Work Text:
Іноді спогади накривають неначе сніжний ком. Так сталося сьогодні з Чаном.
Сидячи у танцювальному залі згадував своє дитинство, свій тяжкий шлях до цієї миті. Коли був неначе привид - всі бачать, але він одинокий і вже не знає, куди податись. Коли всі друзі дебютували один за одним, а йому залишилося дивитися на них очима повними заздрощів.
Чан навіть не помічає, як хлопці заходять до залу, аби почати спільне тренування. Бін одразу розуміє, що зараз відбувається, за ним Джісон. Вони миттєво йдуть до свого лідера, обіймаючи його з обох боків.
- Пам'ятаєш, як ми здобули першу перемогу? Я думав, що це мій сон і от-от прокинуся - Чанбін не перший раз стикається з таким настроєм Бана і одразу переводить спогади у більш радісний напрямок.
- А я пам'ятаю нагороду за наш юніт. Думав не вспію добігти до вас. Не дали мені до туалету дібратись... - під кінець Соні бурчить під ніс викликаючи сміх у всіх вісьмох.
Кожен знаходить своє місце біля Чана. Хоч рукою, але торкається до нього аби підняти настрій. Фелікс ліг прям на підлогу, поклавши голову на коліна старшому, Джісон поступився місцем Мінхо і так само ліг як і його сонячний близнюк лиш з іншої сторони. Біля Чанбіна примостився Синмін, а біля Мінхо - Чонін. Вони торкалися Чана руками, але й цього було достатньо для підтримки.
Вони в сімох зробили неначе кокон для свого лідера, бажаючи захистити від внутрішніх демонів. Перекидалися спогадами про усе підряд - перші виступи, радість перших ста мільйонів на кліпі, значимі нагороди. Усе, аби Бан зрозумів, що навіть через труднощі зараз вони сяють.
А він дивися на своїх "дітей" й розумів, що той шлях вартував цього. Недоспані ночі, травми та сльози були не дарма. Він пройшов би через пекло заради цих хлопців, які зараз згуртувалися навколо нього. І в очах кожного була ця ж думка, що перешкоди не пройшли дарма, бо вони знайшли свій другий дім та спокій тут, у вісьмох серцях. У їх маленькій сім'ї на вісьмох...