Work Text:
Багато хто вважає, що для ельфів келих вина чи кава з ромом – це те саме, що для інших рас бочка пива в п’ятницю ввечері. Межа того, що можна дозволити собі поза якимись дуже вже особливими випадками. І звісно ж ельфи не налигуються на честь захисту бісової дисертації і прийняття трохи менш бісової клятви так, щоб прокинутися в чужій кімнаті на підлозі, в неповних обладунках і зі слідом від священного символа на щоці після використання щита як подушки… Ні, ельфи – такі ж гуманоїди, як і інші, як хто (самі ельфи, в першу чергу) б від цього не відхрещувався. І кава з ромом в кав’ярні за розмовою про наукове і особисте – то лише кава з ромом в кав’ярні.
Так само як двоє хлопців за столиком не були зразком холодного розуму й ідеальної поведінки в повсякденному житті, зараз вони мало були схожі на служників культу. На цілком цивільному одязі виділялися лише підвіска-талісман в одного і важка фібула на пелерині в іншого, з загальновідомим неправильно зображеним півмісяцем. Закріплені так, щоб було легко зірвати і вхопити в руку. Не те, щоб зараз було треба… Але нехай буде.
Клірик зі своїми темно-синіми, майже чорними очима і волоссям і алебастрово-білою шкірою хоч був візуально схожий на служника Алури. Смуглий, з яскраво-фіолетовим (майже рожевим) волоссям і зеленими очима паладін був схожий бозна на що.
Власне, розмова за столом і йшла не про релігію. Якраз від бажання сказати, що «така була воля богів» обговорення і намагалося відійти.
– З тим, що це інша планета, все складається… Крім одного – чому вони ельфи? Вони там виникли, там еволюціонували мільйони, якщо не мільярди, років… І при цьому відрізняються від нас не більше, ніж мешканці материка, з якими ми розділилися, в географічній перспективі, зовсім нещодавно.
– Конвергенція? Тим більш якщо вони теж пов'язані з феями.
– Генетична? До того-ж, повір тому, хто знається на феях: інша раса, що походить від них, має бути чим завгодно, але не ельфами. Я навіть сумніваюся, що це можуть бути гуманоїди. Вони не люблять бути передбачуваними.
– А чи так вже вона генетично схожа? Методи генетичної корекції досить універсальні, а прямо порівняти поки немає способів. Про фей нічого не скажу, тобі видніше…
Полярний День – синьоволосий клірик – зітхнув. Обговорення поки питання ніяк не просувало.
– Ну, добре, може це не інша планета. А що тоді? Інший план? Ну, це може пояснювати, чому вона виділяє енергію, хоча це може бути і пов'язане і з тим феноменом, який відкриває ці портали. Але це ніяк не знімає питання про те, чому вони так на нас схожі.
– Є в мене думка… – Такий погляд в Нічного Лиса, паладіна клятви Древніх, бував зазвичай тоді, коли він пропонував якусь єресь. Що виявлялася правдою частіше, аніж багато хто хотів визнавати. Полярний День завжди дивувався тому, чому його приятель і колишній викладач практичних занять так довго сумнівався з вибором свого шляху. Клятва бути вірним природі речей, а не тому, що подобається комусь іншому, най навіть богам, личила досліднику так, ніби він з нею народився.
– Коротше, може, вони з іншого часу?
– Це як? І коли це в нашому світі таке було?
– Подорожувати в часі за допомогою магії можливо, це відомий факт. Звісно, зазвичай це години максимум, але якщо це принципово можливо, то чому не можна далі? А коли… Не було, а буде. В дуже далекому майбутньому… Це ми. Ну або ті, хто з материка, тут мені важко передбачати.
– Брр… Але як так подумати… Знаєш, щось в цьому є. – Полярний День зітхнув. – Але тоді виходить, що їхні боги – це не якісь інші сутності, а боги нашого світу під іншими іменами… Штучне світло, старе сонце, смерть – враховуючи, як вони її вшановують, скоріше цикл життя, – що там ще, час?
Кілька хвилин мовчання і раптовий погляд, що втілює в собі раптове розуміння, розчарування і можливо навіть деякий розпач.
– Якщо навіть це правда, ми не можемо це висловити. Навіть як гіпотезу.
– Чого?
– Подумай: Алура – богиня місяця, але її часто асоціюють зі штучним світлом. Сонце – очевидно. Час як ентропія – можливо, Омбра. Сонце буде осквернене ентропією і захоче знищити світ, а розумні істоти шукатимуть захисту в богині штучного світла… Для декого це виглядатиме так, ніби вони праві.
– Еее… – Обличчя паладіна явно висловлювало фразу «і це фей дивними вважають», – по-перше, не ображай ентропією, Омбра – це руйнування, може, занепад. В ентропії значно більше аспектів. Але то таке. По-друге, не зовсім так. По-третє, це навіть для них лише легенда, а те, що Сонце колись згасне і перед тим буде перегріватися – ну, це просто факт. По-четверте, нагадай, коли наукові факти почали залежати від політичної ситуації.
Полярний День підрахував щось на пальцях.
– Десять-п'ятнадцять років тому. – Важкий подих. – Так, за здоровим глуздом це аж ніяк не пов'язане з конфліктом. Але був би здоровий глузд – цієї історії взагалі б не було. Нехай пил трохи вляжеться, серйозно.
– Їй хоч скажи, що є така можливість. Я так розумію, для неї це реально має значення, а для науки ми поки можемо лише гіпотези висувати…
– Добре, добре… Ти мені краще скажи, що там з вашою експедицією?
– Та все в порядку з експедицією, підготовка йде. Мені цікавіше, що з твоєю. Ти ж пам'ятаєш, що у нас з дворфським королівством дипломатичних стосунків нема. Через Гранд-Хеслер?
– Ні… Веселіше. Якийсь бард Кім, якийсь люгер Бонавернура, місце в трюмі за мішками з тютюном.
– … І після цього ще я пройдисвіт. Розкажеш потім, як минуло?
– Добре.