Work Text:
У порожніх залах і напівосвітлених вітринах панувала тиша, яка перетворювала темний музей на щось подібне до священної землі. Це була тиша водночас тендітна, як найкрихкіший з артефактів, і міцна та непохитна, як каміння, з якого складалися деякі великі експонати.
Тиша була настільки важкою, що тиснула на плечі Діани, мов шари мокрої вовняної ковдри; фізична вага, через яку було легше залишатися нерухомою, ніж поворухнутися. Це було вельми доречно, враховуючи, що Діана чекала на появу своєї цілі вже понад чотири години.
Її комунікатор затріщав.
— Статус? — запитав хрипкий голос.
Діана двічі торкнулася пристрою у відповідь, не зводячи очей з крихітного срібного кубка, за яким їй доручили стежити. На вигляд він був незначним — просто ще одна старовинна чаша, побита й потерта, серед колекції схожих предметів. Кажуть, він також мав силу зцілювати хворих і отруювати здорових.
— Зовні теж нічого, — повідомив інший голос, молодший і бадьоріший. — Я нарізаю кола, і немає нікого, крім охоронців на патрулюванні.
Діана знову торкнулася комунікатора на знак підтвердження і продовжила спостереження.
Знайти місце для засідки було непросто. Планування музею було досить відкритим, а в залі з кубком не було зручних схованок. Проте дверний отвір був широким, а сусідня кімната мала вхід до службових коридорів, призначених лише для персоналу.
На жаль, двері розташовувалися в кінці службового коридору і відчинялися всередину, тож Діані довелося забитися в кут, щоб бачити крізь них, не відчиняючи двері ширше, ніж необхідно. Стіна коридору впиралася їй у спину, ліве плече було затиснуте в тісному проміжку стіни перед дверною рамою. Скроня притиснута до одвірка, шия вигнута так, щоб бачити крізь щілину лише лівим оком.
Тупий біль оселився в м’язах шиї ще годину тому, повільно тягнучись до черепа своїми гострими пальцями. Поки що це було лише попередження про те, наскільки необачно залишатися в такій позі довго. Проте Діана знала, що з часом біль стане нестерпним. Вона була не новачком у засідках і вмінні завмирати, але була б не проти закінчити з цим якомога швидше.
Очевидно, Флеш думав так само.
— Скільки ще, Бетсе? — запитав він через зв’язок. На його боці свистів вітер — ознака того, що він робив чергове коло на швидкості, яку люди не здатні сприйняти. — Час їхньої появи вже минув.
Запала довга мовчанка. Потім Бетмен пробурмотів:
— Ще годину. Перезмінка через п’ятнадцять хвилин.
— Слухаюсь, — відповів Флеш.
Діана ще раз торкнулася комунікатора.
Минав час; музейна тиша то розтягувала, то стискала хвилини так, що їх було важко відстежити. Щоб убити час, Діана розглядала експонати навколо кубка, намагаючись розгледіти якомога більше з такої відстані та при слабкому світлі. Вона ні на мить не відводила погляд занадто далеко, щоб не втратити кубок з виду; зрештою, вона бачила лише клаптик кімнати, бо не хотіла відчиняти службові двері сильніше.
Колекція інструментів для виноробства з Давньої Греції вражала: кошики, глеки, амфори і навіть велика репліка винного преса. Знаряддя, які були знайомі Діані ще з часів її життя на Феміскірі, тепер стояли тут як реліквії минулої епохи. Музеї іноді могли справляти гнітюче враження.
Діану пересмикнуло, вона зсутулила плечі, а по руках побігли сироти. Вона розправила плечі й обережно розім’яла руки, щоб позбутися цього відчуття. У такому новому та добре спроєктованому музеї не мало б бути протягів, але...
Стривай.
— Вперед! — гаркнув Бетмен їй у вухо.
— Що? — перепитав Флеш. — Що сталось...
Діані не потрібні були пояснення. Вона штовхнула двері й увірвалася до головної зали, кинувшись до вітрини з кубком.
Його не було. Між одним морганням і наступним, одразу після того протягу, кубок просто зник. Жодних слідів, жодного звуку, навіть скляний футляр, який мав би його захищати, залишився неушкодженим. Він просто зник.
Діана різко зупинилася за метр від вітрини, повільно обертаючись на місці, щоб оглянути кожен дюйм кімнати.
— Покажися! — зажадала вона. Її голос лунко розлігся по сусідніх залах на випадок, якщо крадій уже намагався втекти. — Я не хочу завдавати тобі шкоди, але мушу наполягати, щоб ти повернув артефакт.
З-за вітрини почувся писк.