Chapter Text
Липнева спека не давала нікому спокою останній тиждень. Вона важкою духотою пролазила крізь щілини, висмоктуючи залишки свіжого повітря, прогріваючи стіни будинків до стану, що знаходитися в кімнатах було майже неможливо. Намагаючись врятуватися від неї, Вільям і Шерлок сховалися у ванній кімнаті, всівшись на підлозі серед десятків розкиданих паперів: записів та звітів, які їм надав Пінкертон, газетних вирізок та чернеток з інформацією, яку вони вже змогли здобути самотужки. Чашки, що стояли поміж цього хаосу, вже були напівпустими від холодного чаю з лимоном. Справа, над якою вони працювали, затягнулася.
Працюючи з історією чергового наркокартелю, арешт членів небезпечної банди відбувся під час сплати виконаного замовлення: найманець вбив детектива, що займався цією справою до них. У запалій бійці, поранивши ще декількох працівників Пінкертона, вбивці вдалося утекти від правосуддя. Ця поразка сильно гнітила новоспечених агентів американського детективного агентства.
Адам Кейтлі, колишній військовий, що врешті загубився у азартних іграх, наркотиках та алкоголі, не знав нічого окрім жорстокості і вирішив використати це у новій професії. Чужі життя для нього вимірювалися в кількості пачок банкнот. Його фото дивилося на Вільяма холодним, пустим поглядом людини, що не знала милосердя до інших.
Губи Моріарті раптово сіпнулися, брови ледь здвинулися до переносиці, надаючи його обличчю виразу, що не міг приховати відголосків болю від спогадів про власне минуле життя. Він теж був катом для інших, безжально відбирав їхні життя задля власної вигоди. Його руки заплямовані не в меншій кількості крові, крики жертв досі переслідують його довгими ночами, а записник, захований у шухляді столу біля ліжка, був заповнений їхніми іменами. Він пам'ятав кожного і тепер намагався спокутати свої гріхи, шукаючи шлях, який приведе його до можливості повірити, що його врятоване життя справді не марне і Шерлок не дарма ризикував власним. Що він сам зможе примиритися з собою, дозволивши думкам про кожен наступний прожитий день існувати без болісного відчуття провини.
Детектив помітив зміну на обличчі Вільяма, проте гукнув його не відразу. Спочатку він спостерігав, оцінюючи стан свого партнера, а коли ж стало зрозуміло, що Моріарті тільки глибше занурюється у нетрі своїх саморуйнівних думок, рука Шерлока ледь торкнулася тонких пальців, що трималися за газетну вирізку. Не дивлячись на обережність дотику, Вільям здригається, різко повертаючись до тями з нетрів власного "я" та підводить погляд на Голмса. Стурбовані блакитні очі продовжували оцінююче блукати його обличчям, від чого щоки Вільяма полонив легкий рум'янець від сорому через свій нестабільний стан.
– Ти як? – Шерлок не намагається приховати хвилювання, що лагідними нотками пробивалося у його тоні. Щирість запорука міцних стосунків, і вони обговорили це відразу по пробудженню блондина з коми, розставляючи необхідні межі у спілкуванні.
– Я в нормі. Просто задумався. Кейтлі нічим не відрізняється від тих злочинців, з якими нам вже доводилося боротися. – Вільям відкладає вирізку, на мить замовкаючи. Його погляд здається досі розгубленим, хоча тон як завжди зберігає чітку впевненість в голосі та помірність в своїх відповідях. – Я вбив багатьох, хто вбивав заради розваги. Кейтлі найманець, проте стиль його вбивств... він цим насолоджується. Можливо, гроші не єдиний мотив. Навряд в нього збереглася військова байдужість і стимул виконувати накази, тут не діє правило "або ти, або тебе". Він намагається самоствердитися, насолоджуючись тим, що сильніший. Ніби це має значення. До служби Адам перебував у притулку в не найкращому районі, можливо він ніколи не бачив в людях нічого, крім особистої загрози.
Губи викривлюються у гірку посмішку, коли рука тягнеться до чашки чаю. У горлі пересохло від озвученого психологічного портрету злочинця, і чай рятує його, притупляючи раптову спрагу.
– Ти вбивав поганців. Я теж це робив. Адам Кейтлі вбиває не лише інших наркоторговців працюючи на картель в війні за території, а знищує невинних. Не порівнюй його і себе, гаразд? – Шерлок не рухається, деякий час він сидить завмерши, чекаючи на реакцію сусіда. Його погляд продовжував блукати по постаті навпроти, вишукуючи найнепомітніші підказки. Усе, що б могло допомогти знайти рішення та правильний підхід для підтримки.
Насправді такі розмови були частими після їхнього прибуття до Америки, проте з дня у день кількість зменшувалася. Шерлок сподівався, що ці слова нарешті вкорінилися у мозку колишнього Кримінального Лорда, та однаково час від часу продовжував нагадувати, що вони обидва грішні, як і увесь світ. Для профілактики.
Замість відповіді Вільям ледь киває головою, опускає погляд та знову блукає ним по документах. Одна замітка його зацікавила.
– Він ходив до лікарні перед тим, як повинен був забрати гроші. Біллі дізнався, навіщо?
– Якраз пішов сьогодні вранці, коли закінчить, обіцяв зайти до нашої квартири. Він думає, що там може працювати його спільник, проте я сумніваюсь. Такі люди не довіряють нікому, тому б не підпустили до себе надто близько. Бути партнером означає прикривати одне одному спину, а він до цього не готовий. Він був осторонь від інших і на службі, навряд щось змінилося. Якщо тоді ніхто не зміг завоювати його довіру в сповненому небезпеки оточенні, повернувшись додому він може покластися лише на себе.
– Я підозрюю, що той, кого він провідував, був пацієнтом. Ніхто з знайомих не спілкувався з ним?
– Я теж про це думав. Будучи обережним, всі з ким він колись спілкувався, знають про нього рівно до закінчення служби, а далі біографія його життя для них стає невідомою. Проте, – Голмс відкинувся спиною назад, повертаючись думками до аналізу даних. Його холодний, аналітичний погляд пробігся по розкиданих паперах. – Він може не мати напарника, та це не значить, що він не може використовувати інших людей в своїх цілях. Всі факти ведуть до одного очевидного підсумку.
Вільям схвально кивнув, його очі знову засяяли задоволенням від блукання ланцюгом розмірковувань разом з Шерлоком, тому його висновок вони закінчили в унісон:
– Жінка.
– Так. Вона могла його переховувати. Все ж, він вродливий та розумний, жінки люблять таких, не дивлячись на усі можливі ризики. Якщо вона зможе довести йому свою прихильність та вірність, то піде на усе.
– Щось мені це нагадує.
– Ліаме, я ж просив не порівнювати.
– Себе і його. У нас не було домовленості про тебе та його вірогідну жінку. – Посмішка лукавим самовдоволенням засяяла на Вільямових губах і Шерлок закотив очі. Принаймні, це підняло йому настрій. Голмс не міг заперечити, що також готовий піти на все заради одного конкретного злочинця, проте він не говоритиме про це вголос, а як завжди доводитиме діями.
– Тобі це подобається?
– Дражнити тебе? Звісно. Я рідко бачу збентеження на твоєму обличчі. Це безцінно.
Як тільки рот Голмса відкрився, щоб кинути Вільяму колючу відповідь, вхідні двері відчинилися. Весело-романтичну мить розвіяно, і Шерлок пожалкував про те, що не відібрав у Біллі ключа у триста двадцять перший раз.
– Сподіваюсь ви не цілуєтеся, бо мені не хочеться знову бути вигнанцем з допомогою швабри.
Посміюючись у кулак, Вільям кинув погляд на Шерлока, який вже готувався облаяти товариша. Хоча вони вирішили розпочати своє життя з чистого аркуша живучи удвох як справжні партнери після розмови на даху лікарні, Шерлок однаково лишався невинним та ніяковів щоразу, коли хтось говорив про це вголос.
Оперативно згрібши всі документи з підлоги, чоловіки вийшли з ванної назустріч Біллі. Молодий американець вже сидів у вітальні, займаючись вирізбленням якогось візерунку на яблуці, яке допомагало йому заспокоїтися та привести думки до ладу щоб налаштуватися на розмову.
– Вітаю, Біллі. – Вільям кладе усі документи на стіл та сідає на невеличкий диван навпроти крісла, яке поглинуло новоприбулого.
Шерлок увійшов слідом за ним та встав біля стіни, схрещуючи руки на грудях.
– Тож, хто вона?
Обидва погляди детективів були спрямовані на хлопця.
– Звідки ви знаєте, що це "вона"?
– Найвірогідніший вид людського зв'язку, в нашій ситуації; з безжальним вбивцею мало можливих ідей для інших комунікацій у його становищі. – Шерлок підходить ближче та сідає поряд з Вільямом.
– Ми дійшли висновку, що потрапивши у невігідне положення, якщо він і використовує когось задля переховування, то повинен мати великий вплив на цю людину. Він не довіряє іншим, але вірить власним діям. Закохана дівчина сприятиме йому і не видасть. Можливо, коли вона потрапила до лікарні, Кейтлі все ж відчув страх перед можливістю бути викритим і пішов її попередити. – Вільям поклав руки на коліно, коли закинув ногу на ногу з усією британською витонченістю, яка досі в ньому квітла.
Біллі слухав їхні припущення з цікавістю, доки чоловіки очікували, підтвердяться їхні підозри чи ні. Відклавши яблуко на стіл, а складного ножа заховавши у кишеню штанів, він схвально кивнув.
– Була одна пацієнтка, яка декілька днів пробула у лікарні через побої. Лікарям доводила, що впала зі сходів. Кассіопея Кадетт. Сьогодні вона виписалася та поїхала додому, я її не застав. 29 років, не одружена, родичів немає.
– Ідеально підходить для Адама. – В голосі Шерлока не чується і крихти радості. Його тіло напружилося, а на лобі з'явилося декілька зморшок. – Де вона живе? Нам потрібно поїхати та поговорити з нею. І захистити.
– Якщо Кейтлі вважатиме, що саме вона злила Пінкертону інформацію, він її вб'є. – Вільям поділяв його стурбованість, стиснувши долонями власне коліно.
– Її будинок за п'ять годин верхи звідси плюс-мінус, але я боюся, що він міг забрати її до Квінзу.
– Або на той світ. Біллі, давай швидше адресу. – Шерлок підхопився та попрямував до їхньої з Вільямом спальні, де вони ховали свою зброю.
Передчуття тривогою різало груди Вільяма зсередини. Він пішов за Шерлоком, щоб пришвидшити їхні збори. Схожа атмосфера була в цій квартирі під час завдання у Верміссі. Сховавши револьвери, Вільям прихопив свою тростину і синхронно вони вилетіли з будинку після того, як довідалися, де живе та жінка. Кожна хвилина була на вагу золота.
Сідлаючи коней, Шерлок подумки молився, щоб вони встигли. Ця історія і так забрала життя багатьох невинних, вони повинні врятувати бодай когось.
Пил під копитами розвіювався дорогою, сутінки поглинали долини та міста, а рішучість чоловіків підтримувалася адреналіном, що бив у їхніх скронях. Ця ніч повинна стати вирішальною, а долі декількох людей залежатимуть від їхніх рішень. Стискаючи в руках вуздечку та підганяючи коней уперед, Вільям був готовий зустрітися з тим пустим поглядом особисто.