Work Text:
Крик, який я почув зі своєї кімнати, змусив кров похолонути в жилах. Перша думка: Кім відбив собі палець, зламав ногу, звернув шию, випав до біса з вікна, тож я покинув напризволяще киплячий чайник та побіг на звук, переляканий до смерті. За ці дві секунди шляху, які я подолав у три кроки, припущення найгіршого тривожною чергою з’являлись та заміняли одне одного. Від останнього, не найгрішого, мене ледь не трусонуло: а що як Кім отримав лист з відмовою від омріяного університету? Я вже отримав відповідь з університету Грінченка про вступ на факультет історії, тоді як Кім з нетерпінням чекав затвердження з університету Богомольця. Заради бога, ми вже обирали квартиру, яка була б в ідеальній відстані від наших навчальних закладів! Не може бути щоб доля отак нас обламала. Зламати шию набагато гірше, але зламані плани теж надії не вселяли.
Я залетів в кімнату, ніби окропом облитий, очікуючи кривавої сцени тілесних ушкоджень або нескінченних потоків сліз (що стало б останнім кроком до повноцінного серцевого нападу), проте Кім сидів за моїм столом та з шокованим виглядом обличчя витріщався в мій мобільний. Я насупився та відкрив вже було рота, щоб прочитати йому лекцію про жахаючі крики та порушення особистого простору, як тут він видав:
— Це що, Тейлор Свіфт у тебе в плейлисті?
Я одразу відкинув ідею щось говорити, щелепа зімкнулась зі звуком клацання зубів один об одного. Я знав, що кожне моє слово буде використано проти мене.
Кім дивився на мене так, ніби дізнався, що я йому зрадив. Або копнув Черчилля. Або виявився російським шпигуном, який збирається відправити всю його сім’ю на заслання в Сибір, як у старі-добрі часи Союзу. Або все разом.
Як сказали б американці, uncalled for.
— Ем… — я жалюгідно спробував виправдатись, і зміг видусити із себе лише незрозуміле плямкання. Чудово. Зробімо цю ситуацію ще більш абсурдною.
— Це все, що ти можеш сказати на свій захист? — Тон Кіма був холодним, майже жорстким, обличчя набуло нейтрального виразу; я розумів, що він жартує по грайливим бісикам в його очах (хоча б частково), але не міг не відчути тугий клубок нервів внизу живота. Це всього лиш Тейлор Свіфт, заради всього святого! Власне це я йому і сказав. — Всього лиш Тейлор Свіфт? Всього лиш? Це зрада музичного мистецтва! Це богохульство перед музами! Це…
— Це каже людина, яка слухає треп-метал, — я закотив очі на його награну драматичність. — Там навіть нот немає, це просто хтось довбе по усіх можливих поверхнях та дуже завзято грає на гітарі.
— Та як ти смієш, — він приклав руку до грудей, очі розміром із блюдця, — я думав, ми маємо щось спільне, а ти…
— Я слухав це лайно тільки тому, що сумував за тобою, і мені не соромно в цьому зізнатись, тепер в мене немає сенсу тримати це в своєму плей-листі.
— І ти замінив це на Тейлор Свіфт. Я міг би зрозуміти все, буквально будь-що, але Тейлор Свіфт? Чуваче…
— Не називай мене “чуваче”, — я скривився, — наші стосунки вже давно вийшли за межі “чуваків” та “бро”. І також, “будь що”? Впевнений? — я хитро посміхнувся. — Вочевидь, ти ще не дійшов до пісень One Direction.
Це змусило Кіма скочити зі стільця та впасти на підлогу, кінцівки розкидані в усі боки, мій телефон досі стиснутий у його руці. Очі закриті, волосся скуйовджене, щоки налиті яскравим рум’янцем, на тілі моя футболка — він виглядав, як янгол з небес.
— Ти вбив мене, — прохрипів він. — Куля в лоба, Артеме. Я не очікував від тебе такої зради. Лише кохання приносить стільки болю.
— Ти зараз процитував Палому Фейз.
Кім на це заскиглив, і я перестав стримувати сміх. Більшість часу Кім здавався неприступною вежею, яку потрібно завоювати вогнем, залізом та кров’ю, щоб дістатися скарбу. Та чим далі ми рухались у наші відносини, тим частіше він просто підіймав браму, варто мені було постукати. Він сміявся, дозволяв собі бути по-дитячому щирим та потурав кожному своєму бажанню, будь то обійняти мене посеред гри у ФІФА, чи вийти серед ночі в магазин, бо йому хотілось шоколаду. Я радів цьому, і беріг у пам’яті кожен із таких моментів. Я навіть взяв у тата його плівковий фотоапарат, щоб ловити ці миті об’єктивом і потім переглядати фото та згадувати, якими щасливими ми були. Такі вибрики були нечастими, проте я радів як ідіот кожен раз, коли Кім виходив за рамки свого звичного образу та був просто дурним підлітком, який знайшов мейнстрімну попсову музику в телефоні свого хлопця.
Я кохав його до нестями.
Я підійшов до нього та опустився на коліна біля його голови, з посмішкою розглядаючи його обличчя зверху вниз. Груди рівномірно підіймались та опускались, на обличчі жодного натяку на тривогу — розслаблений та вільний, як птах. Його повіки ніжно тріпотіли, і мені хотілось відчути це на своїй шкірі. Я нахилився та притулився губами до злегка розтулених губ Кіма, відчувши власними губами його видих та м’який дотик вій на підборідді.
— Варто було подаватись в театральний, — ледь не промуркотів я прямо йому в губи, насилу перервавши поцілунок, — сцена по тобі так я плаче.
— Ти перебільшуєш мої таланти, — відповів Кім з кривою посмішкою, — але серйозно, чому Тейлор Свіфт?
— Мені подобаються її тексти, вона гарно пише лірику. І в неї завжди стільки соковитої драми, ти не повіриш.
— Ти зовсім як стереотипний ґей, — Кім захихотів, і я не міг стримати посмішки від його зморщеного носа, — слухаєш настільки жвачну попсу, що тобі місце між 12-річними дівчатками.
— Що ти маєш проти 12-річних дівчаток?
Кім нарешті піднявся з підлоги і сів переді мною, його пальці заплутались у волоссі на моїй потилиці, а обличчя було так близько до мого…
— Нічого, — Кім заговорив тихіше, з-під повік дивився на мої губи, від чого мене кинуло в жар, а потім знову засміявся: — Але ти такий жалюгідний.
— Ти ж клюнув на це, чи не так?
Під його гучний сміх та вереск я повалив його на підлогу та врешті нормально поцілував, Кімові руки притягували мене ще ближче, тіло тягнулось до мого, аби притулитись якомога тісніше. Все було ідеально. Він ідеальний. Я сподівався, що так буде вічно.
— Бляха, чайник! — згадав я та побіг на кухню, де вже чулось шипіння пролитої на розігріту плиту води. Кім сміявся, голосно та щиро, від чого моє серце стискалось від любові до нього. Він звичайно ніколи мені не забуде та не пробачить Тейлор Свіфт у плейлисті, але бути з ним того варте.