Work Text:
Я можу пригорнути тебе крилами свободи
або доторкнутися нарешті до твоєї теплої руки
бо ти живий
а я — ні.
Я демон, я вбиваю людей щодня
бо така у мене доля ходячого мерця
а ти такий кумедний, Акі
нехтуєш життям заради якоїсь помсти
і куриш цигарки щоночі
бо нічого тобі втрачати
бо скоро залишиться від тебе лиш... а що ?
Напевно, лиш думки мої
про твої очі сумні
про вчинки безглузді після яких тебе не буде
коло мене
твого ангела, який би все одно вкоротив твоє життя
бо між нами можуть бути мінімум — метри
а максимум — міліметри
страху мого,
що губи мої торкнуться твоїх
і тоді на секунду ми відчуємо щось приховане і таємне,
а потім час вкраде тебе у мене
хоча, по суті він уже це зробив
бо ти не дуже життя своє любив
хотів знову цієї помсти
і ні, мені не зрозуміти
бо я не знаю хто я
чи ангел в котрого вірять малі діти
котрий береже усі таємниці світу
чи демон в котрого вірять дорослі
котрий краде їх душі в пекло.
Я сам не знаю
я заплутався остаточно,
але одне можу сказати точно:
— Акі, моє кохання, ти єдине
будь ласка, не йди від мене цієї днини
побуть хоч трохи біля мене
тільки без доторків
без слів
просто в тиші
ти і я
та весь світ
нехай хоч на секунду завмира
аби ми насолодилися цією миттю сповна.