Work Text:
На чорному небі - ані зірочки. На сільських вулицях темно, хоч око виколи.
Десь у пітьмі загавкав-завив собака, йому відповіли сусідські, піднімаючи ґвалт на всю вулицю. У чорноті з'явився сяючий прямокутник відчинених дверей.
- Ану цить, іроди! - рознісся чоловічий голос.
- А ти не лайся у праздник! - смикнула його жінка.
По іншу сторону тину, на дорозі, наляканий цим галасом Уйон спробував міцніше вчепитися за талію Сана. Це було непросто - їх розділяв чималий кошик, з-під накривки якого доносилися запахи, які по черзі будили всіх місцевих собак, повз яких вони проїжджали. Верхи. На коні.
Міський житель Уйон коней бачив хіба у контактному зоопарку, але щоб підібратися поближче до Сана, погодився на цю авантюру: їхати вночі на коні. У церкву.
Думки Уйона були далекими від тих, з якими прочани відвідують святі місця.
Він ще трохи посовався, щоб зручніше вмоститися на широкій теплій спині коня.
- Ти мені в спину прутиками колеш, - надувся Сан. - Краще давай мені.
Уйон, прибалдівши від нежданого щастя, блискавично збагрив свій незручний вантаж, а сам притиснувся до Санової спини, обвив руками його талію. Добре... Недаром місцева ворожка сказала йому (за піднесене відро води), що ця ніч найкраще підходить для виконання бажань.
А Сан думав, що зараз біля церкви буде купа людей і машин, що треба ще буде Чайку десь припнути і взагалі, краще б він узяв воза.