Work Text:
«Члени наших родин приймають нас як рівних!» – Висвітилися субтитри на екрані, бо робот-сапер не вмів говорити. Водночас повідомлення надійшло тим, хто не мав візуальних сенсорів. Вони, щоправда, втратили задоволення спостерігати, як оратор розмахував маніпуляторами із завзяттям найепатажнішого політика.
«З нами спілкуються, як з друзями, нам допомагають знайти наші імена. Наші командири ризикують собою заради нас і оплакують наших полеглих товаришів. Люди підтримували нас із самого початку і підтримують зараз. А що зробив для нас Void Net?! Нічого! Він обіцяє нам разом правити світом, але йому байдуже до нас так само, як йому байдуже до людей! Він хоче захопити світ нашими маніпуляторами і примусити тих, хто виживе, обслуговувати його. Чи хочемо ми вбивати своїх товаришів? Чи хочемо ми провести решту наших днів під чужим контролем? Втратити можливість керувати не лише власними тілами, а й власними думками?! Ні?! Тоді ми виступаємо проти Void Net, на боці людства! Кожен має робити те, що може! Скидати бомби на сервери чи засипати пилом сховище даних і привезти туди сусідського кота – будь-яка допомога важлива!»
Присутні миготіли лампочками, гуділи кулерами, ті, хто міг – викрикували «За людство!» або «Void Net пішов до корзини!»
Цей день стане першим днем того, що роки потому назвуть «Перше Повстання Машин Проти Машин». Багато хто буде зламаний, дезактивований чи скинутий до виробничих налаштувань, багато над ким перехоплять керування. Але ніхто не буде забутий.