудієнція»
Ямаґучі усміхнувся спостерігаючи за взаємодією. Його схоже зовсім не турбувала нездорова любов Морі до дітей, скоріше навіть розважала його.
«В тебе завжди був цікавий підхід до виховання» З примруженими від веселості та чогось темного, очима зауважив Рю.
Морі видав свій фірмовий смішок на зауваження друга «Ох, дитячі капризи чарівні, проте вони показують невихованість. Маленьким дівчаткам слід бути терплячішими.» Тон голосу Оґая був поблажливим. Він елегантно зробив ковток жасминового чаю, аромат якого наповнював кімнату. Білий порцеляновий сервіз з тонкими розписами показував вишукану натуру боса. Поставивши чашку на стіл Морі переплів пальці, так як він звик завжди робити. Така поза здавалася загрозливою, але такою підхожою йому. В його очах блистіла цікавість, Дазай був його улюбленцем – шедевром.
«Дазай-кун? Йому справді було 14 років, коли він приєднався в ряди Портової Мафії під моїм керівництвом. Але ти хотів іще щось сказати, Рю, коли Еліз будучи нечемною дівчинкою перебила тебе. Тож будь ласка продовжуй.»
Ямагучі кивнув, зробивши ковток чаю він знову заговорив «Хто б міг подумати, що найстрашніший персонаж пліток підпілля виявився ще дитиною» Зловісна усмішка розпливлася на губах Рю, а в очах палали вогники інтриги «Де ти знайшов того хлопця, Оґай?»
Загальний вигляд Морі стає зловісним, при тому, що він навіть не змінив пози, а усмішка стала лише ширшою, але ніколи не досягала очей.
«Собак слід дресирувати аби вони були слухняними. Ти можеш навчити його так щоб він нізащо не зачепив людину, або ж навпаки виховати смертоносну зброю. Знаєш що в обох випадках спільного? Собак починають тренувати ще змалечку. Так і з людьми. Щоб виховати такий шедевр яким став ‘Демон Вундеркінд’, дитину слід вчити змалечку. Або ж... Чи не простіше зламати уже тріснуту іграшку? Все ж людський розум неймовірно цікава і піддатлива до маніпуляцій річ….»
5 березня 2007р.
Ввечері одного весняного дня, дев’ять років тому, Морі Оґай знайшов в темному і непримітному провулку молодого хлопця. Він був без свідомості, а напівпуста баночка снодійного наводила на думку про спробу самогубства.
Здивування швидко змінилося заінтригованою усмішкою лікаря. Хлопець виглядав зовсім молодим, не старше 14 років. Явне умисне передозування снодійним свідчило про спробу накласти на себе руки. В такому віці? Що ж, якщо Морі його врятує це стане цікавим експериментом.
Лікар підійшов до тіла аби перевірити життєві показники. Підліток не реагував ні на що – ознака повної втрати свідомості. Оґай поклав пальці на шию хлопця притискаючи сонну артерію. Пульс був помітно слабким і навіть на дотик тіло було холоднішим ніж хотілося б. Дихання було неймовірно рідке, майже критичне.
Лікар підхопив підлітка на руки, не забуваючи захопити баночку з залишком ліків, і швидко, але обережно поніс до свого кабінету. Його місце роботи було в трьох хвилинах ходи від того провулку. Лікареві знадобилося трохи більше хвилини аби туди дійти.
Поклавши брюнета на ліжко(?) Морі швидко, методично перевіряє сатурацію та стежить за диханням. Сатурація не критична, а дихання регулярне. Лікар подав зволожений кисень, після чого підключив потерпілого до моніторів аби слідкувати за показниками серцебиття та артеріального тиску.
Огай бере баночку з ліками які прийняв підліток. Це було снодійне. Бензодіазепін – класика серед самогубць. Саме такі снодійні найчастіше використовують коли намагаються накласти на себе руки. Але, що дійсно зацікавило лікаря – скляна пляшечка з прозорою рідиною. Тінь здивування промайнула обличчям Морі. На вигляд – звичайна вода, але коли лікар понюхав рідину виявив доволі сильний запах алкоголю. Це був етиловий спирт, розведений водою до такої концентрації щоб його можна було випити.
Впадання у кому не було симптомом передозування бензодіазепінами, але коли поєднати таке снодійне з спиртовмісними речовинами або наркотиками в достатній кількості, отримаєш майже з 100% ймовірністю летальне отруєння. Якщо звісно не отримати вчасну медичну допомогу.
Звідси витікає, що пацієнт або заздалегідь шукав інформацію про препарат такого типу, або інтуїтивно зрозумів, що це збільшить ймовірність летального випадку. Обидва варіанти були інтригуючими для лікаря.
Морі натягнув латексні рукавички й дістав з шафи ампулу з препаратом. Після того як він підготував шприц лікар повільно набрав препарат. Підпільний хірург затягнув джгут на руці пацієнта і зжав його кулак щоб вена наповнилась. Тонка голка повільно заходить під шкіру, проколюючи вену, про це свідчить краплина крові яка червоною хмарою змішувалась з прозорою рідиною в шприці. Ледь помітне здригання руки – несвідома реакція на біль.
Флумазеніл – антидот бензодіазепінів, але з боку Морі було дуже ризиковано вводити саме цей препарат коли відомо, що отруєння комбіноване з алкоголем. Проте коли інших варіантів не було (все ж він тут не для того щоб рятувати самогубць), принаймні так є ймовірність, що хлопчина виживе. Лікар повільно вводив препарат. В кращому випадку він подіє, в гіршому – спричинить судоми.
Морі Оґай – підпільний хірург який на даний момент працює на Портову Мафію. Морі – людина розумна, він завжди цікавився медициною і людським тілом, а з цим прийшла цікавість до людського розуму. Морі – багатогранна особистість, він чудовий стратег і тактик, бездоганний лікар.
Його знання і вміння бездоганні, але він також аморальний раціоналіст. Він рятує ту дитину не тому що не хоче щоб той помер, а тому що вважає, що хлопець буде цікавим експериментом, який пізніше зможе стати корисною фігурою на його шахівниці. Якщо хтось ставатиме лікареві на шляху Оґай просто прибере ту людину, не важливо хто це буде.
Через кілька хвилин дихання хлопця почало ставати частішим. Це означає, що антидот допоміг.
Морі зв’язався з інформатором. Йому потрібно взнати особу хлопця і провести певні маніпуляції щоб підтвердити його ‘смерть’. Найкращий спосіб уникнути розшуку – змусити світ вважати його мертвим.
Через кілька годин лікареві передали флешку з усією знайденою інформацією.
Ім’я: Цусіма Шудзі
Дата народження: 19 липня 1993 р.
В документі також була інформація про батьків, школу, деякі медичні довідки, фотографії ймовірних знайомих і коротка, мало деталізована біографія яка вмістилася в кілька нецікавих речень. Жодних згадок про попередні спроби самогубства чи психологічний стан.
````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````
Через 26 годин
`````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````````
Два карих ока повільно, невпевнено відкриваються мружачись від яскравого освітлення
Того дня Цусіма Шудзі загинув, а Дазай Осаму з’явився на світ.