Chapter Text
Звичайний студентський день, він справді починався як усі. Звичайна тепла весняна погода, пташки співають, люди кудись квапляться, і два друга, Ості та Андрій, йдуть разом і розмовляють про те - наскільки вони продвинулись в написанні курсової. Очевидно було що ніяк, хоча через місяць їх вже потрібно було здати. Ості запропонував разом повчитися, але Андрій заперечив, і сказав, що зробить усе в останню ніч.
-Ти заснеш, і потім тебе виженуть.
Досить спокійно видав хлопець.
А:-Ой Остап, ти знову все драматизуєш.
Мовив рудий, ніби намагався заспокоїти друга, але вийшло все навпаки.
-Ти безвідповідальний шмат лайна, придурок, може візьмешся за розум? Я не хочу, щоб тебе вигнали і я лишився один. З ким мені дружити? З Лютецієм?
Казав той з упередженням в голосі.
А:-Та шо ти паришся, дружбан, все буде нормально, знову робиш з мене якусь дитину.
-ТИ І Є ДИТИНА.
Вже майже зриваючись на друга, гаркнув шатен. І він був абсолютно прав, Андрій це просто дитина в тілі дорослого.
Не помітивши, вони дійшли до потрібної авдиторії. Ості, трошки роздратований, зайшов перший і сів на місце. Через пару хвилин повинна була початись пара з Мурштейко. Від нудьги, головний герой почав споглядати хто і що робить.
Аліса спілкувалась з ББК, очевидно про якогось свого нового хлопця, бо показувала фото в телефоні і хихикала. Її подруга, як і завджи, просто закочувала очі і сварила подругу (як почув Остап) за вибір якогось «додіка тупого». Справедливо, Аліса мала поганий смак на хлопців. Інші однокурсники майже всі готувались до пари, Андрій же сидів в телефоні поряд і гуглив...О боже, навіть соромно казати. Очевидно, думає він - не тією головкою. Нічого нового, типовий Андрій.
А де Рома? Не прийшов? Ну й файно...
Як тільки Ості про це подумав, до авдиторії з ноги увірвався хлопак з багряним волоссям.
Рома швидко зайшов в авдиторію і сів на заднє місце. Він поводив себе не типово, ще й мовчав, точно щось збирається утнути.
Р:-Ну що, невдахи, ви вже написали диплом?
Занадто самовдоволено мовив юнак, з презирством оглядаючи авдиторію.
- А ти чого такий задоволений? Наче, ти його написав.
Навіть трохи зацікавлено сказав парубок. Йому дійсно було цікаво, що ж вигадав однокурсник.
Р:- Не написав, а купив дипломи випускників! Оберу найкращій, і перепишу під себе.
І в клас заходить професор.
М:-Я трошки запізнився через нараду, але відкривайте зошити, починайте записувати конспект.
І пара повноцінно почалась. Вона тягнулась довго і була, не те щоб дуже цікава, тому Андрій постійно сидів в телефоні і з кимось переписувався. Ніц нового, Аліса розмовляла з ББК, Рома не робив нічого, просто сидів, іноді поправляв своє гарне червоне волосся...
От пара НАРЕШТІ закінчилась. На перерві Ості і Андрій не змовляючись підійшли до багатія.
Р: -Що вам треба?
Трошки роздратовано сказав зеленоокий.
-Чи можна в тебе якось викупити двоє з курсачів. Або, можливо, ми тобі конспекти свої віддамо.
А:-Або, з якимись кралями познайомимо.
Андрій як завджи був, м'яко кажучи, не в темі. Ості глянув на нього з осудом, а Рома ще більше роздратувався від такого доповнення Андрія.
Р:- Хах, ні, лузери, мучайтесь тепер, я не збираюсь вам допомагати, було б добре, якщо вас взагалі випруть з універу!
А:-Йобаний жадібний мудак! Ми ж нормально попросили.
-Андрію, помовч і йдемо, він нам не допоможе.
А у шатена, вочевидь, вже назрів просто геніальний план, тому відвівши Андрія в сторону, він вирішив його озвучити.
-Після пар проберемося до нього додому, він точно не поїде туди одразу, і у нас буде час.
А:- А це не небезпечно? Може краще поб'ємо його? У мене он яка біцуха!
Рудий намагався зобразити наявність відсутньої мускулатури.
-Кароче після пар одразу ловимо маршрутку до дому Роми, адресу я пам'ятаю.
А: - А Юля?
Вперше сказавши щось розумне, у Ості навіть з'явилася повага до друга.
-Вона, скоріше за все, теж піде гуляти, бо вона частенько почала зависати з Алісою і ББК.
А: -Тоді супер!
Обдумуючи план промайнули декілька годин, і пари наблизились кінця. Як тільки вони закінчились, ці двоє вилетіли з авдиторії, і їм навіть з маршруткою пощастило, вони одразу сіли в неї, ледве встигнувши.
Приїхавши до потрібного місця, залишалась одна перепона - великий паркан, але для цих пройдисвітів це не була проблема. Заледве перелізши його, вони, тільки потрапивши на територію, швидко забрались у будинок. Там вони помітили наявність персоналу, але не дарма вони ж шпигунські фільми дивились, тому переховуючись, нарешті добрались до кімнати Роми.
-Андрію, ти пильнуй тут усе, а я піду шукати, добре?
А:-Звісно, ти можеш розраховувати на мене, бро! Коли я тебе підводив?
Ості не відповів, лише зробив глибокий видих, що означав буквально ''ти постійно мене підводиш", але зараз це не важливо. Забравшись в кімнату, він почав шукати по шухлядкам.
-Та бля, де воно може бути....
Продовження скоро буде....