Work Text:
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
― Тоя, я... ― він ікнув і горло скував біль. ― Клянусь богом, це ні хріна не смішно! ― ридання відлунювало від чотирьох стін спальні (не його спальні, вона ніколи не була його, тут нічого не було його). ― Трясця... Просто повертайся додому, будь ласка! Я ненавиджу тебе, як ти міг так зі мною вчинити?! Це не якийсь веселий пранк чи щось таке, ти довбаний ідіот! Просто...
Двері заскрипіли, відчиняючись, треба було знайти когось, хто б змастив їх.
― Яструбе? ― голос його Куратора звучав сердито. Проте це не було чимось новим, вони завжди були злі на нього.
― Я... я просто...
― Твоє тренування почнеться за десять хвилин, тож раджу припинити дуріти і приготуватися. Ми дали тобі цей телефон, щоб ти був з нами на зв'язку, а не відволікався.
― ...Так, пані.
Біп
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
― Ти не мертвий, ― це було сказано як факт. Щось, що має бути загальновідомим. ― Я знаю, що ти не помер. Як ти можеш бути мертвим? Ти ж дитина! ― цього разу він говорив тихіше, не бажаючи засмучувати свого нового Куратора. Якби ж тільки він міг зачинити двері. ― Я... Я знаю, тобі не подобається, коли я тебе так називаю, але все ж. Будь ласка, повертайся, без тебе тут нудно...
Він чекав на відповідь.
Так, ніби вона справді могла прийти.
― Я... У мене новий Куратор! Їм довелося знайти нового, бо стару я випадково осліпив на одне око. ― він вирішив, що Тоя повинен бути в курсі подій, коли повернеться. ― Я не хотів цього, я казав їй припинити, що це боляче, але вона не слухала!
Коли Тоя повернеться, на нього чекатимуть великі неприємності, принаймні, Яструб не буде один.
― Я не думаю, що мені подобається мій новий Куратор, він завжди спостерігає за мною і завжди підходить занадто близько. Так само, як я до тебе. ― засміявся він. ― Ти завжди казав, що я не знаю, що таке особистий простір.
Це тому ти інсценував свою смерть?
Біп
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
Чому він нічого не каже? Він же знає, що хоче сказати.
― Коли ти повернешся?
Чи ти повернешся взагалі?
Люди в коридорах розмовляють, він не може розібрати, про що. Люди в коридорах завжди розмовляють. Навіть вночі.
Але це краще, ніж у Тихій кімнаті. Він нічого не чує в Тихій кімнаті, наче хтось накрив його крила товстою ковдрою, а у вуха вставив беруші. Він ненавидить, коли його там замикають.
Ти ж повернешся?
Біп!
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
Видих.
― Чому я не видалив твій номер в той день, коли мені сказали, що ти помер?
Чому він продовжує ставити запитання, на які, він знає, не отримає відповіді?
Біп
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
― Вгадайте, хто отримав власну квартиру! Це достойно захопленних вигуків?!
Він міг чути сусідів, як текла вода в трубах. Все було таким новим. Таким недоробленим. Це боляче. Його крила боліли.
― Ах, з тобою не цікаво!
Він поклав телефон на дерев'яний обідній стіл.
― Ти можеш повірити, що мені нарешті вісімнадцять? Я тепер можу, типу, легально займатися сексом. Б'юся об заклад, ти заздриш цьому.
Треба було розпакувати лише дві картонні коробки, у Яструба було небагато речей. Більшість цих речей він успадкував після Тої, Яструб завжди вважав дивним писати заповіт у такому юному віці.
Певно, це себе виправдало.
― Це також означає, що не буде ніяких Кураторів, що надирають мені дупу через кожну дрібницю і всюди переслідують мене. Я можу вмикати голосно музику! Можеш в це повірити? Я досі не можу змиритися з тим, що можу просто вмикати My Chemical Romance на повну гучність і не бути покараним. ― наскільки безглуздо це пролунало, коли він вимовив це вголос? Він знав, що його дитинство було ненормальним, але наскільки ненормальним було вище його розуміння.
― Ти заздриш, чи не так?
Він розпакував коробку з одягом, більшість була йому завелика. Він відчував відлуння від своїх дій у кожній пір’їнці. Його крила боліли.
― Так, ти заздриш! ― видихнув він. ― Ти завжди був таким емо...
Він пішов складати одяг у незнайому шафу в незнайомій спальні. Його спальні.
Що б зробив Тоя, якби був тут?
― Якщо ти привид чи щось подібне, ти, мабуть, просто... валявся б на дивані, спостерігаючи за тим, як я роблю всю роботу. Не так вже й відрізняється від живого тебе, а?
Крім того, що я тебе не чую.
― Я сумую за твоїм голосом.
Нагадай, як він звучав?
― ...Вибач, що не часто дзвонив, я був зайнятий геройськими справами. Іноді геройство ― це така суцільна морока, розумієш? ― він простогнав і голосно поскаржився, бо тепер він міг це зробити.
― Так багато клопоту, що я... майже забув твій голос. Ха, знаєш, взагалі-то я дзвонив саме тому, що хотів його почути. ― він повернувся на кухню. ― Я хочу почути його знову, коли зможу.
Біп
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
Біп
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
Біп
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
Біп
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
Біп
"Хей, ви подзвонили Тої Тодорокі. Я, скоріш за все, зараз не зайнятий і просто не хочу відповідати на ваш дзвінок, але не сприймайте це на власний рахунок. Якщо ж ви Ендевор, сприйміть це на власний рахунок і з’їбіть нахуй."
― Дабі трохи нагадує мені тебе, знаєш?
На вулиці дощ. Його крила намокли.
― Типу, такий же гарячкуватий, нахабний і все таке. І в нього вогняна примха. Хоча його вогонь блакитний. Ти хоч знаєш, який крутий блакитний вогонь?
Диван скоро теж намокне, якщо він не пересяде або не перевдягнеться.
Він не хоче рухатись.
― Але він ще й скалка в дупі.
Гримить гучний удар блискавки, змушуючи його пір'я тремтіти. Спалахує світло.
― Типу, величезна скалка в дупі. Я щойно повернувся із зустрічі Ліги, надворі жахливо. Йде дощ. Ненавиджу дощ, мої крила стають важкими і мокрими, а потім я розношу воду по всій квартирі. ― він перевернувся б, якби міг, ця поза не така вже й зручна. ― А тепер ще й мій диван просякнутий водою. Просто охрініти.
Йому потрібно випити.
Він встає, якось незграбно (перекинувши склянку, ніби довбаний ідіот). Напитися було важливіше ніж відпочити.
Його холодильник був майже порожній, він думав про те, щоб з'їсти залишки смаженої курки, яку він купив у KFC на днях, але що тоді він буде їсти на вечерю завтра? Він не такий вже й голодний.
Він не хоче того дорогого вина, яке йому подарували чортзна-хто чортзна з якої нагоди. Він не любить дорогі речі, вони для нього як щось заборонене. Зазвичай він любить порушувати правила, але це ніколи не стосувалося дорогих речей. Хіба що вони блискучі. Він любив блискучі речі.
Ще раз, чому він тут?
Він знизав плечима і взяв пляшку вже відкритої горілки, яку теж не знав, звідки взяв. Може, вкрав з бару Куроґірі.
― Хай там як, ― він налив горілку у високу склянку, ― мені знову сняться кошмари. Не такі, як ті, що снилися, коли ти був тут, ці про... тебе.
Яструб пройшов по мокрих слідах назад до дивану.
― Не знаю чому, але це відстій.
Він, напевно, завтра застудиться.
― Чому я не помер разом з тобою?
Біп
Максимальний час досягнуто.
Дабі > Спалена курка
[03:45] Дабі: я не скалка в дупі (чернетка)
[04:00] Ви бажаєте видалити чернетку? [ТАК/НІ]
>[ТАК]