Work Text:
Я не люблю друїдів. Навіть не те, щоб друїдів як таких… Але закриті організації, що збирають сиріт з вулиць і виховують їх в дивних ідеологіях (ще й дають їм усілякі специфічні зілля), дуже вже нагадують мені про те, чого я вдосталь побачила, як працюючи в тюрмі, так і перевозячи сумнівного походження товари з між Людсьим і Дворфським королівствами. До речі, та публіка, що мені доводилося зустрічати в обох цих місцях, трохи говорить селестіалом, цікавий факт.
Але Коло Каштану діяло легально, і не мені було починати з ним боротися, не маючи кращої альтернативи щоб запропонувати… Хоча треба буде приглянути за ними.
Зараз нам треба було розібратися з тим, що хтось з друїдів навертає тих самих сиріт до служіння Князю Чуми, що точно ще гірше. Тобто, архібандруї казала, що і так про все знає і що ми маємо негайно вбити винного… А я розумію, що ми маємо в усьому розібратися. Самовпевнені поспішні висновки до добра не доводять… Якщо це принаймні вони, а не просто бажання «підсадити» конкурента – ну так, теж типова історія для такої публіки, та й не лише для неї.
« – Проводили якось відбір на посаду найманого вбивці Корони, до останнього випробування доходять троє кандидатів…
– Він вбив свою дружину стільцем. Я вже чула цей анекдот тричі. Сьогодні.
– Вона ж ніби…
– Вона вбила свою дружину?
– Може й так.»
« – Я б лишилася на ніч. Можливо, ми ще щось зможемо дізнатися.»
Подивитися на ритуали, спробувати зрозуміти, що вони практикують… А може, і спробувати зрозуміти… Я відчуваю щось в місцях сили, хоч це й не є добром чи злом. Може… Це до чогось мене призведе?
« – Ви не можете робити це в обладунку. Тонкі матерії не проходять через метал.»
Зате метал відбиває світло. Так само, як місяць. А ще я вчилася відчувати обладунок… Ну, не як власну шкіру, скажімо, але як простий одяг.
Паладінів деяких орденів, кажуть, вчать в обладунку і спати, і митися, і любити свого партнера якщо орден не вимагає целібату. Але я ніколи не була в паладінському ордені. Я вчилася релігії в храмі, але обходиться зі зброєю і спорядженням – тільки що при храмі й не вчилася.
Але навіть як простий одяг, мабуть, обладунок все рівно не підходить, щоб прийняти позу равлика. Тому пробую роботи дихальні вправи, але в результаті просто забиваю. Дурня якась. Пробую замість цього повторити той танець з вівтаря біля Хмарного, але я занадто роздратована для цього.
А далі… Далі відбулося багато усякого, і зараз ми вступаємо в бій з зеленим драконом. Не я люблю друїдів.