Work Text:
Якби сторонній людині показати цю парочку, і запитали, хто тут старший, то... коротше кажучи, стереотипи шкідливі для вашого світогляду.
Чонін вже працює у офісі відомої музичної компанії. Щодня - стильний костюм з сорочкою, блискучі шкіряні черевики, у руці - незмінне американо з популярної кав'ярні. Дівчата вслід за ним шиї звертають (а потім не знають куди себе діти від його саркастичних коментарів). З першого погляду (і сторінки в інстаграмі) він був із тих, про кого кажуть "успєшний успєх".
Але іноді можна спостерігати, як у заплутаних коридорах "Пампарам інтертейнмент" він раптом зникає, наприклад, за дверима комірчини для офісної техніки, або пожежних сходів, або виходу на дах, або звуконепроникної кімнати для музикантів, або...
- ...В кімнату для перемовин цілих сорок хвилин не могла потрапити! - обурювалася працівниця калатаючи цукор у розчинній каві. - Потім звідти вийшов цей Чонін, запитав, що мені там знадобилося під час обідньої перерви!..
- Ну і нащо...
- Та дослухай! А от за ним хвилин через п'ять вийшов цей... Крістофер, - їй важко далося чужоземне ім'я. - Я до нього: "Що ти тут забув?", а він і каже: "Вів важливі перемовини" - і ходу від мене!
Всі присутні на офісній кухні притихли: кожен думав що б могло об'єднати цих двох на цілих сорок хвилин, бо більшої протилежності до Чоніна, ніж цей Крістофер, годі й шукати.
Він був схожий на людину, яка опинилася не в тому місці і не в той час. З одного боку, він працює у компанії довше, ніж добра половина її співробітників, але при цьому поводиться наче стажувальник у свій перший день, який через свою незграбність от-от спричинить катастрофу на зразок розлитої на принтер кави. Мішкуватий чорний одяг, вічний безлад на голові й дивакувата напівусмішка теж не збільшували його авторитет.
- А я ж казав! - аж вигукнув один із "кумась". - Казав вам, що бачив їх двох на вихідних, як вони на велосипедах у парку каталися! А потім... Потім - цього я вам ще не розказував - цей... Кріс йому ще й пластирі на коліна клеїв... З динозавриками! - додав він драматично.
- Ну і що він в ньому знайшов, - задумливо протягнув ще один член Таємного зібрання біля Кавоварки.
- Не мели дурного!
Тим часом предмет офісних пліток, Крістофер, нічого про них не відаючи (чесно), сидів на облаштованому як зона відпочинку даху "Пампарам інтертейнмент". Він чхнув, коли до носа йому прилипла бозна звідки принесена вітром пелюстка вишневого цвіту.
- Весна... - протягнув він, розглядаючи ту пелюстку.
- Тільки тепер помітив? - Чонін сів біля нього на лавку.
Кріс не відповів.
- Яке морозиво будеш? Ще не сезон, у магазині з тих, що не треба було добувати з льодорубом, були одне полуничне, одне шоколадне.
- Обери собі спочатку, - відповів Крістофер.
- Вічно ти так, - буркнув Чонін.