Work Text:
Отче наш що єси на небесах, нехай
святиться ім'я твоє...
.
.
Огидно над головою стукав годинник.
Тік.
Так.
Тік.
Та-
Гумова кийка вдарила по спині. Від сили удару, він би відлетів в стіну, якби вже не був до неї притиснутим. Перед очима забреніли зірочки.
Тік. Так. Тік. Так.
Отче наш, що єси на небесах...
— Та что ты там блять бормочеш?! Признайся уже, сука! — Признатися. В чому? Він забув, йому вже говорили, в чому він винний, але та провина була такою чужою та неправдивою, що вилетіла з мозку.
.
.
нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя,
В руки сунули папери.
Підписуй.
Підписуй.
Під. Що? Підписуй.
П
І
Вони сказали, що Міша у них.
Якщо він не підпише сина вб'ють. Катуватимуть його. Нашкодять.
Що?
А він у них?
А раптом ні?
А раптом так?
Він чув дитячі крики. Це галюцинації? Сусід по камері дивний. Він багато говорить, питає. Його рідко ведуть на роботу.
Йому не можна вірити?
Виявилося, останній тиждень йому наснився. Так сказали. Що?
Синці на спині реальні. Чи ні?
Не хочеться питати.
На стіні вишкрябані імена. Не читаються.
Читається лише малюнок.
С. мерт Н
Л._- люб_-_ О
О. 0-0-о.а. С
Н. ні.ін.ні.ні. Л
Слон. Сло.. в.о.
Хочеться додому.
Він писав листи, писав, писав. Відповіді не давали, казали, їм не надходять. Сім'я відмовилася від в'язня. Всі, мовляв, так роблять. Нікому не потрібні злочинці.
Брешуть, суки.
Брешуть, брешуть, брешуть.
Він підставив кохану. .
..
...
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
і прости нам провини наші,
Спина боліла. П'яту годину носили в'язки деревини.
Холод, страшенний холод, він морозив кістки, пальці на ногах німіли, від болю їх ніби обдавало жаром.
Хотілося кричати, кричати, кричати, кричати. Хрипле дихання виривалося.
Бігти... Бігти звідти. Він пробував, стало лише гірше. Здавалося, в моменті, йому зламали ребра.
Краще б зламали. Сніг. Він терезів від холоду, здається.
Жаром обдавало тіло. Це брехня... Яка це все брехня. Хтось побіг.
Постріл. Кров текла по білині. Запах металу. Крики.
Крик. И.
Людина волала. Він ще живий.
???
!!!!!
Заткнути вуха. Не чути. Не чути. Не.
Постріл.
Постріл.
Постріл.
Крик обірвався.
Господи. Господи, за що.
Кайдани стискали зап'ястя.
Хотілося вигризти жили. Інстинкти не давали.
Тваринні інстинкти, єдине чому він живий.
Перегризти собі артерії.
Виходило лише битися головою об стіну. Він не втрачав свідомість.
Малюнок різав око.
Слон. Слон. Слон.
С.Л.О.Н.
Холод. Він різав різав різав.
Р.
І.
З. Холодно вночі. Вдень. Дуже холодно.
Хотілося їсти.
Слова пливли в голові, його просили підписати.
Що?
Він підписував. Крики не затихли. Це все в голові. В сусідній камері хтось повісився.
Як?
Об що?
Теж хочеться.
А що він підписав?
.
.
як і ми прощаємо винуватцям нашим;
і не введи нас у спокусу,
?
Що він бляха підписав.
Він клявся, це були не його думки. Це. Не. Він.
Чому не кажуть що він підписав?
Людей стало менше. Нові знову з'явилися.
Пам'ять билась уривками,
Це не його розум?
Різати. різати. різати.
Він знайшов уламок скла.
Не вистачило сил засунути його в горлянку. Сука.
Сука
Сука.
Який він ідіот. У нього був шанс на порятунок. Він не зміг.
С. мерть. Н
Л._- люб_-_ ов О
О. 0-0-о.а. господь. Л
Н. ні.ін.ні.ні. наган. С
Розшифрувати ребус було невчасно.
.
.
але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є Царство, і сила, і слава,
Отця, і Сина, і Святого Духа,
.
.
Руки зав'язали за спиною.
Прощавайте. Боже спасіння.
Божа кара? За що.
За що.
За. Який в цьому сенс.?.?.
Знову холодно. Він може дихати.
Ні.ні.ні. бігти.
Куди. Під ногами щось хлюпало. Це кров.?Це сніг.?
Постріл. Постріл.
Отче наш...
Він біг, біг так як міг. . .
І стало в раз так спокійно. Бо все буде гаразд, бо він врятований, бо думки врешті ставали в повноцінні шматки.
Уривчаста пам'ять нагадала про все пережите, якби ж то числа пригадалися. Він повернеться додому, там буде тепло.
По тілу плив жар, найприємніший, він міг бігти так до іншого континенту, він летів.
Наче птах, якого випустили з клітки.
Морозне повітря лоскотало легені, вони поростали кригою й танули в секунду. Зимовий день раптом став літнім і Господь Бог приймав його в обійми, чув прощення. Він майже вдома, він біг дні і ночі. Невидимий, невразливий. Він не був матерією, він став примарою всіх тих, хто не втік, став циркачем, що приборкав СЛОНА, руки розв'язалися і він полетів. Сміх не було сенсу стримувати, він реготав, бо ще трохи і притисне до себе сина. І напише стільки пісень, що не насниться нікому, і вкладе всю ту біль в рядки та сонети, в літери, в цифри, усі цифри що він забув, він пригадає. І найщасливіша це була мить, він летів і кров перетворювалася його на вино, і тіло на хліб, і долав кілометри, мов перелітна птаха, що летіла додому, в рідне гніздо, щоб пробути там до смерті і ніколи в переліт не вертатися. Він очолював ключ, він вдихав і зиму, і весну, і літо і осінь, і наповнював польотом увесь союз, і Європу, і далеку Америку, яка наврядчи існує. О, Америко, якби ж ти тільки була реальною, ти б бачила увесь той біль що він скинув у польоті.
Текло вино лісами і полями. І хліб у землю закопали, птахи летіли в переліт.
нині і повсякчас, і на віки віків.
Амінь.
Амінь, господи
Амінь.
Амінь.