Work Text:
- Юнхо, потримай. - Йосан тицьнув йому пласку коробку з коричневого картону.
- Га? А що там? - схожий на ретривера високий хлопець одразу ж знаходився її перевіряти. - Піца?
- Тс-с-с. І менеджеру ані слова! Заховай під футболку!
Юнхо кілька разів кліпнув, перш ніж повільно кивнути. Йосан зроду-віку не мав секретів.
Коробка була легкою, тому він без проблем сховав її під одягом. Кілька разів постукав по ній, веселячись від глухого звуку, яке нібито видавало його тіло.
Вони спустилися на у хол, коли на них несподівано налетів один із співробітників компанії, пана Пака.
- Йосан, Юнхо, ви додому? Не бачили раптом сьогодні нікого з такою картонною коробкою, як від піци?
Йосан встиг зробити Юнхо страшні очі і прикласти палець до губ, перш ніж сонячно усміхнутись:
- Нічого такого, - майже проспівав він, смикаючи Юнхо за руку і розвертаючись до виходу. - Ми пішли, до побачення, гарного вам дня!
Юнхо здалося, що його тягнуть на буксирі, ще й ця коробка, затиснута резинкою спортивних штанів, почала болюче впиратися гострим кутком, він спробував її прилаштувати зручніше, і незчувся як та вислизнула і впала на тротуар.
Йосан перелякано схопив її, і притиснувши до себе, побіг до припаркованого неподалік таксі.
- Юнхо!!! Швидше!!! - покликав він звідти.
- Я й не знав, що він так вміє гучно кричати, - пробурмотів той, підтюпцем підбігаючи до авто.
...
Менеджер Кім як раз збирався покинути своє авто, як у нього з витріщеними очима вскочив пан Пак.
- За тим таксі! - скомандував він, тикаючи пальцем у вітрове скло. - Негайно! Це питання життя та смерті!
Менеджер Кім був спокійною людиною, стійкою до стресів, завдяки чому і міг успішно виконувати свою роботу з нянчіння восьми великокаліберних невгамовних дітей. Він з поваги до старшого колеги (сам працював лиш три місяці) не став питати зайвого.
- Нічого, ми перехопимо їх біля гуртожитку, - гарячково сказав пан Пак, коли таксі, яке вони переслідували, відірвалося на світлофорі. - Ми встигнемо.... Маємо встигнути...
Менеджер Кім ніколи ще не бачив настільки знервованої людини, тому ризикнув запитати:
- Пане Пак, то що відбувається? Когось викрали? Можливо, потрібно зателефонувати правоохоронцям?
- Викрали! Викрали!!! - голосив старший колега. - Поцупили з кімнати відпочинку гру в "Мафію"! Запам'ятай, це - найнебезпечніша гра у світі!