Work Text:
Життя Сіріуса Оріона Блека ніколи не було легким, але цього разу все вийшло далеко за межі звичного хаосу. Як він мав із цим впоратися? Його молодший брат, його милий, дорогий Реджі, лежав непритомний у гоґвортській шкільній лікарняні через кляту чорну магію одного озлобленого гівнюка на ім'я Северус Снейп.
— Що ви маєте на увазі під поцілунком справжнього кохання? — вибухнув він, щойно мадам Помфрі, з усією терпеливістю, яку дозволяла її робота, пояснила ситуацію.
— Саме те, що я й сказала, містере Блеку, — відповіла медсестра тим приреченим тоном, який зазвичай приберігала для особливо драматичних учнів.
— Цього не може бути, цього не може бути, цього не може бути, — почав міряти кроками кімнату Сіріус, люто запускаючи руки у своє волосся. Джеймс, Ремус і Пітер спостерігали за ним, а їхні вирази обличь варіювалися від розгубленості до ледь стримуваного сміху.
— Сіріусе, заспокойся, — спробував Ремус, який завжди намагався бути голосом розуму.
— Як я, в біса, маю заспокоїтися, Муні?! Ти хіба не розумієш, що це означає?! Що я маю дозволити якомусь незнайомцю поцілувати мого непритомного брата! Мого маленького братика! Дитину, яку я виховав, бо моя люба матуся була надто зайнята тим, що топила своє горе у дорогому вині та скреготала зубами через нескінченні пригоди мого татусика!
Джеймс, завжди вірний друг, кивнув із награною занепокоєністю.
— Тут на кону стоїть згода, Гультяйчику.
— Саме так! Ти розумієш! Мій солодкий Реджі став жертвою закляття того малого жирновосого виродка, і а тепер йому потрібен поцілунок, щоб прокинутися!
— Ну, нам треба знайти когось, хто справді кохає його... — несміливо озвався Пітер.
— Авжеж, Червохвосте, чому б мені просто не зайти до Великої зали й не заверещати на всю горлянку: «Хто закоханий у мого брата?» — глузливо мовив Сіріус, схрестивши руки.
Ремус зітхнув.
— Можливо, у Реґулуса є хтось особливий.
Сіріус клацнув пальцями, раптово осінений жахливою і геніальною ідеєю.
— Міні-Міус!
Усі троє витріщилися на нього.
— Вибач, що? — запитав Джеймс.
— Ой, та годі, це ж очевидно. Вони вічно разом, постійно про щось шепочуться, Кравч дивиться на нього так, ніби він сенс його життя. Він мусить його кохати.
Тож вони рушили на його пошуки. Барті був у бібліотеці з двійнятами Розьє — досить незвична компанія.
— Кравче-молодший, ану бігом сюди.
— З Реґом щось не так? — миттєво підвівся Барті.
— Та як сказати. Йому треба поцілунок справжнього кохання, щоб прокинутися. А ти кохаєш його!
Барті глянув на нього так, ніби той щойно сказав найдурнішу річ у світі. А оскільки це був Сіріус, то таке було цілком імовірним.
— О ні, ні, ні. Я лише відволікатор, Блеку.
— Хто-хто?
— Я не справжній хлопець твого молодшого брата.
Сіріус відчув, як його душа покинула тіло.
— А хто ж тоді?
Барті знизав плечами з лукавою усмішкою.
— Я б сказав… Поттер.
Сіріус кліпнув. Повільно, він повернувся до Джеймса, який принаймні мав совість зробити винуватий вигляд.
— Ти?!
— Е-е… сюрприз.
— Ти і мій брат?! Мій найкращий друг і мій маленький братик?!
— Ну, коли ти отак кажеш, це звучить дивно...
— Бо це і є дивно!
Джеймс поклав руку на плече Сіріуса.
— Гультяйчику, старий, розслабся. Я збираюся розбудити його, а потім ми зможемо обговорити моє неминуче вбивство.
— О, це само собою зрозуміло, зрадницька ти рогата скотино!
Але зрештою Сіріус дозволив Джеймсу нахилитися й поцілувати Реґулуса. І коли його молодший брат розплющив очі, першим, на кого він подивився, був Джеймс.
— Тільки не кажи, що це справді спрацювало... — пробурмотів він, приголомшений, але задоволений.
— Ти прокинувся, моя маленька зіронько, — відповів Джеймс, широко всміхаючись.
Реґулус насупився й легенько штовхнув Джеймса в груди.
— Не називай мене так на людях, Поттере.
— Але ж тобі подобається.
— Я терпіти цього не можу.
— Брешеш. Глянь на це щасливе личко.
Реґулус спробував насупитися ще сильніше, але його вуха почервоніли. Сіріус відчув, як у нього підскочив тиск.
— Ох, Мерлінова борода, вони дивляться один на одного очима-сердечками!
Реґулус розгублено кліпнув.
— Сірі, що...
— Ні, не говори! Не хочу нічого знати! Я вчиню вбивство! Я сяду в Азкабан, і воно буде того варте!
Але поки Сіріус продовжував битися в істеричному припадку, Реґулус просто зручніше влаштувався в ліжку і, усміхнувшись, взяв Джеймса за руку.
— Я ж казав, що він дізнається в найгірший можливий спосіб.
Джеймс грайливо поцілував його у лоба.
— Воно того варте.
А тим часом в іншому кінці кімнати Сіріус будував план помсти. Ох, Поттеру це так просто не минеться!
Кінець.