Work Text:
Джеймсу завжди було легко в літаках, він міг відключитися де завгодно за лічені хвилини. За словами його тата, це був сімейний ген, що передався по материнській лінії. Реґулус, з іншого боку, ненавидів літати. Під час зльоту Джеймс побачив, як той здригається і з переляку вчеплюється у своє крісло. Джеймс, знаючи про його тривогу під час польотів, з усіх сил намагався залишатися бадьорим й піклуватися про нього, аж поки Реґулус зрештою не заспокоївся і не заснув.
З часом Реґулус став переносити польоти з перемінним успіхом — він або спав годинами, або не спав узагалі. На щастя, цей переліт видався спокійнішим за інші, і йому вдалося проспати майже три години.
На щастя, з того самого дня, як Реґулус переїхав до Поттерів, Джеймс завжди йому допомагав. Не мало значення, що вони тоді навіть не зустрічалися, Джеймс завжди наполягав на тому, щоб сидіти поруч із ним, попри протести Сіріуса. Сіріус, звісно, здавався, щойно Муні кликав його до їхніх місць.
Як завжди, після закінчення поїздки Реґулус ніколи не дозволяв Джеймсу говорити про те, що сталося в літаку, соромлячись того факту, що йому взагалі знадобилася допомога. Щоразу, коли вони опинялися на землі і Джеймс намагався дізнатися, як той почувається, Реґулус кидав на нього погляд, який змушував його замовкнути.
На щастя, тепер, коли Джеймс і Реґулус зустрічалися, Реґулус навіть не намагався опиратися Джеймсовій допомозі в літаку, як колись, а натомість піднімав підлокітник, щоб підсунутися до нього ще ближче.